Методичні рекомендації з елективного курсу «дерматоонкології» для студентів / магістрів вищих навчальних закладів львів 2017


Львівська дерматовенерологічна школа



Сторінка12/119
Дата конвертації26.03.2020
Розмір2 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   119
1.2 Львівська дерматовенерологічна школа
Відомих досягнень здобула й Львівська кафедра, яка була заснована у 1898 році на медичному факультеті Львівського університету. Першого вересня 1898 року професор Володимир Лукасєвич прочитав лекцію на тему «Внутрішня патологія і шкіра», чим було започатковано кафедру дерматовенерології при Львівському університеті, яку він й очолював до 1924 р. Професор В.Лукасєвич – учень М.Капоші та А.Нейссера. Під його керівництвом було розгорнуто дослідження з питань діагностики (виразкового фолікуліту – хвороба Лукасєвича), клініки, лікування піодермій, туберкульозу, сифілісу. Незалежно від інших учених, професор В.Лукасєвич описав реакцію загострення сифілітичного процесу на початку лікування вторинного свіжого сифілісу. Реакція Яриша-Герксгеймера-Лукасєвича, як феномен, відома венерологам усього світу. Професор є автором близько 60 друкованих праць.

З 1925 по 1946 рр. кафедрою керував професор Ян Ленартович, учень П.В.Нікольського, перу якого належать публікації з питань етіології, патогенезу та лікування гонореї, сифілісу, пузирчатки, туберкульозу. Перший у світовій літературі описав алергодерматоз – атрипексіаз, був дійсним членом Краківської АН. Підготував трьох професорів. Автор близько 80 наукових робіт, серед них 7 книг. Відомі його праці: «Нариси шкірних хвороб», «Атлас хвороб шкіри».

З 1946-1948 по 1949-1951 рр. кафедру очолював професор Тихін Глухенький. Він закінчив медичний інститут у Ростові-на-Дону, учень П.В.Нікольського. Наукові праці ученого присвячені вивченню питань обміну речовин у хворих на екзему та псоріаз, патогенезу і лікуванню гонореї, сифілісу. Професору належить близько 118 наукових робіт.

З 1948 по 1949 рр. кафедру очолював професор Анатолій Лавров. Закінчив медичний інститут у Ростові-на-Дону. У 1944-1947 рр. – головний дерматовенеролог МОЗ РФСР. Напрями наукових досліджень стосуються профілактики та лікування шкірного лейшманіозу, лікування дерматозів фізіотерапевтичними методами. Він вперше застосував пеніцилін у терапії склеродермії. Автор близько 60 наукових праць.

3 1951 по 1970 рр. завідувачем кафедри був професор Олександр Штейн (ленінградська школа). Під його керівництвом виконано наукові досліди з питань участі периферійної та центральної нервової системи у патогенезі екземи, проведено роботи з вивчення патогенезу та лікування хворих на сифіліс, проказу. Він є автором понад 200 наукових праць, серед них – монографія «Диференційна діагностика захворювань шкіри», редактор 5 тематичних збірників «Патогенез і терапія дерматозів».

У цей же час на кафедрі дерматовенерології працював професор М.Штейнберг, який досліджував питання патогенезу і терапії фотодерматозів. Ним опубліковані монографії «Фотодерматози», «Червоний вовчак».

З 1971 по 1973 рр. кафедру очолювала професор Анна Щербакова, більшість друкованих праць якої присвячена питанням епідеміології, патогенезу, імунології та лікуванню сифілісу, курортного лікування дерматологічних захворювань. Одна з перших застосувала пірогенал для лікування пізніх форм сифілісу. Автор 90 друкованих праць.

З 1974 по 1977 рр. кафедрою керував професор Михайло Дубовий, основні його праці стосуються питань функціонального впливу печінки та шлунку на патогенез і перебіг екземи; ролі стероїдних і статевих гормонів у гістофізіології та патології шкіри при різних дерматозах (вперше у світі довів наявність статевих гормонів у шкірі); клініки та профілактики професійних дерматологічних захворювань; патогенезу, клініки та лікування сифілісу. Автор близько 90 наукових праць.

З 1977 по 1994 рр. кафедру очолював професор Андрій Лаврик, роботи якого присвячені питанням курортології, лепрології, венерології, нетрадиційним методам лікування. Його відомі праці: «Особливості епідеміології та клініки лепри у Ємені», «Медицина і охорона здоров’я Ємену», «Курорти Львівщини», «Українська Мацеста». Він організатор багатьох наукових конференцій, з’їздів; автор 160 наукових праць.

3 1995 по 1997 рр. завідував кафедрою, а з 1997-2000 рр. – очолював студентський курс кафедри дерматовенерології ФПДО професор Юрій Туркевич. Він розробив нові методи лікування хворих на екзему (дослідив роль імунологічних змін і порушень обміну біологічно активних речовин; удосконалив терапію шляхом застосування діаміфену, димексиду, етадену, пентоксилу), псоріаз (вивчив імунологічні зміни, порушення обмінних процесів і ефективність гепатопротекторів, імунокоригуючих препаратів у комплексному лікуванні хворих), сифіліс (з метою нормалізації виявлених цитохімічних змін в імунокомпетентних клітинах на субклітинному рівні апробував застосування в комплексній терапії імуномодулятора лімфозилу); вивчив деякі особливості патогенезу професійних захворювань на промислових підприємствах Львівщини та розробив ефективні методи їх профілактики із застосуванням таких препаратів як ЕДТА. У 1999 р. Ю. Туркевичу присвоєно звання академіка АННП України. Нагороджений медаллю «За вклад в справу відродження». Під його керівництвом захистило кандидатські дисертації 12 пошукувачів. Є автором понад 200 наукових праць, 15 раціоналізаторських пропозицій, 6 навчальних посібників з дерматології, 6 стандартів підприємств.

З 1982 по 1997 рр. завідувачем на факультеті післядипломної освіти, а з 1997 по 2005 рр. – об’єднаної кафедри був канд. мед. наук (1963 р.), доцент (1972 р.) О.І.Зайченко (1932 р.н.), більшість друкованих праць якого присвячена питанням вивчення обміну стероїдних статевих гормонів при деяких дерматозах, дослідженню преморбідного стану контактних алергодерматозів. Автор понад 160 наукових робіт. Під його керівництвом захищені 2 кандидатські дисертації.

З 2005 по 2006 рр. виконуючим обов’язки завідувача кафедри дерматовенерології ФПДО з курсом шкірних хвороб був канд. мед. наук (1982 р.), доцент (1993 р.) В.О.Сидоренко (1947 р.н.). Захистив кандидатську дисертацію на тему: «Неспецифическая сопротивляемость организма при аллергических контактных дерматозах и терапия постоянным магнитным полем» (Алма-Ата, 1982 г.). Під його керівництвом виконувались наукові дослідження з питань діагностики та лікування псоріазу, вульгарних вугрів і захворювань, що передаються статевим шляхом негонорейної етіології. Автор близько 80 наукових друкованих праць, зокрема 3 патентів, 2 інформаційних листів, 3 методичних рекомендацій.

З 2006 по 2016 рр. після низки об’єднань (у 2006 р. – реорганізація кафедри дерматовенерології з утворенням кафедри терапії №2 та дерматології, венерології ФПДО; в 2011 р. – об’єднання в кафедру поліклінічної справи, сімейної медицини і дерматології, венерології; в 2015 – кафедра сімейної медицини і дерматології, венерології) кафедру очолив академік АНВО України (2012 р.), д-р мед. наук (2001р.), професор (2004 р.) О.Н.Надашкевич (1955 р.н.) – учень терапевтичних шкіл відомих у Львові професорів-інтерністів С.М.Мартинова та В.П.Виговського. Володіє великим досвідом діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів й опорно-рухового апарату, зокрема і рідкісних хвороб (васкуліти, імунодефіцити, генетично зумовлені патології, порушення метаболізму). Автор понад 150 наукових друкованих праць, серед яких монографія «Системна склеродермія».

У 2016 р. відбулась реорганізація кафедри сімейної медицини та дерматології, венерології з утворенням кафедри дерматології, венерології, котру очолила д-р мед. наук, доцент О.О.Сизон (1973 р.н.), яка захистила кандидатську дисертацію на тему: «Застосування нових гепатопротекторів для корекції порушених обмінних процесів в комплексній терапії хворих на псоріаз» (Київ, 2008 р.) та докторську – «Діагностика та лікування артропатичного псоріазу з урахуванням сучасних даних з патогенезу та особливостей клінічного перебігу дерматозу» (Київ, 2015 р.). О.О.Сизон – учениця професорів Ю.М.Туркевича, Б.Т.Глухенького, В.І.Степаненка. Автор понад 380 наукових праць, зокрема: 11 патентів, 7 інформаційних листів, 8 свідоцтв про авторське право, 4 підручників, 6 посібників (5 – з грифом МОЗ, МОН), 28 робочих програм для студентів і лікарів дерматовенерологів, 53 методичних рекомендацій.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   119


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка