Методичні рекомендації до проведення уроку ґендерної грамотності у загальноосвітніх навчальних закладах Загальні засади



Сторінка4/5
Дата конвертації27.03.2020
Розмір149 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4   5
Риси чоловіка

 

 

 

    Типовими проявами стереотипів було б віднесення до колонки «Риси жінки» рис під №№ 1, 3, 6, 7, 10, 13, 14, 16, 17, 20, 22, а до колонки «Риси чоловіка» рис під №№ 2, 4, 5, 8, 9, 11,12, 15, 18. 19,21,23.

    Звісно, вчитель може оперувати й іншим переліком рис, адаптовуючи їх до учнів певної вікової групи. При цьому важливо, щоб наприкінці цієї частини роботи були «проставлені крапки над «і» й учні дійшли розуміння того, що кожна з цих рис може бути притаманна (чи, навпаки, непритаманна) будь-якій людині, незалежно від її статі. Доречно, щоб учні (у крайньому разі вчитель) навели конкретні приклади «спростування».

    У старшій школі (10-11(12) класи) проведення заходу полегшується й водночас ускладнюється тим, що учні вже мають у значній мірі сформовані ціннісні орієнтації, в тому числі й щодо ґендеру. Старшокласники, які в 9-му класі завершили вивчення курсу «Правознавство» (у класах суспільно-гуманітарного профілю, а також у багатьох гімназіях і колегіумах цей курс поглиблено вивчається також в 10-му і навіть в 11-му класах), а також набувають правових знань з предметів "Права людини", "Людина і суспільство", "Громадянська освіта" "Досліджуючи гуманітарне право" та інших курсів з варіативної складової навчальних планів, добре розуміються на таких поняттях, як стереотипи, упередження, дискримінація тощо, активно цікавляться політичним життям та процесами в громадському житті країни та світу.

    Вони налаштовані не на пасивне сприймання інформації, озвученої вчителем чи запрошеною особою, а винятково на рівноправний діалог, дискусію з суспільно значущих питань. У значній мірі вчитель може використати наведену вище базову інформацію про ґендерну ситуацію у світі в цілому й в Україні зокрема, доповнивши її місцевим матеріалом чи навіть матеріалом із життя конкретного населеного пункту, школи тощо.

    Для стимулювання інтерактивного діалогу під час Уроку ґендерної грамотності вчитель може поділити учнів класу па декілька груп, роздавши, наприклад, кожній з них заздалегідь відібрані із засобів масової інформації оголошення про вакансії на ринку праці. Представники кожної з груп (бажано, щоб у цій ролі почергово перебували дівчата й хлопці, оскільки це буде свідченням ґендерної рівності у класному колективі) зачитуватимуть одне з оголошень, пропонуючи однокласникам визначити, чи є воно дискримінаційним по відношенню до жінок чи чоловіків. 



Приклади

Приклади дискримінаційних

ґендерно врівноважені

дискримінаційних

оголошень у засобах масової

пропозиції: 

оголошень у засобах

масової інформації щодо

працевлаштування жінок: 

«Запрошуємо на роботу

двірниками чоловіків

віком до 60 років»



працевлаштування чоловіків: 

„На роботу з неповним робочим тижнем запрошуються жінки з вищою освітою...”



«Молодому керівнику

в свій бізнес потрібні

помічниці(ки) 23-55


 

 

 

 

 

«На роботу з неповним

років»

 

 

мають»




 

    Вчителю, який при цьому виступає в ролі «диригента» обговорення, варто мати на увазі, що одне й те ж оголошення може бути дискримінаційним до представників обох статей. Наприклад, оголошення про вакансію прибиральниці винятково для жінки, з одного боку дискримінує чоловіків, відмовляючи їм у праві виконувати дану роботу, а, з другого, є дискримінаційним по відношенню до жінок, наголошуючи, що прибирання - винятково «жіноча» робота. При обговоренні цього оголошення не зайве з'ясувати в учнів, чи прибирають дома дівчата та хлопці, та спільно з ними визначити, у якому співвідношенні між двома статями виконується ця хатня робота.

    Вчитель також може навести учням дамі про ґендерну структуру парламентів ряду країн у 2007 р. При цьому може бути наголошено, що за міжнародними стандартами мінімальним представництвом однієї зі статей, яке дає підстави відносити країну до держав з усталеною демократичною системою, вважається 10 відсотків. А ґендерно - збалансованим вважається співвідношення 30:70 для представників тієї чи іншої статі. 

    Діалог з учнями можна побудувати довкола обговорення низки проблемних питань, як то: „Чим спричинене у значній мірі неоднакове представництво жінок і чоловіків у вищому законодавчому органі нашої держави"?

    У якості робочих гіпотез, серед яких можуть бути й стереотипні, вчитель може запропонувати такі, як „так вкоренилося в українській ментальності”, „в Україні обмаль жінок, які цікавляться політикою”, „політика - чоловіча справа”, „жінки самі не бажають займатися політикою”, „чоловіки монополізували політику” тощо.

    Ймовірно, що учні погодяться з тезою, що політика дотепер залишається сферою суспільного життя, щодо якої живучим залишається стереотип щодо її «не жіночості». Вчитель може зазначити, що за рівнем представленості жінок у парламенті Україна серед інших країн світу посідає місце в середині другої сотні, поступаючись не лише країнам з традиційними демократичними устроями, як, наприклад, Швеція, а й Білорусі, В'єтнаму, Нікарагуа, Польщі, Росії, Румунії, Туркменистану, Угорщині тощо. Вважається, що тоді, коли в органах державної влади жінки становлять не менше третини, то суспільно значущі рішення є більш якісними й забезпечують ефективну боротьбу з правопорушеннями, підвищення якості освіти та охорони здоров'я.

    Починаючи з 1991 р., питома вага жінок у Верховній Раді України становила в межах від 3 до 8 з лишком відсотків. Вчителю доречно наголосити, що задля виправлення такої ситуації Кабінет Міністрів України прийняв Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню ґендерної рівності у суспільстві на 2001 - 2005 роки. Згідно з цим планом до 2015 року в Україні повинно бути забезпечене ґендерне співвідношення на рівні не менше 30 відсотків жінок та 70 відсотків чоловіків у Верховній Раді України та у місцевих радах, серед вищих державних службовців.

    Вчитель може привернути увагу учнів до того, що зазвичай, коли мова заходить про дискримінацію за ознакою статі, то найперше спадає на думку, що йдеться винятково про жінок, хоч, наприклад, в Україні для батька дитини, на відміну від матері, прямо не передбачено право на відпустку у зв'язку з народженням дитини та для догляду за нею. В деяких інших країнах законодавство це передбачає; прем'єр-міністри-чоловіки Фінляндії та Великої Британії брали такі відпуски.

    Учні також знають з курсу правознавства, що при вирішенні питання, з ким із батьків залишатимуться неповнолітні діти при розриванні шлюбу, закон не надає переваг жінці чи чоловікові, але при його застосуванні суди майже завжди стають на бік матері.

    Ці та інші проблемні питання можуть стати предметом дискусії серед старшокласників. Важливо, щоб учні усвідомили, що усілякі забобони, в тому числі й такі, згідно з якими чоловіки від народження мають бути лідерами як у сім'ях, на роботі, так і при здобутті освіти, у кар'єрному зростанні, є досить живучими і шкідливими для громадян обох статей, для прогресу країни в цілому.

    У нашій країні поступово відбувається зміна поглядів на роль як жінки, так і чоловіка, в громадянському суспільстві в сенсі їх політичних, соціальних, економічних, громадянських і культурних прав та умов для їх реалізації на практиці. Не в останню чергу це відбувається через появу все більшого числа яскравих прикладів успішних у сфері підприємництва, політики і культури жінок. Це, у свою чергу, неминуче змінює стереотипи про місце жінки й чоловіка у світі професій, в суспільстві й у родині. Вирішальне значення матиме позиція молодого покоління, зокрема тих, хто сьогодні ще навчається у школі. 



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка