Михайло Коцюбинський. Новела «Intermezzo»



Скачати 89,33 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації29.03.2019
Розмір89,33 Kb.
  1   2   3   4



Михайло Коцюбинський. Новела « Intermezzo»

У хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи. ( М. Коцюбинський)



Дайте відповіді на запитання:

  • Який твір ми називаємо новелою?

  • Які ви знаєте різновиди новел?

  • Назвіть особливості новели як жанру.


Опрацюйте теоретичний матеріал.

  1. Історія написання твору.

У житті кожної людини трапляються такі моменти, коли стає якось не по собі, коли у душу непомітно закрадається неспокій, який руйнує звичайний ритм життя, заважає працювати, підриває здоров’я. Що ж робити у таких випадках? Кожен із нас має свій «рецепт» боротьби з депресивним станом. На ці запитання також дає відповідь і М. Коцюбинський у новелі «Іntermezzo», над змістом якої ми будемо працювати впродовж уроку.

Ліричний герой твору «Іntermezzо» – це не хто інший, як «сонцепоклонник» М. Коцюбинський, який дуже трепетно, з особливою любов’ю ставився до сонця, природи, адже вони додавали снаги його хворобливому з дитинства організмові, а виснаженій душі - натхнення для творчості.

У «Чернігівських сонетах» М. Рильського читаємо про М. Коцю-бинського: «Життя і кров, а не сюжет і тему він залишив на білих сторінках…» Із цими рядками важко не погодитися, прочитавши твір «Іntermezzо».

Адже ліричний герой новели є досить дивним. Він, на перший погляд, хоче втекти від людей, від суспільних проблем, а з іншого боку, прагне просто тимчасового перепочинку на лоні природи.

На 1908 рік припадає багато подій, приємних і не дуже приємних для письменника. Юрій Кузнєцов, київський письменник, наш сучасник, написав оповідання з такою ж самою назвою, що і в Коцюбинського. У ньому він, опираючись на листи, спогади сучасників письменника, розказує про вершину внутрішньої трагедії в житті Коцюбинського, яка припадає на 1908 рік.

У Чернігові М.Коцюбинський очолював "Просвіту". Діяльність цього товариства занепокоїла губернатора і жандармів, що спричинило ряд обшуків у квартирі письменника і звинувачення в революційній пропаганді. Наслідком цього стало виключення М.Коцюбинського зі складу "Просвіти". що відгукнулося болем у серці митця.

Так, викликали в магістрат. Механічно склав усе і пішов.

Начальник-товстун ледь відірвав важке тіло від крісла, щоб привітатись.

- Читав, читав ваші новели... артистичні речі.

Театр... Він зроду жодної газети не відкрив, не те що книжки. Так і кортіло запитати, чи знає хоч букви.

- Невже мої скромні спроби заслужили на вашу увагу?

- Не кажіть. Наша установа має пишатись, що в ній працює такий відомий літератор. Пишіть ваші прекрасні новели, а політики не чіпайте – то не ваша стихія...

Завіса відкривалася. Виявляється, перші оплески – то лише маскарад, і під плащем принца – звичайнісінький екзекутор.

- Друже, ваша "Просвіта" – товариство, діяльність якого виходить за межі роботи подібних інституцій. Мені було б шкода, якби через це ми змушені були відмовитись від ваших послуг.”

На жаль, М.Коцюбинський не міг повністю присвятити себе улюбленому заняттю – літературі. Підступні хвороби давали про себе знати. Очевидці згадували, що він танув, як свічка. Необхідність витрачати кошти на ліки, на оздоровчі поїздки дратувала Коцюбинського. А тут ще й арешт сестри Ольги...

1908 рік – час реакції – жорстоких розправ російського самодержавства з бунтівниками. Тюрми переповнились правдошукачами, військово-польові суди чинили розправи, а то й самосуди: стріляли, вішали, били.

У листі до М.Чернявського Коцюбинський писав: "Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи те все на власні очі, і який це мало вплив на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти. Ледве пишу до вас ".

Якийсь місяць, як він повернувся з відпустки, а від здоров`я не лишилося і сліду. Знову ниють ноги, в голові паморочиться. Спочатку арешт Ольги, тоді ця неприємність із листом від Беатріче... геть доконали.

Він глянув на чистий аркуш паперу, і вперше за ці роки у глибині душі ворухнувся хробак сумніву. Ворухнувся майже нечутно, а проте було моторошно. Немов заглянув у безодню, в небуття. Невже виписався?”

Можливо, найдраматичнішим моментом цього періоду була внутрішня трагедія письменника, спричинена коханням до Олександри Аплаксіної. Беатріче... Так називав її Коцюбинський. Сімейні стосунки з дружиною, Вірою Дейшею, були дуже натягнутими. Лише діти не давали Коцюбинському розірвати шлюб. Закоханим залишалося лише листуватись.

Його листи до коханої, видані у 1938 році, – це чималий том, роман у листах.

О.Аплаксіна пережила Коцюбинського на кілька десятків років, але так і залишилася до кінця життя самотньою.

"Увійшла дружина – спокійна, впевнена.

- Так далі тривати не може. Я не збираюсь ні про що просити, але ти мусиш сказати, як нам жити далі?

Тільки тепер він помітив у її руці лист. Одразу впізнав почерк Беатріче. Пекучий сором і жаль охопили його. Вона щось говорила про дітей, про перші роки кохання, при цьому залишалась незворушною: ні сльозинки, ні докорів – сухий бухгалтерський підсумок їхнього життя. Він слухав і не слухав. Відчував лиш, як повільно провалюється у безодню. І сказав:

- Вибач, якщо все це можна вибачити. Я не залишу сімї, коли навіть доведеться переступити через себе.

Вона вийшла. Він озирнувся довкола, в цілому всесвіті не було нікого. Нікого і нічого, тільки пекучий нестерпний біль.

Хіба вмерти? Ні дружина, ні Беатріче від цього не постраждають. Що він може їм дати, крім горя? Ковтнути отруту і ввійти у царство спокою. Але не міг ворухнутись. Тіло немов розбив параліч. Це - межа, зрозумів він. Там, за нею, - божевілля."

Украй виснажений М.Коцюбинський звертається до друзів із проханням прийняти його на літній відпочинок. На цю просьбу відгукнувся меценат, великий землевласник Є.Чикаленко, який радо запропонував письменнику свій дім у селі Кононівка. Там М. Коцюбинський провів декілька тижнів. Тому й новела "Іntermezzо" присвячена Кононівським полям.



2. Ідейний зміст твору.

Утомлений душею М.Коцюбинський черпає сили з криниці Кононівської природи. Пізніше він пише Євгену Чикаленку: "Коли потребую спокою, починаю думати про Кононівку, як мені було там добре, просто і спокійно. Трошки, далеко не повно, зачеплена Кононівка у моїй дрібничці "Інтермецо".

Насамперед з`ясуємо значення слова "інтермецо"

Інтермецо (з лат. проміжний, той, що розміщений посередині) – це музичний термін, який позначає невелику інструментальну п`єску, яку виконували в антракті (перерві) між діями драматичного чи оперного твору.


  1. Робота над змістом твору

А тепер спробуймо відновити всі переживання ліричного героя, поринувши у зміст новели.

  • Що спричинило важку втому героя, в чому його трагедія? Прочитайте.

  • Герой хоче втекти від людей. Він навіть починає заздрити планетам. Чому?

  • Поїзд, повний людського гаму, несе героя подалі від “залізної руки міста”. Як ви це розумієте?

  • Згадайте перші хвилини перебування героя у кімнаті. В його душі помічаємо не просто втому, а стрес. З чого це видно? Прочитайте.

Отже, у душі героя відбуваються певні психологічні зміни. Спробуємо зобразити їх схематично.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка