Методика використання проблемних



Скачати 85,26 Kb.
Сторінка1/5
Дата конвертації23.03.2020
Розмір85,26 Kb.
  1   2   3   4   5


114

УДК 373.3:614.2

О. М. Ващенко

,

 

м. Київ

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ПРОБЛЕМНИХ 

СИТУАцІЙ У ПРОцЕСІ ВИВЧЕННЯ ОСНОВ 

ЗДОРОВ’Я В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Стаття присвячена питанню використання проблемних ситу-

ацій у процесі вивчення молодшими школярами предмета “Основи 

здоров’я”, що сприятиме творчому та креативному засвоєнню 

навчального матеріалу і формуванню навичок самостійного вирі-

шення пізнавальних та практичних завдань.

Ключові слова:

 початкова школа, молодші школярі, проблемні 

ситуації, основи здоров’я.

На сьогодні більшість науковців, які досліджують сучас-

ний освітній процес, вважають, що продуктивне мислення 

учнів найефективніше розвивається і активізується за допо-

могою проблемного навчання.

Проблемне навчання – це дидактична система, що ґрунту-

ється на закономірностях творчого засвоєння знань і способів 

діяльності, охоплює поєднання прийомів і методів викладання 

та учіння, яким властиві основні риси наукового пошуку [5].

Творче засвоєння знань і способів діяльності учнями 

передбачає: самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситу-

ацію, виокремлення нових проблем у знайомих стандартних 

умовах, визначення структури об’єкта, що підлягає вивченню, 

та нових функцій знайомого об’єкта, вміння бачити альтерна-

тиву вирішення питання, вміння об’єднувати раніше відомі 

способи вирішення у новий спосіб, вміння створювати оригі-

нальний спосіб вирішення запропонованих вчителем завдань.

Науковці доводять, що проблемність є невід’ємним склад-

ником освітнього процесу, але не кожен урок є проблемним, 

оскільки це залежить від того, який обсяг методів і органі-

заційних форм, властивих проблемному навчанню, вико-

ристовується під час вивчення навчального матеріалу. Вони 

також вважають, що структурними елементами проблемного 

навчання виступають такі методичні прийоми: актуалізація 

вивченого матеріалу; створення проблемної ситуації; поста-

новка навчальної проблеми; побудова проблемного завдання; 

інтелектуальний пошук і вирішення проблеми (форму-

лювання гіпотези чи кількох гіпотез, що ґрунтуються на  




115

припущеннях і відомих фактах; доведення гіпотез, аналіз 

можливих помилок, передбачення можливих наслідків кожної 

гіпотези, узагальнення); перевірка правильності вирішення 

проблеми і повторення [8].

У початковій школі проблемне навчання зводиться до 

створення проблемних ситуацій, що не мають однозначного 

вирішення, зіставлення умов і обставин, за допомогою яких 

розвивається пошукова діяльність молодших школярів. Про-

блемна ситуація як невід’ємний компонент будь-якої продук-

тивної розумової діяльності відіграє важливу роль в інтелек-

туальному розвитку людини. Адже процес мислення виникає 

саме на основі проблемної ситуації і якісно змінюється під 

впливом активної взаємодії суб’єкта з пізнавальним об’єктом 

на тому чи іншому етапі розв’язання завдання.

Наукові дослідження, присвячені використанню про-

блемних ситуацій в навчально-виховному процесі, пов’язані 

з глибоким вивченням способу пізнавальної діяльності учнів, 

з’ясуванням умов організації їхньої високопродуктивної розу-

мової праці. Цій проблемі приділяли багато уваги як вітчиз-

няні, так і зарубіжні науковці: А. В. Брушлінський, М. А. Волос-

нюк, Т. Г. Кравченко, І. Я. Лернер, В. К. Оконь, О. І. Осадченко, 

І. А. Ільницька, А. В. Фурман [4; 5; 6; 8].

Вони стверджують, що створення системи проблемних 

ситуацій у навчальному процесі є головним фактором поси-

лення розвивальної і виховної функції навчання, надійним 

способом підвищення його ефективності і якості. Заохотити 

учня до пізнання можна лише тоді, коли його особисті уяв-

лення розходитимуться з деякими поглядами, положеннями, 

які виникають під час навчання, тобто якщо він зіткнеться із 

суперечностями. Тоді прокинеться його внутрішнє “Я”, гонор, 

виникне природне бажання розібратися, з’ясувати, у чому річ. 

Проблемні ситуації дадуть нам змогу привчити учня спереча-

тися, висловлювати власну думку та обстоювати її. 

Слід зазначити, що проблемна ситуація діє негативно 

на слабко підготовленого в теоретичному аспекті учня, вона 

більше пригнічує, дезорганізує (якщо рішення цієї ситуації 

виходить за межі його зони найближчого розвитку і вчитель 

не надає йому своєчасної допомоги). Водночас добре розви-

нутого учня вона, навпаки, стимулює до пошуку, активізує в 




116

роботі, що відповідає його бажанню й прагненню постійно 

застосовувати свої знання і вміння. 

Серед критеріїв проблемної ситуації, що забезпечують 

активізацію пізнавальної діяльності, вирізняють такі:

а)  орієнтування вирішення проблемної ситуації на макси-

мальну самостійність учнів, їхню власну пізнавальну і 

дослідницьку діяльність;

б)  значущість розв’язання проблемної ситуації для учня;

в)  динамічність проблемної ситуації [7].

Зважаючи на це, вчитель використовує на уроках ситуа-

цію суперечності між наявними знаннями дитини і тими, які 

необхідні для розв’язання певної проблеми; або між теоретич-

ною можливістю вирішити проблему і практичною нездій-

сненністю такого вирішення в конкретних умовах.

Метою

 статті є розкриття особливостей використання 

проблемних ситуацій на уроках з основ здоров’я, що сприя-

тиме кращому засвоєнню молодшими школярами програмо-

вого матеріалу та розвитку їхніх розумових здібностей.

У навчанні проблемна ситуація має цінність, коли учень 

відчуває, що зможе її вирішити. Постановка проблемної ситу-

ації, створення умов для її переходу у навчальну проблему, 

конструювання проблемного завдання – це лише початковий 

елемент у проблемному навчанні. Надалі учні під спрямовую-

чим впливом вчителя повинні самостійно виконати такі творчі 

мисленнєві операції: висунути можливі варіанти вирішення 

пізнавальної проблеми, висловити гіпотези; теоретично чи 

практично їх перевірити; сформулювати пізнавальний висно-

вок.

Науковці визначають такі дидактичні цілі використання 



проблемних ситуацій на уроці, які також доцільно застосувати 

вчителеві і на уроках з основ здоров’я:

‒  привернути увагу учня до певної проблеми, навчаль-

ного матеріалу, пробудити у нього пізнавальний інтерес 

та інші мотиви;

‒  поставити перед учнем таке посильне завдання, вирі-

шення якого активізувало б його мисленнєву діяль-

ність;


‒  створити суперечність між пізнавальною потребою, 

що виникла в учня, і неможливістю її задоволення за 

допомогою наявних знань;



117

‒ допомогти визначити у пізнавальному завданні 

основну проблему, спонукати учня до активної пошу-

кової діяльності;

‒  допомогти визначити межі раніше засвоєних знань і 

вказати напрям пошуку найбільш раціонального шляху 

вирішення складної ситуації.

Проблемна побудова навчального процесу дає глибокі, 

стійкі, а найголовніше – системні й цілісні знання, оскільки 

учні здобувають їх самостійно, активізуючи всі когнітивні й 

афективні процеси [4].

В науці виділяють такі умови створення проблемних ситу-

ацій:

1.  Проблемна ситуація виникає за умови, коли учні не 



знають способу вирішення поставленого завдання, 

не можуть відповісти на проблемне запитання, дати 

пояснення новому факту у разі усвідомлення недостат-

ності попередніх знань для розуміння нового; в цьому 

випадку проблемна ситуація переростає у навчальну 

проблему.

2.  Проблемні ситуації виникають за появи в учнів необ-

хідності використати раніше засвоєні знання у нових 

практичних умовах. Зазвичай, викладачі організовують 

ці умови не лише для того, щоб учні зуміли застосувати 

свої знання на практиці, але й зіткнулися з фактом їх 

недостатності. Усвідомлення цього збуджує пізнавальні 

інтереси учнів і стимулює пошук нових знань.

3.  Проблемна ситуація легко виникає у тому випадку

якщо є суперечність між теоретичною можливістю 

розв’язання завдання і практичною нездійсненністю 

вибраного способу [8].

Науковці доводять, що для створення проблемної ситуа-

ції перед учнями повинно бути поставлене таке практичне і 

теоретичне завдання, виконуючи яке, учень повинен відкрити 

нові знання чи дії, які підлягають засвоєнню. При цьому 

потрібно дотримуватися таких умов:

1.  Завдання має ґрунтуватися на тих знаннях і навичках, 

якими володіє учень.

2.  Невідоме, яке потрібно відкрити, становить загальну 

закономірність, що підлягає засвоєнню, загальний 

спосіб дій чи деякі загальні умови виконання дій.



118

3.  Виконання проблемного завдання повинно викликати 

в учнів потребу у засвоєнні знань.

4.  Запропоноване учневі проблемне завдання має відпо-

відати його інтелектуальним можливостям. Проблемне 

завдання повинно передувати поясненню навчального 

матеріалу, який підлягає засвоєнню.

Як проблемні можуть бути запропоновані: навчальні 

завдання, питання, практичні завдання, але слід розрізняти 

проблемне завдання і проблемну ситуацію. Проблемне завдання 

саме по собі не є проблемною ситуацією, воно може викликати 

проблемну ситуацію лише за певних умов. Одна і та ж про-

блемна ситуація може бути викликана різними типами завдань.

Проблемну ситуацію, яка виникла, повинен сформулю-

вати вчитель за допомогою пояснення причин невиконання 

ним поставленого навчального завдання чи неможливості 

пояснити ним ті чи інші продемонстровані факти.

Проблемні ситуації на уроках з основ здоров’я можна 

створювати, змінивши структуру завдання. Серед них:

– завдання з недостатніми даними (через відсутність 

якихось даних не можна дати однозначної відповіді 

на поставлене запитання, учні мають проаналізувати 

завдання і пояснити відсутні умови);

–  завдання з надлишковими вихідними даними (зайві 

дані роблять завдання громіздкими, учні мають знайти 

необхідну для розв’язування інформацію і відкинути 

зайве);

–  завдання з багатьма варіантами розв’язання (кожен 

варіант оцінюється учнями з погляду його ощадливості 

та раціональності);

–  завдання з несформульованою метою (мета логічно 

випливає з вихідних даних, учні мають виявити логіку 

вихідних даних, сформулювати мету завдання);

–  видозмінене завдання (уже відомий учням тип завдання 

перетворюється у такий спосіб на цілком новий, тобто 

учні мають проаналізувати проблемну ситуацію з інших 

ракурсів, відмовитись від шаблонного мислення) [6].

Науковці виокремлюють такі основні способи створення 

проблемних ситуацій:

1.  Заохочення до теоретичного пояснення явищ, фактів, 

зовнішньої невідповідності між ними.



119

2. 


 

Використання навчальних і життєвих ситуацій, 

доцільних для виконання практичних завдань. 

Проблемні ситуації в цьому разі виникають при спробі 

учнів самостійно досягнути поставленої практичної 

мети.


3.  Заохочення учнів до аналізу фактів і явищ дійсності, 

що породжує суперечність між життєвими уявленнями 

і науковими поняттями.

4.  Висунення гіпотез, формулювання висновків і їх пере-

вірка.

5.  Заохочення учнів до порівняння, зіставлення і проти-



ставлення фактів, явищ, дій, в результаті чого виникає 

проблемна ситуація.

6.  Заохочення дітей до попереднього узагальнення нових 

даних. Учні отримують завдання розглянути деякі 

факти, явища, що містяться у новому для них матеріалі, 

порівняти з відомими і зробити самостійне узагаль-

нення. 

7.  Ознайомлення з фактами, що мають ніби нез’ясований 

характер і є такими, що привели до постановки нової 

проблеми.

8.  Використання на уроці міжпредметних зв’язків [4].

Отже, проблемна ситуація створюється різними спосо-

бами, але вона має міститися в зоні найближчого розвитку 

учнів. Тобто, складність проблеми має бути такою, щоб учні за 

певним напрямом, спираючись на допомогу педагога, змогли б 

вирішити її самостійно.

Показником розуміння матеріалу, індикатором готовності 

дітей мислити будуть запитання, які учні ставлять вчителеві. 

Він має уважно вислухати будь-яке запитання, заохочувати 

учнів, долучати до дискусії всю групу. Однак щоб вільна дис-

кусія досягла своєї мети – вирішення проблеми, педагог пови-

нен вміло провести учнів через усі етапи вирішення проблем-

ної ситуації.

В організації навчально-виховного процесу на уроках з 

основ здоров’я у початковій школі використання проблемних 

ситуацій сприяє підвищенню рівня якості оволодіння учнями 

навчальним матеріалом. Оскільки проблемні ситуації за своїм 

характером наближаються до реальних умов життя і готують 

дітей до творчої участі в ньому, сприяють пробудженню в 



120

учнів прагнення до нових знань, активізують їхній пізнаваль-

ний інтерес, формують прийоми і вміння самостійно набувати 

знання і застосовувати їх у практичній діяльності.

Навчання основ здоров’я спрямоване, насамперед, на фор-

мування в молодших школярів здоров’язбережувальної ком-

петентності; змістову основу предмета становлять такі базові 

поняття, як-то: здоров’я, здоровий спосіб життя, безпека 

життя [7, с. 315].

Досвід учителів-практиків свідчить, що найбільш придат-

ними для оволодіння необхідними знаннями з цього предмета 

були пояснювально-ілюстративний та інформаційний спо-

соби навчання. Вони ґрунтуються на вироблених практикою 

таких прийомах роботи вчителя і учнів, у застосуванні яких 

основну роль відіграє вчитель, що передає знання учням. Дітям 

було достатньо сприймати і запам’ятовувати готову інформа-

цію, не докладаючи ніяких зусиль для самостійного здобуття 

знань. Це породжувало пасивні шаблонні форми уроків, що не 

сприяло розвитку інтересу до навчання, розвитку творчих зді-

бностей учнів.

Саме тому у педагогічній теорії і шкільній практиці роз-

робляються різні способи активізації освітнього процесу, що 

сприяють формуванню в учнів навичок самостійного і твор-

чого вирішення поставлених вчителем проблем, використання 

дослідницьких завдань у процесі вивчення предмета “Основи 

здоров’я”.

Науковці вважають: щоб досягти мети означеного пред-

мета, тобто: сформувати в учнів свідоме ставлення до свого 

здоров’я, оволодіти навичками здорового способу життя та 

безпечної для здоров’я поведінки, потрібно, щоб у процесі 

навчання основ здоров’я основне місце належало створенню 

проблемних ситуацій. Доведено, що розвиток творчого мис-

лення можливий лише за умов застосування вчителем про-

блемного навчання.

Використання проблемних ситуацій на уроках з основ 

здоров’я забезпечить розв’язання таких завдань: формування 

в учнів уявлення про те, що здоров’я розглядають як єдине 

ціле, понять про взаємозв’язки людського організму з при-

роднім і соціальним оточенням, знань, вмінь і навичок без-

печної поведінки, здатності передбачати наслідки своїх вчин-

ків, вміння надавати само- і взаємодопомогу; розвиток вміння 



121

керувати собою, контактувати з людьми в соціумі, протисто-

яти негативному впливу оточення, вміння самостійно при-

ймати правильні рішення; виховання потреби у здоров’ї як 

важливій життєвій цінності [1].

Ефективність проблемного навчання на уроках з основ 

здоров’я проявляється в тому, що активізується мислення 

учнів. З одного боку, є проблема, яку слід розв’язати, а з іншого 

– є знання, вміння, навички учня. Ці дві сторони перебувають 

у постійній суперечності, стимулюють активність процесів 

мислення, які відбуваються завдяки вирішенню створених 

вчителем проблемних ситуацій.

У розв’язанні проблеми учнями можна визначити такі 

етапи: створення вчителем проблемної ситуації; сприйняття 

проблеми учнями; здійснення пошукової діяльності для її 

вирішення; реалізація і перевірка правильного вирішення 

поставленої проблеми. Серед порушених на уроках з основ 

здоров’я проблем можуть бути такі, що пояснюють значення 

здоров’я для людини, цінність і неповторність життя, чи такі, 

які вкажуть на причини виникнення пожеж, небезпечних 

ситуацій та інші.

У початковій школі на уроках з основ здоров’я вчителеві 

доцільно використовувати такі прийоми створення проблем-

них ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів, акти-

візації пізнавальної діяльності учнів: ознайомлення дітей із 

суперечливими фактами; демонстрування помилок, до яких 

призводить незнання певної теми; поставлення молодшим 

школярам дослідницьких завдань; спонукання учнів до уза-

гальнення фактів; створення проблемних ситуацій, які пере-

конують учнів в недостатності своїх знань і набутті нових, що 

сприятиме вирішенню поставленої проблеми; використання 

проблемних запитань, що сприятимуть розгортанню навчаль-

ної дискусії; спонукання учнів до аналізу фактів і явищ, які 

суперечать їхньому життєвому досвіду.

Створенню проблемної ситуації передує підготовча 

робота, у процесі якої вчитель надає учням мінімум знань, 

необхідних для розв’язання проблеми. Якщо учні не можуть 

самостійно вирішити проблему, учитель вдається до навідних 

запитань. 

На початковій стадії застосування проблемного навчання 

вчитель сам висуває, формулює і розв’язує пізнавальне 



122

завдання, діти запам’ятовують перебіг її розв’язання. Надалі 

вчитель спонукає учнів до все більшої самостійності у вирі-

шенні проблемних ситуацій.

Навчальний курс “Основи здоров’я” суттєво відрізня-

ється від інших предметів. Його відмінність визначається 

головним завданням: педагогічними методами вплинути на 

реальну поведінку учнів завдяки розвитку в них життєвих 

навичок, сприятливих для здоров’я та безпеки. На відміну від 

традиційних уроків, коли вчитель переважно говорить, а учні 

слухають, на уроках з основ здоров’я доцільно використову-

вати такі методи навчання, що ґрунтуються на активній участі 

самих учнів у навчальному процесі [2, с. 6]. 

Отже, створюючи проблемні ситуації, вчитель спонукає 

учнів активно мислити, глибше розуміти матеріал і краще його 

засвоювати. Вміле, раціональне, науково й методично обґрун-

товане використання проблемного навчання значно розши-

рює спектр знань, вмінь і навичок учнів, формує в них креа-

тивність, оригінальність мислення, творчість, що сприяє кра-

щому засвоєнню набутих знань та самостійності у вирішенні 

нових пізнавальних та практичних завдань з основ здоров’я.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка