Міжпредметні зв'язки в навчанні предмета «Основи здоров´я» та фізичної культури



Скачати 19,53 Kb.
Дата конвертації12.04.2019
Розмір19,53 Kb.
С.В.Назаренко,

методист НМЦ

природничо-математичної освіти

ІППО КУ імені Бориса Грінченка



Міжпредметні зв'язки в навчанні предмета «Основи здоров´я» та фізичної культури

Міжпредметні зв'язки – проблема не нова. Маючи тривалу історію, вона не тільки не вичерпала свого значення, але й набула особливої актуальності в світлі модернізації освіти.

На наш погляд, учні відчувають труднощі в самостійному узагальненні й одночасному застосуванні знань із декількох навчальних предметів.

Допомогти школярам у цілісному сприйнятті досліджуваних предметів, явищ, процесів покликані інтегровані уроки. Вивчення змістової лінії «Фізична складова здоров’я» передовсім має бути спрямоване на розкриття закономірностей фізичного розвитку учнів у віковому аспекті. Успішним є визначення стану здоров'я людини за усталеними показниками її фізичного стану (пульс, частота дихання, температура тіла, колір шкіри та слизових оболонок, регулярність фізіологічних відправлень тощо).

Важливою характеристикою фізичної складової здоров'я є також спроможність людини ефективно виконувати певні дії: рухатися, працювати. Крім того, беруть до уваги й ступінь фізичного розвитку індивіда: відповідність його зросту й маси тіла віковим нормам, пропорційність частин тіла — тобто гармонійність чи дисгармонійність “розгортання генетичної програми”.

Міжпредметні зв'язки виконують у навчанні основ здоров’я та фізичної культури такі функції, як:



  • методологічну – формування цілісності й розвитку людини;

  • освітню формування системності знань;

  • розвивальну, яка відбиває роль міжпредметних зв'язків у розвитку системного й творчого мислення учнів;

  • виховну, виражену в необхідності встановлення міжпредметних зв'язків при здійсненні естетичного, морального виховання;

Усі ці показники разом зі спеціальними дослідженнями (наприклад, електрокардіографія, рентгенографія, біохімічні аналізи тощо) дають можливість із більшою чи меншою точністю оцінити стан фізичного здоров'я людини.

Важливою ознакою фізичної складової здоров'я є також здатність людини пристосовуватися до змін довкілля (температури повітря, вологості, атмосферного тиску тощо), ефективно протидіяти хвороботворним чинникам (бактеріям, вірусам, токсичним речовинам, іонізуючій радіації та ін.).

Навчальною програмою передбачено вивчення закономірностей росту й розвитку дітей, таких важливих, як рухова активність та її вплив на розвиток школярів, раціональна організація щоденного розпорядку дня, умови ефективного навчання, активний відпочинок та його види, здоровий сон, попередження втоми й перевтоми.

Учні набувають навичок виконання вправ і процедур, важливих для збереження й зміцнення здоров'я, зокрема для комплексного загартовування. Звертається увага на особливості формування постави. Вивчаються вікові вимоги до харчування, зокрема значення калорійності харчування та енерговитрат залежно від фізичних навантажень, у тому числі при інтенсивному фізичному тренуванні.

Підкреслюються особливості індивідуального розвитку та збереження здоров'я підлітків. Важливим фрагментом цієї змістової лінії є тематика, пов'язана з гігієнічним доглядом за тілом.

Систематичне використання міжпредметних завдань у формі практичних вправ забезпечує формування вмінь учнів. У цьому полягає найважливіша розвивальна функція навчання.

Наприклад, щоденні перевищення добової калорійності їжі над енерговитратами на 200 кал, збільшують кількість резервного жиру на 3,6 - 7,3 кг.

Медична статистика стверджує, що основна причина ожиріння в 60% випадків – переїдання. При ожирінні страждають нервова система, судини серця, підвищується кров'яний тиск, слабшає пам'ять, знижується працездатність і загальна опірність організму різноманітним захворюванням, з'являються сонливість, запаморочення.

Норми харчування заповнюють енерговитрати організму, сприяють утворенню нових клітин, обумовлюють працездатність та імунітет людини.

У цих умовах зміцнюються зв'язки двох навчальних предметів: фізичної культури та основ здоров’я; поліпшуються навички учнів, відбувається перенос знань, їх застосування й різностороннє осмислення.

Необхідним є:

1) усвідомлення сутності міжпредметного завдання, розуміння необхідності застосування знань із інших предметів;

2) добір і актуалізація (приведення в «робочий стан») потрібних знань із інших предметів;

3) їхній перенос у нову ситуацію, зіставлення знань із суміжних предметів;

4) синтез знань, установлення сумісності понять, одиниць виміру, розрахункових дій, їх виконання;

5) одержання результату, узагальнення у висновках, закріплення понять.

Міжпредметні зв'язки дозволяють вичленувати головні елементи змісту освіти, передбачити розвиток ідей, понять, загальнонаукових прийомів навчальної діяльності, можливості комплексного застосування знань із різних предметів у діяльності учнів.

Добираючи додаткові матеріали до уроків, учитель має звернути особливу увагу на відповідність їх змісту віковим особливостям і навчальним можливостям та реальним потребам учнів. Лише за цих умов реалізація освітньої траєкторії за схемою «знання» — «уміння» — «став­лення» - «життєві навички» сприятиме формуванню мотивації учнів щодо здорового способу життя.



Таким чином, міжпредметність - принцип навчання, який впливає на добір і структуру навчального матеріалу цілого ряду предметів, підсилюючи системність знань учнів, активізує методи навчання, орієнтує на застосування комплексних форм організації навчання, забезпечуючи єдність навчально-виховного процесу.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка