Методичні рекомендації з елективного курсу «дерматоонкології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017



Сторінка88/119
Дата конвертації26.03.2020
Розмір2 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   84   85   86   87   88   89   90   91   ...   119
Властивості висипань. При встановленні виду елемента, необхідно оцінити його колір, причому при різних захворюваннях червоний колір може мати різні відтінки – мідний, насичено-червоний (при сифілісі), яскраво-червоний (при псоріазі), синюватий (при червоному плоскому лишаю).

Границі елемента можуть бути чіткі або нечіткі (пухир). Морфологічні елементи висипки можуть бути при пальпації щільними або м’якими, розміщуватися окремо (при сифілісі) або зливатися за рахунок росту по периферії (псоріаз), групуватися, утворюючи дуги, кільця, гірлянди (дерматоз Дюрінга). Локалізація при деяких дерматозах інколи є вибірковою (наприклад, лікті та коліна при псоріазі), а в деяких випадках може на певних ділянках шкіри не локалізуватися (короста – на обличчі, вугрі – на долонях і підошвах).

Під час огляду шкіри визначають морфологічні елементи: первинні та вторинні. Первинні елементи – це ефлорисценції, які з'являються на видимо неушкодженій шкірі як безпосередній первинний результат патологічного процесу. Вторинні елементи – це ті, які розвиваються внаслідок еволюції первинних елементів, або ж в результаті лікування хворого. До первинних морфологічних елементів висипу належать: пляма (macula), пухир (urtica), міхурець (vesicula), пузир/міхур (bulla), гнійничок (рustula), вузлик (papula), горбик (tuberculum), вузол (nodus), пухлина (tumor), кіста (cista). До вторинних елементів належать: вторинна пігментна пляма, лусочка (squama), ерозія (erosio), виразка (ulcus), кірка (crusta), кірко-луска (crusta-laminosa), тріщина (fissura seu raqades), екскоріація (син. травматична ерозія), рубець (cicatrix), струп («sphacelus»), ліхеніфікація (lichenificatio, син. ліхенізація – lichenisatio), вегетація (vegetatio).

Завдання полягає в тому, щоб визначити характер ефлорисценції та простежити всі етапи послідовної еволюції морфологічних елементів. Найсвіжіші, найменш змінені первинні елементи розміщуються по периферії вогнища ураження.

При виявленні морфологічних елементів висипу, окрім огляду, виконуємо пальпацію. За допомогою пальпації маємо уяву про консистенцію елементів, глибину їх залягання, сухість, еластичність і т.д. Наприклад, візуально не можна визначити точні розміри горбика чи вузла, адже на поверхні шкіри контурується лише верхня частина елемента. Без зішкрябування важко оцінити наявність лусок (приховане лущення), ступінь їх прикріплення до елемента (фолікулярний гіперкератоз), характер лущення. Пальпаторно визначають еластичність і тургор (тонус) шкіри, щільність, болючість та інші характеристики елементів висипки. При цьому слід пам'ятати, що еластичність і тонус шкіри в різних ділянках є різними у однієї і тієї ж людини, залежать і від віку. Наприклад, при старінні еластичність і тургор знижуються. Дуже цінною є пальпація при гіпереластичній шкірі. Пальпаторно також можна визначити підвищення або зниження температури уражень шкіри (бешиха, глибока стафілодермія, еритродермія, хвороба Рейно, склеродермія), вологість, жирність, розміщення висипань (епідерміс, дерма, гіподерма), їх розміри, консистенцію, з’єднання з прилеглою тканиною, болючість.

При набряку визначають його вираженість, деякі особливості (ущільнений набряк – атиповий твердий шанкер; розм’якшення – флуктуація при абсцесі, гідраденіті; відсутність болючості – атипова первинна сифілома тощо). Відчуття провалювання пальця буває при атрофодермії, симптом «тертки» – при фолікулярних кератозах, феномен «кнопки дзвінка» – при хворобі Реклінггаузена.

У випадку підозри на сифіліс або інше контагіозне захворювання пальпацію слід проводити в гумових рукавичках або через 2-3 шари марлі. Своєрідне відчуття наявності вузликів на волоссі буває при монілетріксі, а нерівностей шкіри, що нагадує дорогу, викладену камінням, – при амілоїдозі шкіри.

При загальній характеристиці висипки визначать її характер, зокрема її поділяють на поліморфну та мономорфну.



Мономорфною висипкою називають таку, яка складається тільки з одного різновиду первинного (кропив’янка) або вторинного морфологічного елемента (іхтіоз).

Поліморфною називають таку висипку, яка складається з різних ефлорисценцій. Поліморфізм може бути двох видів: істинний та фальшивий. При істинному поліморфізмі висипка складається з кількох первинних елементів (при екземі – еритема, папули, везикули), а при фальшивому – поряд з одним первинним елементом спостерігаються кілька вторинних, внаслідок його еволюції (при псоріазі внаслідок еволюції папул утворюються лусочки, вторинні гіпохромні плями).

Особливу увагу звертають на розташування висипань:



  • фокусне (елементи не зливаються, між ними є здорова шкіра);

  • дифузне (елементи зливаються у великі вогнища).

За поширеністю висипання поділяють на:

  • обмежені (вогнищевий нейродерміт, вогнищева склеродермія, невус, простий міхурцевий лишай, бородавчастий туберкульоз);

  • розповсюджені (псоріаз, токсикодермія, рожевий і червоний плоский лишаї);

  • тотальні (еритродермія).

За симетричністю розміщення елементів висипання поділяють на:

  • симетричні (справжня екзема, псоріаз);

  • асиметричні (дерматофітія, бородавчастий туберкульоз, кільцеподібна гранульома, контактний дерматит).

Спостерігаються висипання, пов'язані з нервовими закінченнями (оперізуючий лишай, лінійний червоний плоский лишай, лінійний невус), судинами (ангіїти). Інколи висипання локалізуються фігурно (псоріаз, мігруюча еритема) чи повзуче (туберкульозний вовчак, лепра, горбиковий сифіліс).

Оглядають волосся, нігті, зовнішні статеві органи, шкіру заднього проходу. При огляді червоної облямівки губ звертають увагу на її колір, сухість, наявність лусочок, тріщин, ерозій, виразок, кірок. Оглядають слизову оболонку ротової порожнини, при цьому можна спостерігати висипи, зміну кольору, ерозії, виразки, наліт (кандидоз, сифіліс, червоний плоский лишай, справжня пузирчатка тощо).

Отже, використовуючи методики фізичного огляду дерматовенерологічних хворих, ми отримуємо інформацію про загальні властивості шкіри, локалізацію висипань, а характеристика морфологічних елементів висипу, так звана дерматологічна «абетка», дає змогу формувати попередній діагноз.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   84   85   86   87   88   89   90   91   ...   119


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка