«методичні поради щодо роботи з батьками» для курсантів – слухачів вчителів початкових класів, класних керівників Рівне 2012



Сторінка2/46
Дата конвертації28.07.2020
Розмір0,53 Mb.
ТипДиплом
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46
РОБОТА З БАТЬКАМИ
Усе з чим дитина зіштовхується, впливає на формування її внутрішнього світу, навичок і схильностей. Процес спілкування для дитини має виховне значення. «Образ» оточення, особливо батьків, настільки міцний, що пізніше неможливо встановити, які зі своїх якостей вона успадкувала від батька і матері, а які риси в характері й внутрішньому світі склалися вже після народження під впливом близького оточення.

На розвиток особистості дитини впливають багато факторів. Один з основних – клімат у родині, атмосфера сімейних стосунків. У взаєминах з батьками вона здобуває досвід спілкування з людьми. Дитина сприймає сімейні цінності, намагається відповідати певним умовностям, вдачам і традиціям, що утвердилися в родині батьків. Діти більш чутливі й швидко вловлюють навіть найменші нюанси у відносинах батьків між собою. Взаємини матері й батька для дитини поступово стають зразком для наслідування. Якщо батьки між собою доброзичливі, дружні, допомагають один одному, то подібні відносини між ними формуються й у дітей, які у свою чергу так само будуть ставитися до всіх людей, що оточують їх. Якщо батьки мають труднощі у відносинах, постійно сваряться за лідерство в родині, то й діти, як правило поводяться так само. Коли батько владний і суворий, а мати лагідна й добра, то зразком для наслідування може стати «чоловічий ідеал». Особливо це стосується хлопчиків.

Взаємини між батьками – це та підстава, на якій базується у індивіда вибір власного життєвого стилю. Найбільш загальні характерні риси дітей однієї родини є відбиттям тієї атмосфери, що панувала в їхньому родинному домі. І проте діти однієї й тієї ж родини зовсім не подібні один одному.

Родина починається з матері, батька й дитини. Роль матері відрізняється від ролі дружини. Роль батька відрізняється від ролі чоловіка. Поява маляти приносить нові особливості у взаємини між подружжям. Немовля – єдина дитина, навколо якої зосереджується вся батьківська увага. Між цими трьома членами родини створюються певні відносини. Найчастіше в центрі всього сімейного життя виявляється дитина. Безумовно, обов’язків у матері стосовно дитини, особливо в перші роки її життя, значно більше, ніж у батька. Поряд з цим роль батька важко переоцінити, тому що саме він дарує дитині такі якості, як сміливість, рішучість, схильність до ризику, наполегливість, цілеспрямованість тощо.

При народженні іншого маляти знову змінюється положення кожного члена родини. Перша дитина зненацька виявляється вже не в центрі ваги. Відтепер вона повинна займати місце відповідно до положення, що змінилося, і чомусь мама і тато змогли це допустити. Це трапилося тому, що нова людина – немовля – зайняло місце першої дитини, яка шукає можливість першої дитини, яка шукає можливість відновити своє колишнє положення, причому на правах старшого. Тим часом маля, що з’явилося, звикає до свого місця в родині в якості «немовляти». Але таке його положення ля старшої дитини має зовсім інший світ.

При появі третьої дитини знову відбувається зміна положень всіх членів родини. Відтепер у ній троє дітей. Старший вже давно не в центрі уваги, а зараз настала черга другої дитини. Тепер вона перебуває в середині – між старшим і молодшим. З кожною наступною народженою дитиною сімейне співтовариство приймає новий обрис, з новими впливами один на одного й новими взаємозв’язками, тому діти в одній і тій же родині так не схожі один на одного, незважаючи на те, що змолоду виховуються разом. Можна скоріше знайти подібність між старшими дітьми одного віку двох різних сімейств, ніж між першою й другою дитиною однієї родини.

Є певна специфіка сімейного виховання на відміну від виховання суспільного. По природі сімейне виховання застосоване на почуттях. Споконвічно родина, як правило, ґрунтується на почутті любові, що визначає моральну атмосферу цієї соціальної групи, стиль і тон взаємин її членів: прояв ніжності, турботи, терпимості, великодушності, уміння прощати, почуття справедливості. Почуття любові з усією гармонією різних нюансів прояву супроводжує дитину, починаючи з внутрішньоутробного існування до дорослості. Ця гама почуттів сприятливо впливає на розвиток і виховання дитини: дає їй неминуще відчуття щастя, надійності існування, почуття захищеності від зовнішніх негараздів, а в особі батьків – авторитетних порадників, помічників, захисників, друзів. Парадокс в тому , що споконвічно позитивна для розвитку дитини гама почуттів може стати як позитивним, так і негативним фактором виховання. У даному контексті важливою є міра прояву почуття.

Ще однією особливістю сімейного виховання є те, що воно органічно зливається з усією життєдіяльністю зростаючої людини: у родині дитина включається в усі життєво-важливі види діяльності – інтелектуально-пізнавальну, трудову, суспільну, ціннісно-орієнтовну, художньо-творчу, ігрову вільне спілкування. Причому проходити всі етапи: від елементарних спроб до найскладніших соціально й особистісно значимих форм поведінки.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка