Методичний підхід щодо самостійних занять студентів, які займаються атлетизмом о. Є. Гора



Дата конвертації06.05.2020
Розмір30,5 Kb.

МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ЩОДО САМОСТІЙНИХ ЗАНЯТЬ СТУДЕНТІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ АТЛЕТИЗМОМ

О. Є. Гора, ст. викладач

ВНЗ Укоопспілка «Полтавський університет економіки і торгівлі»

Одним з найважливіших завдань фізичного виховання у ви­щих учбових закладах є формування в студентів стійкого інте­ресу і потреб до фізичного самовдосконалення як до основного фактору їх життєдіяльності. Заняття фізичним вихованням сту­дентською молоддю оцінюється не як можливість поліпшення стану здоров’я, а як вимушена необхідність. 80 % студентів не відвідували б заняття, якщо вони не були б обов’язковими. Тра­диційна система фізичного виховання у вищому учбовому за­кладі не сприяє ефективному вирішенню проблеми зменшення недоліку рухової активності, яка є однією з причин різних від­хи­лень в стані здоров’я студентів. На думку дослідників, дефіцит рухової активності у студентів складає 30–40 %. Організовані заняття фізичною культурою, передбачені навчальною про­гра­мою, задовольняють лише 25–30 % від загальної добової по­треби студентів в руховій активності. Становище ускладнюється за відсутністю у більшості з них необхідного інтересу до занять фізичною культурою. Підвищення мотивації студентів до занять фізичними вправами багато в чому залежить від форми і вмісту учбових занять по фізичному вихованню, використовуючи по­пу­лярні види рухової активності. В даний час у вищих учбових закладах України процес фізичного виховання студентів прово­дить­ся шляхом організації занять в групах по видах спорту по вибору самих студентів. Визначення того або іншого виду спор­ту, яке свідомо здійснює студент, є початком осмисленого вибо­ру форм рухової активності, що задовольняють індивідуальним фізичним і психологічним потребам

Краса, сила і здоров’я нашого тіла – це новий культурний критерій людської цивілізації. Фізкультурна революція відбу­ва­ється не в спортивних залах, а в людському розумінні цієї по­треби. Сильне тіло – це не естетична примха, а єдиний спосіб вистояти в наш час глобальних стресів: соціальних, інфор­ма­цій­них, екологічних і психічних умовах. Саме самостійні заняття є обов’язковою частиною ефективності фізичного виховання в закладах вищої освіти

Одним з найбільш популярних видів рухової активності для оздоровлення студентів є фізична підготовка в тренажерних за­лах (надалі – атлетизм). Атлетизм дозволяє достатньою мірою забезпечити не лише необхідний об’єм рухової активності, але і розвиток сили, загальній і спеціальній витривалості, координації гнучкості, будучи при цьому універсальним засобом фізичного розвитку студентів.

Основним шляхом реалізації принципу самостійності є са­мос­тійна робота студентів. Вона не зобов’язує студентів до про­фесійного становлення через нормативну побудову їх діяльності, а створює креативні умови, надаючи їм можливість самим ви­значити терміни, навантаження та ін. Самостійна робота сту­дентів є однією з основних форм занять, оскільки формує са­мос­тійність як рису особистості та готує до постійного само­вдо­ско­налення.

До загально педагогічних принципів можна віднести:

  1. Принцип оздоровчої спрямованості – пронизує весь зміст учбово-тренувального процесу. Підвищення опірності організму до несприятливих факторів, попередження травматизму і фор­му­вання стійкості проти захворювань – усе це непорушні сто­рони даного принципу.

  2. Принцип всебічності – визначає обґрунтована взаємодія ви­ховання, навчання і функціонального удосконалення сту­дентів.

  3. Принцип свідомості й активності – передбачає постійне формування у студентів творчого відношення і виховання стій­кого інтересу до мети, задачам, використовуваним засобам і ме­тодам, плануванню, контролю й іншим сторонам спортивної ді­яльності.

  4. Принцип систематичності і послідовності реалізується в суворій визначеній регулярності і послідовності занять, раціо­нальному чергуванні навантажень і відпочинку.

  5. Принцип доступності й індивідуалізації характеризується тим, що будь-які тренувальні завдання повинні відповідати віку і рівню підготовленості студентів.

Розвиток тренувального процесу повинен забезпечувати поступове підвищення складності учбово-тренувальних занять. Викладачеві варто враховувати, що на початку пристосовуються серцево-судинна і дихальна системи, потім центральна нервова система, більш тривалий час потрібно для удосконалювання біо­хімічних і структурних змін у м’язовій системі, але повільніше всього в умовах спортивного тренування відбувається присто­су­вання опорно-рухового апарата.

Викладання фізичного виховання у ВНЗ, як навчальної дис­ципліни, повинно, окрім інших модулів, включати самостійну роботу, адже перехід національної освітньої системи вимагає переосмислення змісту навчальних програм та технології їх струк­тування. Атлетизм – це саме той вид спорту та фізичного розвитку, саме ті вправи з використанням різних обтяжень для розвитку сили і форми окремих м’язів і тіла в цілому, яким із задоволенням займаються сучасні юнаки.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка