Методичні рекомендації з елективного курсу «дерматоонкології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017



Сторінка28/119
Дата конвертації26.03.2020
Розмір2 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   119
Молочні залози (mammae) – складні альвеолярні розгалужені залози, які є видозміненими в процесі еволюції потовими залозами шкіри. Секрет молочних залоз – молоко – високопоживний продукт для харчування новонародженої дитини. До складу молока входять жири білки, вуглеводи, мінеральні солі та вода, необхідні для нормального розвитку організму. Молочна залоза – парний орган, який у нормі функціонує лише у жінок. Свого максимального розвитку залоза досягає після настання статевої зрілості: між 13 і 15 роками відбувається видовження і дихотомічне розгалуження протоків, формування залозистих часточок. Секреторну активність молочні залози виявляють, коли настає вагітність. Секрет молочних залоз, який утворюється у другій половині вагітності, називають молозивом. Справжнє молоко починає вироблятися лише після народження дитини.

У дорослої жінки кожна молочна залоза складається з 15-20 часточок, розділених прошарками сполучної тканини. До складу кожної часточки входить одна окрема залозка, оточена сполучною тканиною і жировою клітковиною. Кожна залозка має систему розгалужених вивідних протоків та кінцеву протоку, що відкривається на верхівці соска грудей. У неї впадають молочні синуси. Останні збирають секрет з молочних протоків, які, в свою чергу, розгалужуються на альвеолярні молочні ходи. Більшість протоків вистелена двошаровим (в окремих ділянках – багатошаровим) епітелієм, який оточують міоепітеліальні клітини. Молочні ходи до періоду лактації (молоковіддачі) закінчуються сліпо, а з настанням вагітності і лактації дають початок численним альвеолам. Альвеоли молочної залози складаються з клітин кубічної форми – лактоцитів, що секретують за апокриновим типом. На апікальній поверхні лактоцитів є мікроворсинки, цитоплазма містить добре розвинуті гранулярну й агранулярну ендоплазматичну сітки, елементи комплексу Гольджі, мікротрубочки та мікрофіламенти. Ці клітини розміщені в альвеолах в один ряд і контактують між собою. Назовні від лактоцитів розміщений не суцільний шар зірчастих міоепітеліоцитів, які скороченнями своїх відростків сприяють виведенню секрету. Секрет лактоцитів містить крапельки ліпідів і гранули білків, які, емульгуючись та змішуючись з розчиненими у воді лактозою та мінеральними солями, утворюють у просвіті альвеоли молоко. Молоко системою молочних альвеолярних ходів і молочних протоків виводиться у молочні синуси, де й нагромаджується до моменту смоктання. Зовні клітини альвеол і вивідних протоків покриті базальною мембраною, яка відмежовує їх від навколишньої сполучної тканини. Після закінчення періоду лактації відбувається процес інволюції молочної залози, який полягає в редукції більшої частини альвеол, втраті секреторної активності збережених альвеол.



Волосся (ріlі) похідний елемент шкіри, який у людини відіграє переважно косметичну роль. Волосся поділяється на довге, щетинкове і пушкове. Довге волосся локалізоване на голові, під пахвами, на лобку; у чоловіків це також борода і вуса. Щетинкове волосся – це брови, вії. Воно також розміщене на початку носової порожнини і в зовнішньому слуховому проході. Пушкове волосся, за деяким винятком, покриває все тіло людини. Довжина волосся буває від кількох міліметрів до метрів, товщина від 0,005 до 0,5 мм.

Кожна волосина має стрижень і корінь. Стрижень волосини виступає над поверхнею шкіри, корінь втоплений в епідерміс і дерму. Стрижень волосини має дві морфологічно відмінні зони: поверхневу кутикулу і внутрішню кіркову речовину. У корені довгого і щетинкового волосся розрізняють три зони: внутрішню мозкову, середню кіркову речовину і поверхневу кутикулу. Корінь пушкової волосини складається лише з кіркової речовини і кутикули. Мозкова речовина кореня волосини утворена нашарованими у вигляді стовпчика монет клітинами полігональної форми, у цитоплазмі яких розміщені гранули трихогіаліну, пігменту меланіну, а також пухирці газу. У міру того, як клітини мозкової речовини з глибоких частин кореня пересуваються до поверхні, відбуваються процеси зроговіння: трихогіалін перетворюється у кератин. Кіркова речовина у більшій частині кореня волосини утво­рена зроговілими лусочками, в яких міститься твердий кератин, лише у нижніх частинах кіркової речовини можна розрізнити частково зроговілі клітини з овальним ядром. Кутикула волосини у нижній частині кореня утворена циліндричними клітинами, довга вісь яких спрямована перпендикулярно до кіркової речовини. Більшість кутикули – це зроговілі лусочки, що нашаровуються одна на одну на зразок черепиці даху. Твердий кератин у складі лусочок кіркової речовини і кутикули зумовлює гнучкість і міцність волосся. У нижній частині корінь волосини розширюється, утворюючи волосяну цибулину. Волосяні цибулини розміщені, як правило, на межі сітчастого шару дерми з підшкірною жировою клітковиною. Малодиференційовані клітини волосяної цибулини здатні до проліферації і є джерелом фізіологічної регенерації (росту) волосини. Знизу у волосяну цибулину вростає пухка сполучна тканина, так званий «волосяний сосочок». У волосяному сосочку розміщені судини мікроциркуляторного русла, які забезпечують живленням нервові волокна волосся. Поверхневі клітини волосяної цибулини, розмножуючись, формують внутрішню епітеліальну піхву кореня волосини – епітеліальний шар, що оточує кутикулу кореня волосся. Внутрішня епітеліальна піхва складається з одного або кількох рядів цілком або частково зроговілих клітин, які містять у цитоплазмі м’який кератин. У нижньому відділі внутрішньої епітеліальної піхви розрізняють три шари: кутикулу, що прилягає до кореня волосини, внутрішній (гранулоносний) і зовнішній (блідий) епітеліальний шари.

Внутрішня епітеліальна піхва кореня волосини межує з його зовнішньою епітеліальною піхвою. Остання є продовженням росткової зони епідермісу: ближче до поверхні шкіри вона складається з кількох рядів багатих глікогеном клітин, у напрямку до волосяної цибулини останні поступово редукуються до одного-двох рядів. Зовнішня епітеліальна піхва оточена кореневою дермальною піхвою (волосяною сумкою) – елементами сполучної тканини з внутрішнім циркулярним ходом волокон і зовнішнім поздовжнім. У волосяну сумку вплітаються гладкі міоцити м’яза підіймача волосся, скорочення якого змушують волосся займати перпендикулярне положення відносно поверхні епідермісу. Внутрішня і зовнішня епітеліальні піхви разом формують волосяний фолікул.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   119


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка