Методичні рекомендації з елективного курсу «дерматоонкології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017



Сторінка86/119
Дата конвертації26.03.2020
Розмір2 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   82   83   84   85   86   87   88   89   ...   119
5.1.1 Методика опитування хворого

(збір скарг і даних анамнезу)
При спілкуванні з хворим після уточнення паспортних даних першочергово з’ясовують його скарги на момент обстеження. Зазвичай, це можуть бути різні суб'єктивні відчуття, що супроводжують висип, зокрема: свербіж, печія, біль, оніміння, підвищення чи зниження чутливості тощо.

Аналізують інтенсивність свербежу, який буває сильним при нейродерміті, екземі, свербці, кропив'янці, корості, червоному плоскому лишаю, грибоподібному мікозі; помірним – при псоріазі, піодермітах, рожевих вуграх тощо.

Печію хворі відчувають при герпетиформному дерматозі Дюрінга, оперізуючому лишаю, пустульозному псоріазі; біль – при глибоких піодермітах, трофічних виразках; знечулення – при лепрі (проказі), сирингомієлії та ін.

Не менш важливими є анамнестичні дані щодо порушень загального характеру, які турбують хворих на шкірні та венеричні хвороби (втрата апетиту, безсоння, зниження працездатності, роздратування, підвищення температури).

З’ясовують ознаки порушення функції інших органів і систем, що можуть спричинити дерматоз або стати тлом, на якому він розвиватиметься чи сприятиме загостренню хвороби (алергійні дерматози, свербіж шкіри, порфірія та ін.) Нерідко хвороби шкіри пов’язані з порушеннями менструального циклу, вагітністю, клімаксом, ендокринопатіями.

Слід зазначити, що спиратися на анамнестичні дані про суб'єктивні відчуття не слід. Їх оцінка та інтерпретація залежать від психіки хворого, характеру сприйняття. Висипи на шкірі зазвичай асоціюються у хворого з неминучим свербежем, якого насправді може й не бути (псоріаз). Отже, виникає необхідність більш детально з'ясувати характер проявів хвороби, зокрема: ритмічність нападів свербежу, болю, печії; в який період вони переважають; їх тривалість; зв'язок із факторами довкілля, тривалістю захворювання, порою року, місцем появи і загостреннями. Наприклад, вузлувата еритема, багатоформна ексудативна еритема виникають частіше навесні і восени; атопічний дерматит, псоріаз, вульгарні вугрі – взимку; червоний вовчак, рожеві вугрі, порфірія – влітку.

Низка хвороб (фіксована еритема, простий міхурцевий лишай та ін.) схильні до рецидиву, інші ж (оперізуючий лишай, інфільтративно-нагнійна трихофітія) – практично не мають рецидивів.

Важливе значення у діагностиці посідають й інші дані: вік і стать хворого, вік на початку хвороби. Деякі хвороби уражають осіб певного віку. Наприклад, туберкульоз шкіри, зазвичай, розпочинається в дитинстві або юнацтві, а червоний вовчак – в дорослому віці. Так, стафілококовий сикоз, ринофіма, вузликовий хондродерматит майже завжди характерні для дорослих чоловіків; везикулопустульоз, епідемічна пузирчатка – для немовлят; рожеві вугрі, хронічна трихофітія – для дорослих; хвороба Фокса-Фордайса – для жінок.

При деяких хворобах шкіри велику роль відіграє постійне чи тимчасове проживання в тій чи іншій географічній місцевості (лепра, хвороба Боровського).

Важливо з’ясувати характер роботи, наявність хімічних, фізичних і біологічних шкідливих чинників, з якими контактує хворий, особливо при діагностиці професійних дерматозів, туберкульозу, еризипелоїду, деяких форм дерматомікозів тощо.

Для встановлення правильного діагнозу мають значення відомості про перебіг хвороби, місце її виникнення, характер первинних морфологічних елементів, їх подальша еволюція. Іноді хворий може висловити свою думку щодо причини появи висипу, проте до його міркувань треба ставитись критично. Важливу інформацію можна отримати при з’ясуванні попереднього лікування і його результативності.

Для розпізнавання хвороби неабияке значення має анамнез життя, умови, в яких ріс і розвивався хворий, характер його трудової діяльності (професійні шкідливі чинники), умови побуту, харчування, захоплення (фотографія, садівництво і городництво, розведення риб, звірів, домашніх тварин тощо), спадковий анамнез (перенесені або наявні хвороби шкіри у кровних родичів), шкідливі звички (алкоголь, тютюнопаління, вживання наркотичних середників).

Збір анамнезу у хворих на недуги, що передаються статевим шляхом (венеричні хвороби), має свої особливості. Насамперед, це вміння лікаря знайти із хворим психологічний контакт, що необхідно для з’ясування питань інтимного характеру (джерело і статеві контакти). Ці хворі часто подають неправдиві дані про себе, свої контакти, соромлячись і боячись розголосу, конфліктів на роботі, в сім'ї, а нерідко і свідомо приховують, не розуміючи, що цим вони завдають моральної та фізичної шкоди рідним і близьким.

Особливо важко зібрати анамнез у дітей, які не завжди вміють диференціювати свої відчуття, не пам'ятають про початок хвороби, не знають про її перебіг, а тим паче попередню терапію. У цих випадках звертаються до послуг родичів чи осіб, що доглядають за дитиною.

Якщо хворого раніше вже обстежували і лікували, тоді корисно ознайомитись із результатами обстеження, детальною випискою із амбулаторної карти, історії хвороби. Важливим для призначення майбутнього лікування є з'ясування питання: «Які ліки допомагали хворому при попередньому лікуванні?». Віра пацієнта в ліки має виняткове значення для формування призначеної терапії.

Необхідно пам’ятати, що економити час на збиранні анамнезу не варто. При неповному з'ясуванні анамнестичних даних діагностика може ускладнитися. Проте, процес збору анамнезу повинен бути керованим з боку лікаря, особливо у емоційних хворих і пацієнтів з хронічними захворюваннями.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   82   83   84   85   86   87   88   89   ...   119


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка