Методичні рекомендації з елективного курсу «дерматоонкології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017



Сторінка77/119
Дата конвертації26.03.2020
Розмір2 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   73   74   75   76   77   78   79   80   ...   119
Етапи діагностичного процесу. Розрізняють три етапи діагностичного процесу: морфологічний, клінічний та етіопатогенетичний.

Морфологічний етап діагностичного процесу завершується встановленням попереднього діагнозу. Він може здійснюватися аналітичним або синтетичним шляхом. Аналітичний шлях побудови морфологічного етапу більш притаманний віденській дерматологічній школі. У цьому випадку, насамперед, визначаються всі наявні у хворого морфологічні елементи, тобто проводять аналіз. При цьому, в першу чергу, слід виявити, підвищується елемент над рівнем шкіри, чи ні; чи має він порожнину; яким шляхом здійснюється зворотній розвиток (регрес) елемента – зникає безслідно, залишає після себе кірочки, лусочки, рубець та ін.

Подальший розвиток аналізу здійснюється наступним чином. Якщо елемент не підвищується над поверхнею шкіри, значить – це пляма, тобто єдиний первинний елемент без підвищення. У такому випадку слід визначити, який характер має ця пляма (див. нижче). Якщо ж елемент підвищується над поверхнею шкіри, тоді необхідно з’ясувати, чи є в ньому порожнина, чи ні, а в подальшому проводити аналіз між первинними порожнинними або безпорожнинними елементами. Характер морфологічного елемента встановлюють не тільки на основі огляду, але й внаслідок пальпації, діаскопії, зішкрябування тощо.



Синтетичний шлях виконання морфологічного етапу діагностичного процесу більш притаманний дерматологам, які дотримуються основ вчення французької школи. При цьому, насамперед, оцінюють всю висипку загалом, визначають взаємозалежність деяких елементів, поширеність, локалізацію, групування, моно- або поліморфність. Наприклад, при рожевому лишаї Жибера елементи висипки – овальної форми розміщуються по лініях Лангера на шкірі грудної клітки і загальна картина має вигляд ялинки. При псоріазі характерні ураження на ліктях, колінах, поясниці. Це і дає змогу поставити передбачуваний діагноз, після чого аналізують характер окремих висипних елементів і проводять додаткові методи обстеження.

Після завершення морфологічного етапу та встановлення попереднього діагнозу переходять до клінічного етапу діагностичного процесу. На цьому етапі, насамперед, пов’язують дані морфологічного аналізу з анамнезом захворювання, після чого проводять додаткові методи обстеження (діаскопію, зішкрябування за Броком, дермографізм та ін.). При цьому із тих захворювань, які підозрюють при встановленні попереднього діагнозу, почергово виключаються хвороби, починаючи з найменш вірогідних. Закінчується цей етап діагностики встановленням клінічного діагнозу (наприклад: екзема, псоріаз, сифіліс).

Найвищий етап діагностики – етіопатогенетичний, який завершується встановленням кінцевого діагнозу. На цьому етапі встановлюють форму нозологічної одиниці захворювання, його етіопатогенетичну суть з усіма особливостями, характерними для організму конкретного хворого. Визначають також наявність супутніх захворювань, їх зв’язок з дерматозом, що дає змогу призначити раціональну комплексну терапію.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   73   74   75   76   77   78   79   80   ...   119


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка