Методичні рекомендації до самостійних занять для студентів спеціальних медичних груп із захворюваннями серцево-судинної системи



Сторінка2/17
Дата конвертації22.04.2020
Розмір0,49 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Відповідальний редактор: І. Ю. Хіміч к.пед.н., доцент

Видавництво «Політехніка» КПІ ім. Ігоря Сікорського



ЗМІСТ

Вступ 4


  1. Зміст і форми самостійних оздоровчо-реабілітаційних занять 6

    1. Ранкова гігієнічна гімнастика 6

    2. Вправи протягом навчального дня 7

    3. Лікувальна фізична культура 8

  2. Управління самостійними заняттями 11

  3. Самоконтроль і контроль за фізичним станом під час занять фізичними вправами 12

3.1. Оцінювання стану організму за показниками самоконтролю 12

3.2. Оцінювання адаптаційних можливостей, реактивності і вегетативного статусу організму людини 15



  1. Будова і функціонування серцево-судинної системи організму людини 17

  2. Механізм оздоровчої дії фізичних вправ на серцево-судинну систему 20

  3. Методики самостійних занять студентів із захворюваннями серцево-судинної системи 24

    1. Методика самостійних занять при міокардиті 27

    2. Методика самостійних занять при вроджених вадах серця 28

    3. Методика самостійних занять при гіпертонічній хворобі 31

    4. Методика самостійних занять при артеріальній гіпотензії 37

    5. Методика самостійних занять при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок 42

    6. Методика самостійних занять при геморої 46

  4. Рекомендації щодо дієтотерапії при серцево-судинних захворюваннях 48

Література 49

Вступ

Освіта та повсякденна поведінкова практика тісно взаємозв’язані. Освіта і здоров’я також є взаємодоповнюючими компонентами успішного повсякденного буття молоді. Структура харчування, розумові здібності, результати іспитів, пропуски занять через хворобу, рівень успішності, ставлення викладачів, готовність до самостійного прийняття рішень, упевненість у своїх силах – усе це елементи і здоров’я, і освіти.

Результати різноманітних досліджень дають підстави стверджувати, що традиційна система освіти орієнтована на здобуття знань та інформації, а не на формування життєвих умінь і навичок. Звідси і рівень підготовки до самостійного життя не відповідає сучасним вимогам. Молоді потрібні не лише знання, а й життєві навички, що допомагають робити правильний життєвий вибір, досягати мети, коригувати поведінку, оцінювати ризики, зберігати і поліпшувати здоров’я та якість життя.

Економічну незалежність країни будують її громадяни. І тільки фізично здорова людина може вирішити поставлені перед нею завдання.

Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточення як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Держава разом із громадськістю сприяє збереженню здоров’я учасників навчально-виховного процесу, залученню їх до занять фізичною культурою і спортом, впровадженню в практику результатів міжгалузевих наукових досліджень з проблем зміцнення здоров’я, організації медичної допомоги, якісному медичному обслуговуванню, пропаганді здорового способу життя та вихованню культури поведінки населення.

В усіх ланках системи освіти шляхом використання засобів фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи закладаються основи для розвитку фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я кожного члена суспільства.

Для досягнення цієї мети потрібно забезпечити:

комплексний підхід до гармонійного формування всіх складових здоров’я;

використання різноманітних форм рухової активності та інших засобів фізичного вдосконалення.

Виконання зазначених завдань допоможе істотно знизити рівень захворюваності молоді, підвищити рівень профілактичної роботи, стимулювати прагнення до здорового способу життя, зменшити вплив шкідливих звичок на здоров’я.

Розвиток сучасного суспільства характеризується зниженням рухової активності й омолодженням багатьох захворювань. Хвороба тягне за собою багато різних несприятливих змін в організмі. Це призводить не тільки до неузгодженої діяльності усіх систем організму, а й до порушення його взаємодії із зовнішнім середовищем. Знижується імунітет, погіршується функціональна діяльність життєво важливих органів і навіть у молодих людей формуються механізми регуляції, характерні для старіючого організму.

Через неправильну організацію праці, у тому числі і розумової, коли в режимі праці відсутні своєчасні її зміни або активний відпочинок, підвищується тонус судин, а потім і кров’яний тиск. Тенденція збільшення контингенту в спеціальних медичних групах свідчить про перспективу зростання кількості молодих спеціалістів зі зниженою працездатністю і ранньою інвалідизацією.

Хвороби серцево-судинної системи належать до найбільш поширених і частіше інших призводять до інвалідності і смерті. Кожен четвертий дорослий житель України має підвищений артеріальний тиск. В економічно розвинутих країнах смертність від серцево-судинних захворювань становить понад 50 %, більшість з яких характеризується хронічним перебігом з поступовим прогресуючим погіршенням стану людини. Однією з причин збільшення кількості хвороб серцево-судинної системи є зниження рухової активності сучасної молоді.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка