Міжпредметні зв’



Скачати 81,52 Kb.
Дата конвертації12.04.2019
Розмір81,52 Kb.
Компаніїіська ЗШ І-ІІІ ступенів

Виступ на тему:

«Міжпредметні зв’язки астрономії з курсами природничо-математичних дисциплін”


Підготувала

вчитель фізики

Прокопчук О.В.


2016 р.

В даний час, мабуть, немає необхідності доводити важливість міжпредметних зв'язків у процесі навчання. Вони сприяють кращому формування окремих понять всередині окремих предметів, груп і систем, так званих міжпредметних понять, тобто таких, повне уявлення про які неможливо дати учням на уроках якої-небудь однієї дисципліни (поняття про будову, різні процеси, види енергії). 
Сучасний етап розвитку науки характеризується взаємопроникненням наук одна в одну, і особливо проникненням математики і фізики в інші галузі знань. 
Зв'язок між навчальними предметами є передусім відображенням об'єктивно існуючої зв'язку між окремими науками і зв'язку наук з технікою, з практичною діяльністю людей. 
Необхідність зв'язку між навчальними предметами диктується також дидактичними принципами навчання, виховними завданнями школи, зв'язком навчання з життям, підготовкою учнів до практичної діяльності. 
Здійснення міжпредметних зв'язків допомагає формуванню в учнів цілісного уявлення про явища природи та взаємозв'язки між ними. А тому робить знання практично більш значущими і це допомагає учням ті знання і вміння, які вони придбали при вивченні одних предметів, використовувати при вивченні інших предметів. Учні отримують можливість застосовувати їх у конкретних ситуаціях, при розгляді приватних питань, як у навчальній, так і у позаурочній діяльності та суспільному житті випускників середньої школи. 

Сучасна педагогіка характеризується переосмисленням й змінною багатьох поглядів і підходів, відмовою від деяких усталених традицій та стереотипів. Адже сучасне суспільство висуває нові вимоги не тільки до завдань, змісту, забезпечення освіти, але й до особистості педагога. Сьогодення потребує від мене високого рівня професіоналізму, володіння сучасними технологіями навчання і виховання. А особливу увагу необхідно приділити вмінню постійно вчитися й самоудосконалюватися, творчому підходу під час виховання і навчання учнів. Та дуже часто під час навчання учнів я стала відчувати, що не встигаю за величезним потоком інформації, не завжди можу знайти необхідну літературу. Ось одна з причин, яка спонукала мене до професійного розвитку від учителя – дилетанта до справжнього майстра своєї справи. Для розв’язання будь-якої значущої проблем я підбирала інновації, впровадження яких позитивно впливатиме на навчання учнів. Основними результатами моєї роботи стало впровадження педагогічних ідей К.Д Ушинського, які в подальшому трансформувалася в педагогічну технологію застосування міжпредметних зв'язків при викладанні фізики. Це зумовлено стратегічною метою розвитку системи освіти в Україні, яка визначена державною національною програмою "Освіта", потребою вироблення державних стандартів і відповідного формування системи і обсягу знань, умінь, навичок, творчої діяльності. Навчаючи учнів вже з десяток років, я виявила, що без знань математики, інформатики, хімії, географії, біології, природознавства неможливо створити повноцінний урок та викласти доступно матеріал. Тому переді мною постало завдання віднайти таке проблемне питання, яке б допомогло мені втілити в навчання цей зв'язок. Тому це зумовило вибрати тему «Міжпредметні зв’язки у навчанні фізики на уроках та в позаурочний час». Адже навчання – це процес різнобічний, багатоплановий, але в той же час він і єдиний, цілісний, бо отримані знання з інших предметів допомагають і побудувати математичний графік під час розв’язування задач з фізики, провести обчислювальні роботи під час лабораторних з фізики. Саме реалізація міжпредметних зв’язків при вивченні фізики допомогла мені досягти бажаного результату.

Предметна система викладання дисциплін природничо-наукового циклу в школі в цілому за­безпечує можливість формування в учнів певної системи наукових знань і вмінь. Проте неузгодже­ність шкільних навчальних програм із фізики, хі­мії, біології, географії, математики, інформатики, відсутність у них взаємопов'язаної спадкоємності та єдиної інтерпретації понять, законів і теорій призводить до фрагментарності знань школярів; відсутності в учнів цільної наукової картини сві­ту й розуміння закономірностей його розвитку, а в загальному підсумку — до нездатності комп­лексно застосовувати знання й практичні нави­чки, отримані під час вивчення основ природних наук у школі, у ході вирішення завдань, що по­стають перед дітьми в реальному житті. У подоланні цих недоліків освіти велика роль належить міжпредметним зв'язкам.

Шляхи реалізації між предметних зв’язків:

1. Ознайомлення з програмами з математики, хімії, біології, географії, природознавства.

2. Установлення зв’язків між темами з цих предметів.

3. Співпраця з вчителями математики, хімії, біології, природознавства, географії.

4. Спільне планування уроків.

5. Взаємовідвідування уроків з цих предметів.

6. Створення спільних позакласних заходів з даних предметів природничого циклу.

Джерела дидактики астрономії як науки: методологічною основою дидактики астрономії є діалектико-матеріалістична теорія пізнання, вчення про навчання і виховання; теорія розвиваючого навчання; психологічна теорія діяльності та сучасна теорія формування наукових понять; ідея системного підходу в навчанні і дидактичні принципи єдності навчання, виховання і розвитку, науковості та систематичності, свідомості і творчої активності учнів, наочності, міцності засвоєння знань та всебічного розвитку пізнавальних сил учнів.

Оскільки процес навчального пізнання є відображенням наукового пізнання, дидактика астрономії пов'язана з суспільними, гуманітарними та природничо-математичними науками.

Зв'язок дидактики астрономії з філософією обумовлена ​​тим, що астрономія як наука має не тільки спеціальний, але і загальнолюдський, гуманітарний аспект, вносить найбільший вклад у з'ясування місця людини і людства у Всесвіті, у вивчення відношення "людина - Всесвіт". Астрономія відповідає на ряд корінних, світоглядних питань. Найважливішим завданням викладання астрономії є формування наукового світогляду учнів, розвиток у них природничо стилю мислення і поняття про фізичної картині світу як синтезу астрономічних, фізичних і філософських понять та ідей. У навчанні астрономії не можна обійтися без філософських узагальнень. У процесі навчання астрономії учні повинні поступово знайомитися з тим, як будується наукове пізнання, з методами науки і законами наукового пізнання, що також вимагає повернення до проблем філософського характеру, оскільки дослідження особливостей, законів, загальних методів пізнання - предмет філософії.

При дослідженні будь-яких об'єктів пізнання астрономії можна спостерігати прояв основних, фундаментальних законів, хоча по ряду причин (вікові особливості учнів, обмеженість навчального часу і т.д.) не всі вони придатні для демонстрації дії цих законів у Всесвіті в ході навчання астрономії в загальноосвітній школі ; вчитель повинен вибирати ті з них, в яких дію законів філософії проступає найбільш зримо.

З філософських принципів при вивченні астрономії в школі слід розкривати ті, які: 1) проявляються при розгляді ряду об'єктів пізнання астрономії, досліджуваних у курсі, і органічно пов'язані з навчальним матеріалом; 2) необхідні для більш глибокого і правильного розуміння сутності астрономічних законів і теорій, космічних об'єктів, процесів і явищ; 3) найлогічніше розкриваються при викладі астрономічного матеріалу, а не в ході вивчення інших навчальних дисциплін.

При визначенні кола філософських узагальнень, які можуть і повинні бути зроблені в процесі вивчення астрономії, потрібно виходити з принципів:

1. Обліку світоглядної значущості філософського положення і його місця в логіці філософії.

2. Обліку зв'язку філософського принципу (положення) з змістом курсу і його ролі в розумінні астрономічного матеріалу.

3. Обліку доступності.

У підставі формованої у свідомості учнів наукової картини світу повинні лежати також філософські положення: матеріальності світу; зв'язку матерії і руху; несотворімості і незнищенності матерії та руху; існування матерії рухається в просторі та часі; поняття простору і часу; різноманіття і якісного своєрідності форм матерії і взаємозв'язки між ними; матеріальну єдність світу; Всесвіту. Весь курс астрономії з самого початку має вивчатися під кутом зору цих положень. Учні повинні знайомитися з ними з перших уроків астрономії для забезпечення матеріалістичного тлумачення усіх досліджуваних у курсі об'єктів пізнання астрономії. Широта і спільність цих понять вимагає узагальнень широкого і різнобічного матеріалу, що охоплює ряд розділів курсу астрономії, що базуються на філософських положеннях, що виходять із закону єдності і боротьби протилежностей, закону переходу кількісних змін у якісні, положеннях про несотворімості і незнищенності матерії, про роль практики в пізнанні , про конкретності і відносність істини, які можна розкрити лише після того, як на уроках будуть розглянуті ті об'єкти пізнання астрономії, в яких проявляється (підтверджується) їх дію.

До розуміння надзвичайно широких і загальних філософських принципів пізнаваності світу, об'єктивності знання, взаємозв'язку і взаємозумовленості явищ, про матеріальну єдність світу учні підводяться поступово, у міру вивчення курсів астрономії та фізики.

Кожне філософське положення має розглядатися на уроці не у всій його повноті загальності, а як природне узагальнення того конкретного астрономічного матеріалу, з якого воно випливає. Філософські висновки повинні виступати перед учнями як найбільш загальні закономірності, які виявляються в процесі пізнання природи і в самій природі.

Психологія розкриває закономірності психічної діяльності учнів у процесі навчання, пояснює сприйняття ними навколишнього світу, особливості мислення та оволодіння знаннями, вміннями та навичками; шляху формування стійких пізнавальних інтересів і схильностей. Дані вікової психології та психології навчання враховуються при побудові курсу астрономії, виборі методів для кожного етапу навчання, визначення місця і відносини теорії і практики тощо

Дані фізіології враховуються при побудові навчального процесу з урахуванням вікових особливостей організму учнів.

Закони логіки використовуються в розробці рекомендацій з приводу формування визначень (дефініцій), класифікації та систематизації понять об'єктів вивчення, форм судження і питань логічного мислення учнів.

Як один з розділів загальної педагогіки, дидактика астрономії має нерозривний зв'язок з іншими педагогічними науками.

Нерозривний зв'язок дидактики астрономії із загальною педагогікою і теорією освіти і навчання обумовлена ​​тим, що дидактика астрономії сама є лише однією з областей (галузей) педагогіки, що досліджує процес навчання основ однієї з конкретних природно-математичних наук на основі сукупності теорій освіти, виховання і розвитку підростаючого покоління, що розглядають основні, найбільш загальні і важливі проблеми пізнавальної діяльності людей, і положення та закономірності, властиві процесу навчання для всіх навчальних дисциплін.

Зв'язок дидактики астрономії з дидактики інших природничо-математичних навчальних дисциплін обумовлена ​​складними, різноманітними, постійно поглиблювати зв'язки між самими науками.

Зростаюча взаємозв'язок астрономії з іншими природно-математичними науками зумовлена ​​сучасними тенденціями в розвитку пізнання навколишнього світу, розростанню і зміцненню "міжнаукових" зв'язків та ліквідації монополізму на виключно "свої" об'єкти науки з використанням власних специфічних методів дослідження.

У міру розвитку науки відбувається поглиблення і розширення процесу пізнання. Наука прагне до всебічного вивчення всіх своїх об'єктів і встановленню загального зв'язку процесів і явищ в єдності з навколишнім світом.

Найбільш тісно астрономія пов'язана з фізикою.

Астрономія використовує фізичні знання для пояснення космічних явищ і процесів, встановлення природи та основних характеристик і властивостей космічних об'єктів та їх систем. Рівень сучасних фізичних знань достатній для пояснення більшості явищ і процесів в макро- і мікросвіті, заснованих на взаємодіях атомних ядер, електронних оболонок атомів і квантів електромагнітного випромінювання - з їх допомогою у Всесвіті можна пояснювати виникнення, склад, будова, енергетику, рух, еволюцію і взаємодія зірок, туманностей, планетних тіл і їх систем.

Фізика використовує дані астрономічних спостережень для коригування відомих фізичних законів і теорій; відкриття нових фізичних явищ, процесів і закономірностей; експериментального підтвердження законів і теорій; дослідження принципово не відтворюваних або трудновоспроізводімих в земних лабораторіях фізичних об'єктів, явищ і процесів (термоядерні реакції, поведінка гарячої плазми в магнітному полі, ефекти релятивістської теорії і т.д.).

На цій основі швидко розвивається процес інтеграції фізики і астрономії, об'єднаних в астрофізику. Предметами вивчення в сучасній астрофізиці і фізиці елементарних частинок стала область суб'ядерних взаємодій, деякі аспекти вибухів зірок, активності галактичних ядер і квазарів, нейтронні зірки і чорні діри, проблема "прихованої маси", сингулярності і осциляцій Всесвіту. Створюється єдиний понятійний апарат: астрофізичні поняття, будучи поняттями астрономічними, в той же час можуть розглядатися як фізичні, віднесені до космічних об'єктів, явищам і процесам. Фізика високих енергій і космологія спільно розробляють теорію Великого об'єднання, що зводять види фізичних взаємодій до єдиного початку і пояснює антропний принцип та перспективи розвитку матеріального світу в цілому.

Взаємодія цих наук призвело до корінної зміни багатьох колишніх способів застосування астрономічних знань. Так, наприклад, необхідність у точному визначенні моментів і проміжків часу стимулювала розвиток астрономії та фізики; аж до середини ХХ століття астрономічні способи вимірювання, зберігання часу і його еталони лежали в основі світової Служби Часу; в даний час розвиток фізики призвело до створення більш точних способів визначення і еталонів часу, які стали використовуватися астрономами для дослідження явищ, що лежали в основі колишніх способів вимірювання часу. До середини ХХ століття основними способами визначення географічних координат місцевості, морський і сухопутний навігації були астрономічні спостереження. З появою радіофізики та космонавтики, широким застосуванням радіозв'язку та навігаційних супутників в астрономічних методах нужда в якійсь мірі відпала, і зараз вищезгадані розділи фізики і технології дозволяють астрономам і географам уточнювати фігуру і деякі інші характеристики Землі.

Взаємодія астрономії та фізики продовжує впливати на розвиток інших наук, технології, енергетики та різних галузей народного господарства; найбільш відомим, хрестоматійним прикладом стало створення і розвиток космонавтики.

Вищесказане обумовило найтісніший зв'язок дидактики астрономії і методики викладання фізики - теорії і практики навчання фізики в середніх і вищих навчальних закладах: частину навчального матеріалу вивчається в рамках обох навчальних дисциплін; предмети вивчення частково перекриваються; багато спільного в методах викладу і контролю за засвоєнням навчального матеріалу.

Міжпредметні зв'язки та проблеми інтеграції астрономії та фізики в середніх навчальних закладах розглядалися в роботах Р.Я. Єрохіної, Д.Г. Кікіна, А.Ю. Румянцева, Є.К. Страут та багатьох інших вчених [57; 87; 247; 277; 287 і т.д.].

Міжпредметні зв'язки курсів астрономії та математики історично обумовлені їх глибоким взаємним розвиваючим впливом, необхідністю і результативністю найширшого застосування в науці математичних знань, математичних способів обробки інформації.

Пропедевтика астрономічних знань у школі починається на уроках математики в I класі при формуванні уявлень про способи і одиницях виміру часу, календарях. Елементи астрономії збагачують курс математики, демонструють універсальність математичних методів, збільшують інтерес учнів до вивчення математики. Рішення задач з астрономічним змістом дозволяє зробити їх більш наочними, доступними і цікавими.

Вміння та навички, набуті при вивченні математики, використовуються в курсі астрономії (застосування прийомів наближених обчислень при вирішенні завдань і проведенні розрахунків, які оцінюють порядок величини; заміна тригонометричних функцій малих кутів значеннями самих кутів у радіанної мірою; користування логарифмічною шкалою; використання калькуляторів і персональних комп'ютерів і т.д.).

Математична підготовка учнів випускних класів цілком достатня для успішного формування понять розділів класичної астрономії і дозволяє засвоювати знання з астрофізики і космології; особливості побудови і змісту курсу математики середньої школи дозволяють вивчати в його рамках ряд питань сферичної астрономії і астрофотометрії (небесна сфера; час і календар; визначення небесних і географічних координат; визначення блиску, світності і абсолютної зоряної величини зірок; вимір космічних відстаней і розмірів космічних тіл і т.д.).

Міжпредметні зв'язки курсів астрономії та математики досить докладно розглядалися в роботах А.І. Фетисова, О.М. Лебедєвої та інших вчених [118; 232; 233 та ін.].

Астрономію і хімію пов'язують питання походження і поширеності хімічних елементів і їх ізотопів в космосі, хімічна еволюція Всесвіту. Виникла на стику астрономії, фізики та хімії наука космохімія тісно пов'язана з астрофізикою, космогонією і космологією, вивчає хімічний склад і диференційоване внутрішню будову космічних тіл, вплив космічних явищ і процесів на протікання хімічних реакцій, закони поширеності та розподілу елементів в Метагалактиці, поєднання і міграція атомів при утворенні речовини в космосі, еволюція ізотопного складу елементів. Великий інтерес для хіміків представляють дослідження хімічних процесів, які через їх масштабів або складності важко або зовсім не відтворювані в земних лабораторіях (речовина в надрах планет, синтез складних хімічних сполук в темних туманностях і т.д.).

В основі міжпредметних зв'язків астрономії та хімії в середній школі лежить вивчення речовини.

Учитель астрономії може використовувати засвоєні при вивченні хімії відомості про властивості різних хімічних сполук, склад і будову речовин і т.д., розширюючи можливості застосування знань у різних ситуаціях для більш глибокого засвоєння окремих понять і закономірностей. Різноманіття астрономічних явищ може використовуватися для демонстрації та пояснення відмінності між фізичними і хімічними явищами, найбільш помітними на прикладі вивчення плазми, - стану речовини, найбільш поширеного в Метагалактиці.

Можна запропонувати випереджальне вивчення в курсі хімії астрономічного матеріалу про виникнення хімічних елементів; про термоядерні реакції та освіті важких хімічних елементів в надрах зірок; еволюції речовини в Метагалактиці; реакціях синтезу складних органічних сполук в туманностях; про поширеність хімічних елементів, їх ізотопів і хімічних сполук в космосі; про хімії Сонячної системи: складі Сонця і планетних тіл; внутрішню будову Землі і планет, складних хімічних реакціях, що протікають в їхніх надрах під дією високих тисків і температур; кометах; парниковому ефекті в атмосферах Землі і Венери; освіті та хімічної еволюції атмосфери, гідросфери і літосфери Землі, ролі в ній біогенних факторів і т.д.

Міжпредметні зв'язки курсів хімії та астрономії розглядалися в роботах Г.І. Осокиной та інших вчених [232; 233 та ін.].

Астрономію і фізичну географію, а також геофизику пов'язує вивчення Землі як однієї з планет Сонячної системи, її основних фізичних характеристик (фігури, обертання, розмірів, маси і т.д.) і вплив космічних факторів на географію і геологію Землі: будову та склад земних надр і поверхні, рельєф і клімат, періодичні, сезонні і довготривалі, місцеві та глобальні зміни в атмосфері, гідросфері та літосфері Землі; магнітні бурі, припливи, зміна пір року, дрейф магнітних полів, потепління і льодовикові періоди і т.д., що виникають в результаті впливу космічних явищ і процесів (сонячної активності, обертання Землі навколо осі і навколо Сонця, обертання Місяця навколо Землі та ін. ); а також не втратили свого значення астрономічні методи орієнтації в просторі і визначення координат місцевості. Однією з нових наук стало космічне землезнавство - сукупність інструментальних досліджень Землі з космосу в цілях наукової та практичної діяльності.

Міжпредметні зв'язки астрономії та географії в російській школі мають глибокі історичні традиції. Головною метою розвитку астрономічних знань в Росії і основною діяльністю російських астрономів ХVШ - XIX століття було їхнє застосування для поліпшення картографії, що вимагає знань, умінь і навичок проведення астрономічних спостережень, на основі яких визначаються горизонтальні і екваторіальні небесні координати світил і точний час; про цілеспрямованості навчання говорить сама назва навчальної дисципліни - "математична географія". До початку 50-х років нашого століття до 30 - 40% шкільних вчителів астрономії були випускниками природно-географічних факультетів педінститутів; астрономічна підготовка вчителів географії була припинена в 1971 році.

Оскільки в даний час в середній загальноосвітній школі вивчення курсу фізичної географії значно випереджає вивчення астрономії, слід використовувати міжпредметні зв'язки наук для пропедевтики астрономічних (в основному астрометричних) знань в середній ланці: крім матеріалу про деяких фізичних характеристиках, внутрішню будову, рельєфі, гідросфері і атмосфері Землі, в курсі географії розглядаються окремі сторони розвитку літосфери і методи визначення віку гірських порід, що має певне відношення до космогонії; вплив окремих космічних явищ на земні процеси і явища; передбачається проведення спостережень ряду небесних явищ: сходу, заходу і полуденної висоти Сонця, фаз Місяця, навчання орієнтації на місцевості по Сонцю. При вивченні астрономії ряд понять курсу географії актуалізується, повторюється, узагальнюється і закріплюється на новому більш високому рівні при використанні пояснення природи небесних явищ, породжених обертанням Землі навколо своєї осі і навколо Сонця (умови видимості світил на різних широтах, часові пояси, місцеве і декретний час , зміна пір року і т.д.); при вивченні матеріалу про Землю, як однієї з планет Сонячної системи і основних фізичних характеристик, внутрішньої будови, рельєфу, фізичних умов на поверхні планетних тіл; теорії формування планетних систем.

Зв'язок астрономії та біології визначається їх еволюційним характером. Астрономія вивчає еволюцію космічних об'єктів та їх систем на всіх рівнях організації неживої матерії аналогічно тому, як еволюція живої матерії вивчається біологією. Всі космічні об'єкти та їх системи, подібно до біологічних, еволюціонують з характерними для них шкалами часу. Еволюція неживої матерії йде "від простого до складного". Існування і розвиток об'єктів обумовлено внутрішніми динамічними процесами; рушійними факторами еволюції є розширення Метагалактики (Всесвіту) і гравітаційна нестійкість. Взаємозв'язок астрономії та біології обумовлена ​​взаємним впливом еволюцій неживої і живої природи.

Всі інші природничі науки не є повною мірою еволюційними: вони зазнають змін лише у світлі розвитку ідей і понятійного апарату, методів та інструментів досліджень, що дозволяють розширювати і поглиблювати наші знання про об'єкти пізнання даних наук, але самі матеріальні об'єкти при всьому багатстві їх взаємних зв'язків НЕ еволюціонують: дія фундаментальних законів фізики одвічно і не залежить від часу, незворотні процеси досліджуються лише в деяких розділах фізики (термодинаміці і т.д.); закони хімії також оборотні і можуть розглядатися як опис фізичних взаємодій електронних оболонок атомів; географія і геологія, в самому широкому сенсі, є розділами астрономічних наук планетології і планетографії.

Міжпредметні зв'язки курсів астрономії та біології можна поділити на кілька рівнів.

При здійсненні рівня базових знань у викладі матеріалу теми відбувається безпосереднє змикання основного змісту обох предметів. Таких точок дотику порівняно небагато: тема "Походження життя на Землі" передбачає певний рівень знань про Землю як планету, а також про утворення і розвиток Землі як космічного тіла. Іншими точками дотику є розділи теми "Екологія" - "факторіальною екологія", в якому розглядаються космічні фактори як екологічні, і "Вчення про біосферу", де розглядається біосфера як відкрита система, для існування якої необхідний певний потік енергії з космосу.

Питаннями, пояснення яких вимагає спільних зусиль астрономів і біологів, є:

1. Виникнення й існування життя у Всесвіті (екзобіология: походження, поширеність, умови існування і розвитку життя, шляхи еволюції).

2. Процеси і явища, що лежать в основі космічно-земних зв'язків.

3. Практичні питання космонавтики (космічна біологія та медицина).

4. Космічна екологія.

5. Виникнення й існування, шляхи розвитку неземних цивілізацій (ОЦ), проблеми контакту з ВЦ.

6. Роль людини і людства у Всесвіті (можливість залежно космічної еволюції від біологічної та соціальної).

Деякі з цих питань можуть бути частково включені до другого рівня міжпредметних зв'язків - рівень розширених знань.

Особливу увагу учнів має звертатися на наступні положення:

1. Виникнення життя на Землі підготоване ходом еволюції неживої матерії у Всесвіті.

2. Існування життя на Землі визначається постійністю дії космічних факторів: потужністю і спектральним складом сонячного випромінювання, незмінністю основних характеристик орбіти Землі та її осьового обертання, наявністю магнітного поля і атмосфери планети.

3. Розвиток життя на Землі багато в чому обумовлено плавними незначними змінами космічних факторів; сильні зміни ведуть до катастрофічних наслідків (розділ "Генетика": космічні промені і їх розгляд як мутагенних факторів).

4. На певному етапі свого розвитку життя стає фактором космічного масштабу, який впливає на фізико-хімічні характеристики основних оболонок планети (наприклад, склад і температуру атмосфери, гідросфери і верхніх шарів літосфери).

5. В даний час діяльність людства стає чинником глобального геофізичного і навіть космічного масштабу, що робить вплив на атмосферу, гідросферу, літосферу Землі і навколоземний космічний простір, а в перспективі - на всю Сонячну систему. Екологія стає космічної.

6. Розумна діяльність сверхцивилизаций може впливати на еволюцію неживої і живої матерії в масштабах Галактики і навіть Метагалактики.

Третій, організаційно-діяльнісний, рівень більш загальний: він включає в себе можливість застосування знань одного предмета при вивченні іншого; в даному випадку це еволюційний підхід обох наук до вирішення багатьох питань. Еволюційний характер забезпечує можливість класифікації космічних об'єктів та їх систем за принципами типології (таксономії і систематики) і дослідження їх в рамках системного підходу, чим здавна займається біологія по відношенню до своїх об'єктів, з виявленням загального в об'єктах і явищах, обмеження числа можливих варіантів структур і поведінки систем як один із проявів дії методологічного принципу симетрії.

Четвертий рівень - рівень проблемних завдань, для вирішення яких необхідне застосування понятійного апарату однієї науки для визначення понять, законів інший або з використанням загальної термінології.

Світоглядний рівень включає застосування в одній науці способів і стилів мислення інший (логічний апарат, методи моделювання явищ і процесів, програмування можливих результатів) - творчий рівень і рівень дослідника, що займається певною проблемою дуже глибоко і активно, свідомо формує свій світогляд. На цьому рівні вчитель може зіставляти проблемні точки наук, всебічно їх характеризує, але не даючи ні способу вирішення, ні підказки: можливі висновки здібний учень робить самостійно із запропонованих або власноруч отриманих (в результаті спостережень, аналізу літератури і т.д.) даних. Наприклад, питання про еволюцію життя на Землі і появі розуму зв'язується з еволюцією Всесвіту, приводячи до загальнофілософським законам і поняттями - співвідношення необхідності та випадковості, переходу кількості в якість і т.д. Робота над цими питаннями підводить до проблеми місця і ролі людини на Землі і розуму у Всесвіті.



Зв'язок астрономії з еволюційними суспільними науками історією та суспільствознавством, що вивчають розвиток матеріального світу на якісно вищому рівні організації матерії, обумовлена ​​вищеописаним впливом астрономічних знань на світогляд людей і розвиток науки, техніки, сільського господарства, економіки та культури; питання про вплив космічних процесів на соціальний розвиток людства залишається відкритим.

Краса зоряного неба будила думки про велич світобудови і надихала письменників і поетів. Астрономічні спостереження несуть в собі потужний емоційний заряд, демонструють могутність людського розуму і його здатності пізнавати світ, виховують почуття прекрасного, сприяють розвитку наукового мислення.
Каталог: Files -> downloadcenter
downloadcenter -> Прояви девіантної поведінки у підлітків та молоді
downloadcenter -> Назва кафедри
downloadcenter -> Наказ №329 від 13 квітня 2011 року Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 травня 2011 р за №566/19304 Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців)
downloadcenter -> Наказ №1222 Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти
downloadcenter -> Тема. Культурні цінності родини і їх значення для життя дитини. (1 слайд)
downloadcenter -> Підбір і використання іграшок для дітей дошкільного віку у дошкільному навчальному закладі
downloadcenter -> Програм а гуртка виготовлення сувенірів
downloadcenter -> Розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів на уроках початкових класів
downloadcenter -> Наказ №33 Про підсумки вивчення стану викладання та рівня навчальних досягнень учнів з біології у 7-11 класах та з екології у 11 класі Гришівської зош і-ііі ступенів у 2013/2014 навчальному році


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка