Microsoft Word Наукові записки №5 2014 new doc



Скачати 103,79 Kb.
Сторінка4/7
Дата конвертації24.03.2020
Розмір103,79 Kb.
1   2   3   4   5   6   7
Метою статті 

є  аналіз сутності та зв’язку розвитку, соціалізації та вихова-

ння особистості в процесі підготовки фахівця соціально-педагогічного профілю. 

Виклад  основного  матеріалу  дослідження.

  Дослідження  спирається  на 

доробок вітчизняних та зарубіжних фахівців з проблеми формування особистості 

майбутнього фахівця. Відправними слугують узагальнення психологів і педагогів, 

які  уможливлюють  визначення  концептуальних  підходів,  основного  понятійного 

апарату, умов оптимізації освітнього процесу. 

Як  зазначає  В. Г. Кремень,  цивілізаційні  тенденції  розвитку  сучасного  су-

спільства  ставлять  нові  вимоги  перед  освітою,  яка  відіграє  вирішальну  роль  у 

становленні кожної особистості. Традиційно навчальний процес вищого освітньо-

го  закладу  зорієнтований  на  засвоєння,  у  кращому  випадку  творче,  певної  суми 

знань. Ця функція залишається однією з важливих, проте не єдиною. Головними 

завданнями сучасної освіти є навчання молоді 



самостійному оволодінню новою 

інформацією,  використанню  здобутих  знань  у  своїй  практичній  діяльності 

[4, 


с. 12–13]. Продовжуючи думку, автор підкреслює: педагог має перестати жорстко 

регламентувати  й  однозначно  визначати  розвиток  і  пізнання  майбутнього  фа-

хівця,  допомагаючи  йому  сконструювати  та  реалізувати 

оптимальний  шлях 

пізнання і розвитку на основі його індивідуальної сутності

 [4, с. 19–20]. 

На  думку  В.  І.  Євдокимова,  професійний  розвиток  майбутнього  педагога  є,  з 

одного боку, процесом розвитку його особистості, з іншого – процесом розкриття, 



самотворення

  професійних  якостей,  способів  діяльності  та  педагогічної  взає-

модії  [3,  с.  279].  Автор  виступає  прибічником  реалізації  в  освітньому  процесі 

принципу  суб’єктності.  Він  кваліфікує  суб’єктність  як  системну  якість  студента, 

який  оволодіває  різноманітними  видами  і  формами  діяльності  й  соціальних  від-

носин, усвідомлює значущість власної ролі в досягненні успіху [3, с. 283]. 

Відомий  український  педагог  В.  І.  Бондар  зазначає,  що  спираючись  на 

природний фонд молодої людини, визначаючи її реалістичну індивідуальну мету 

саморуху, педагог має турбуватися про розвиток таких психологічних і морально-

духовних якостей, як самосвідомість, рефлексія, допитливість, упевненість у собі, 

винахідливість, уміння співчувати іншим людям тощо [2, с. 251]. 

Методологічною  основою  особистісно  орієнтованої  системи  вищої  освіти, 

як зазначає О. Є. Остапчук, має стати 

інноваційність

 як принцип педагогіки, що 

забезпечує  умови  розвитку  особистості  майбутнього  фахівця  в  педагогічному 

процесі, реалізації його права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну 

ініціативу, свободу саморозвитку [9, с. 211]. 

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми розвитку, соціалізації 

та виховання особистості майбутнього професіонала дозволив констатувати: 



 Психолого-педагогічні науки. – 2014. – № 5 

29



  існує  протиріччя  між  замовленням  суспільства  на  підготовку  фахівця 

нової  формації  та  традиційною  організацією  освітнього  процесу  у  вищому 

навчальному закладі, слабкою її орієнтованістю на розвиток особистості; 

  відсутність  єдності  поглядів  фахівців  на  трактування  понять  "розвиток", 



"соціалізація", "виховання";  

  переважання  досліджень  окремих  аспектів  особистісного  розвитку  май-



бутнього фахівця над реалізацією комплексного підходу до проблеми.

 

Мета сучасної професійної освіти полягає не лише в тому, щоб оснастити 

молоду  людину  певною  кваліфікацією,  а  й  у 

вихованні

  в  неї  уміння  впоратися  з 

різноманітними,  в  тому  числі  незвичними,  проблемними,  складними  життєвими 

та  професійними  проблемами,  а  й  передбачає  збалансованість  академічних 

норм  оцінки  навчальних  досягнень  з  оцінюванням  розвитку  особистості  випуск-

ника,  його  готовності  до  життя  й  роботи  у  ринкових  умовах.  Якщо  раніше  зав-

дання  національної  системи  освіти  полягало  у  підготовці  фахівців  для  стабіль-

ного  виробництва,  то  сьогодні  на  часі  гнучкий  спеціаліст,  здатний  продуктивно 

діяти у

 плинних умовах, 

обставинах і ситуаціях, які швидко змінюються [7, с. 9]. 

Якщо  в  ході  навчання  майбутній  педагог  одержує  готову  інформацію,  за-

своює  готові  знання,  скільки  б  предметів  він  не  вивчав  (навіть  людинознавчої 

спрямованості), скільки б книжок не прочитав, він не зможе відкрити й утілити все 

те,  що  даровано  йому  природою.  Навіть  червоний  диплом  не  допоможе 

адекватно відповісти на виклики сучасного життя. Важливо наближати зміст сучас-

ної  освіти  до 



широкого  життєвого  контексту

,  сприяти  проживанню  молодою 

людиною  подій,  доланню  перешкод,  виправленню  помилок,  усвідомленню  сенсу 

свого життя. Адже свідомість майбутнього фахівця формується в процесі рефлек-

сії  прожитого;  відносини  вдосконалюються  у  процесі  взаємодії  з  широким 

людським довкіллям; творчість розвивається в процесі творення, а не відтворення 

вже існуючого; моральні якості пробуджуються морально організованим життям. 

Оскільки  особистість  є  активним  суб’єктом  власної  життєдіяльності,  суб’єкт-

ність  пов’язана  з  трьома  життєвими  опорами: 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка