Методичні рекомендації з елективного курсу «дерматоонкології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017



Сторінка84/119
Дата конвертації26.03.2020
Розмір2 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   80   81   82   83   84   85   86   87   ...   119
Лусочка (squama) – рогові пластинки, розрихлені, які втратили нормальний зв’язок між собою (паракератоз). Вони безбарвні, тонкі й прозорі. При мікроскопічному спостереженні видно, що вони складаються з клітин епідермісу, жирових частинок, бактерій і пилинок. Розрізняють дрібнопластинчасте лущення (висівкоподібне), коли лусочка дуже малих розмірів, як, наприклад, при різнокольоровому лишаї. Коли лусочки великих розмірів, то говорять про пластинчасте лущення (псоріаз). Хоча лусочку вважають вторинним елементом, вона може бути і в ролі первинного елемента, тобто з’являється на видимо неушкодженій шкірі (наприклад іхтіоз).

Кірка (crusta) – утворюється при засиханні серозної рідини (міхурець, міхур/пузир), гною, секрету ерозій, виразок та інших дефектів шкіри. Кірка товста, забарвлена в певний колір, непрозора. Колір кірок може бути різний, залежно від того, внаслідок засихання якої рідини вона утворилася. Тому розрізняють кірки серозні, гнійні, кров’яні та змішані (суміш гною, крові, пилинок, лусочок). Часом на такому первинному елементі, як ектіма, утворюється багатошарова кірка, що нагадує мушлю слимака. Така кірка називається рупією. Після кірок завжди залишаються гіпохромні плями. Клінічно кірка відрізняється від лусочки тим, що вона товста і непрозора.

Кірко-лусочка (crusta-lamelosa) – вторинний елемент, який представляє собою засохлий гнійний вміст фліктени (великої поверхневої пустули). За своєю характеристикою він має ознаки і кірки (гній, що засох), і лусочки (тонкий і прозорий). Такі елементи трапляються, наприклад, при поверхневій хронічній стрептодермії гомілки (диференціація з екземою).

Рубець (cicatrix) – розростання грубої фіброзної сполучної тканини з паралельно розміщеними волокнами на місці глибокого (дерма, підшкірна жирова клітковина) порушення цілісності шкіри. Для рубця характерно те, що на його поверхні відсутній рисунок шкіри, волосяні фолікули, сальні та потові залози. Клінічно розрізняють рубці плоскі (на одному рівні з навколишніми покривами), атрофічні (нижче рівня шкіри) і гіпертрофічні, які здіймаються над шкірними покривами (колоїдні рубці).

Струп (sphacelus) – швидке змертвіння шкіри з чіткими границями і відсутністю чутливості. Здебільшого струп забарвлений в темно-бурий колір. Струпи трапляються при гангренозних виразках, пролежнях.

Ліхеніфікація (lichenificatio, син. ліхенізація lichenisatio) – вторинна зміна шкіри, яка характеризується трьома ознаками: потовщення шкіри, посилення шкірного рисунка і гіперпігментація. Найчастіше ліхеніфікація розвивається при хронічних дерматозах, які супроводжуються свербежем (нейродерміт, хронічна екзема) в результаті постійних розчухувань. Ліхеніфікація виникає за рахунок інфільтрації всіх шарів дерми, яка супроводжується акантозом і папіломатозом.

Вегетація (vegetatio) – розростання епітелію та сосочків дерми на поверхні різних елементів (папули, дно виразки). Клінічно вегетації мають вигляд ворсинкоподібних розростань, які надають ураженій ділянці шкіри нерівний, горбистий вигляд, що нагадує півнячий гребінь.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   80   81   82   83   84   85   86   87   ...   119


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка