Міністерство юстиції україни



Сторінка2/7
Дата конвертації22.09.2020
Розмір2,9 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6   7
Контакт з дитиною – це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Конституційним обов'язком батьків є обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто батьки повинні забезпечити в межах своїх фінансових можливостей інтереси дитини в житлі, харчуванні, відпочинку, лікуванні. Обов'язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. В даному випадку батьки можуть домовитися між собою про способи утримання, або це питання вирішує суд за позовом того з батьків, з ким мешкає дитина. Якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і повністю забезпечує потреби дитини, то батьки за рішенням суду можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину.

Законодавством встановлено обов‘язок утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Однак, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв‘язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов‘язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Законодавством встановлена кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей, а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.

Статтею 184 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачена відповідальність батьків за невиконання ними або особами, що їх заміняють, обов'язків по вихованню дітей.

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Безумовно, що дитина повинна зростати у своїй родині. Саме родина здійснює вплив на формування її моральних та культурних принципів. Однак на сьогодні, на жаль, трапляються випадки, коли батьки не бажають виконувати свої обов‘язки по вихованню, відмовляються від дитини, вчиняють стосовно своєї рідної дитини злочини тощо. У таких випадках держава зобов‘язана захистити дитину, її інтереси, а в деяких випадках – її життя та здоров‘я шляхом позбавлення батьків батьківських прав.

Законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків їх батьківських прав (ст.164 Сімейного кодексу України):

- якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

- якщо батьки жорстоко поводяться з дитиною;

- якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- якщо батьки вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- якщо батьки засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

При цьому слід підкреслити, що в окремих випадках, прямо передбачених у законодавстві, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав лише у разі досягнення ними повноліття.

Позбавлення батьківських прав здійснюється за рішенням суду. Позов до суду про позбавлення батьківських прав можуть подати один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому перебуває дитина, орган опіки і піклування, прокурор, сама дитина, якщо на момент подачі позову вона досягла чотирнадцяти років.

У статті 166 Сімейного кодексу передбачені правові наслідки для осіб, що позбавлені батьківських прав:

- втрата особистих немайнових прав щодо дитини та звільнення від обов'язків щодо її виховання;

- особа перестає бути законним представником дитини;

- втрата права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

- зазначена особа не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

- не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності;

- зобов'язана утримувати дитину, щодо якої позбавлено батьківських прав.

Батько, мати позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Дитина приходить у світ і “вмикає” виховну функцію родини. Саме тут дитина засвоює найсуттєвіші правила поведінки. Родина формує світогляд дитини, її ставлення до праці, надбання знань, до інших людей, перед усім до родичів, близьких і просто оточуючих, до світу природи і до суспільства, до себе самої.

Усі інші впливи (дитячого садка, школи, соціального середовища) вже тільки довершують підмурок сімейного виховання, або створюють в житті дитини конфлікт, якщо вимоги і правила вдома і поза його стінами різняться. Це в майбутньому може створити значні проблеми, і в будь-якому разі життя цієї дитини, коли вона виросте, буде нелегким. Мало оточити дитину увагою, створити їй всі “матеріальні” умови. Важливо сформувати у неї установки на основні людські цінності з належним їх ранжируванням, виховати самостійність, прагнення розв’язувати максимально, без сторонньої допомоги складні проблеми, брати на себе відповідальність за якість свого життя. Зробити це є значно важче, ніж просто опікати дитину.

Однак діти це і найбільш вдячний об'єкт вкладених в них знань і умінь, тому мати і батько одержують від своїх дітей ні з чим не зрівняну «віддачу» у вигляді дитячої любові і прихильності, поваги, подяки за виховання та освіту. Успіхи дітей є джерелом постійного душевного тепла і задоволення батьків, джерелом їх здоров’я, наснаги, довголіття.

Діти – найкраще, що може бути в нашому житті!



Діти – квіти життя. Не можна, не саджаючи квітів, очікувати красоти садку. Не можна очікувати гарних плодів в садку, якщо маєш страх потратити час на орання ґрунту, боротьбу із бур'яном. Тому до батьківства необхідно готуватися, планувати і відповідально відноситися, адже помилки батьків – це скалічені долі дітей.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка