Методична розробка виховного заходу на тему: «Любити природу – значить любити свою батьківщину»



Дата конвертації04.05.2020
Розмір74,5 Kb.

Методична розробка виховного заходу на тему: «Любити природу – значить любити свою батьківщину».

Унаслідок інтелектуального розвитку, оголошуючи себе господарем природи, її царем, людина відійшла від своїх природних основ. Вона забула, що «Земля не належить людині, людина належить Землі».

З кожним днем зростає вплив людини на природу. За останні 40-50 років людство встигло пройти більшу частину шляху, який відділяє планету від екологічної катастрофи. У наш час високих темпів перетворення середовища існування, перетворення всеохоплюючого, з не завжди передбаченими наслідками, стає необхідним як ніколи раніше, свідоме ставлення людини до природи.

Матеріал виховного заходу на тему «Любити природу – значить любити свою батьківщину» допоможе усвідомити глобальне значення екологічних проблем і необхідність упровадження екологічних знань у життя, зайняти активну громадську позицію, не залишатися байдужими до злочинів проти природи. Це моральний обов’язок кожної людини як члена суспільства і невід’ємної частки живої природи.

Лунає пісня «Україна» (муз., слова Тараса Петриненка)
Ведучий:

- «Ми господарі нашої природи, і вона для нас – комора сонця з великими скарбами життя. Рибі – вода, птахові – повітря, звірові – ліс, степ, гори. А людині потрібна Батьківщина. І охороняти природу – означає охороняти Батьківщину».


- Ми живемо з вами в епоху контрастів. З одного боку – могутній розвиток техніки і промисловості, добробут, що веде до зростання, і досягнення високого рівня цивілізації. З іншої – забруднення навколишнього середовища, виснаження природних ресурсів, вимирання деяких видів тварин і рослин.
Виноситься макет «Червоної книги».
Ведучий:

- Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів складає абсолютно незвичайну «Червону книгу». У неї заносяться ті види тварин і рослин, які стали рідкісні і потребують охорони. Ця книга не просто перелік, це свого роду програма боротьби за їх порятунок.

До четвертого видання Червоної книги (1979 рік) було включено 321 вид і підвид ссавців, 485 – птахів, 41-земноводних, 141 – плазунів, 144 – риб, а також рідкісні, зникаючі і ендемічні види рослин. Зараз виходять окремі томи п’ятого видання.

Ведучий:


-З 1991 року виходить Європейський Червоний список тварин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі. Крім цього, видаються Червоні книги і Червоні листки окремих держав.

Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року затверджено Положення про Червону книгу України, яка є основним державним документом з питань охорони тваринного і рослинного світу.

В останньому виданні Червоної книги України в томі «Тваринний світ» (1994 рік) міститься 382 види і підвиди тварин, до тому «Рослинний світ» (1996 рік) включено 541 вид, підвид, різновидність і форму вищих рослин.

З метою охорони рідкісних, зникаючих і типових рослинних угруповань Міністерство природних ресурсів України наказом від 19.01.1997 р. затвердило Положення про Зелену книгу України.

Цим законодавчим актом передбачено, що Зелена книга України є підставою для розробки заходів щодо охорони та невиснажливого використання природних рослинних ресурсів. Працює Національна комісія з питань Зеленої книги України.

Перший читець:

- Простите нас, деревья и трава!

Мы забываем, повзрослев едва,

Что общим корнем связаны слова

«Народ», и «благородство», и «природа».

Прости земля! Пьянея от побед,

Мы мало ценим твой высокий свет.

Без нас жила ты миллионы лет

Мы без тебя не проживём и года.

Другий читець:

- Страна любимая, приметная,

У тебя приметы есть предметные.

Где-то есть такие же ели с соснами

Где-то есть такие же зимы с вёснами,

Горы есть со снеговыми шапками

И посёлки с трубами и шахтами.

Только нет нигде чего-то главного,

По цене одной лишь жизни равного,

Очень близкого чего-то, очень местного,

Сердцу только одному известного.
Лунає Гімн Кривого Рогу( муз. Ірини Шевченко, слова Вікторії Удовенко)

Ведучий:


- Кривбас – один з найрозвиненіших промислових районів наший країни.

Два століття назад – в травні 1775 року – назва населеного пункту «Кривий Ріг» вперше згадувалася в офіційних документах. Вони свідчать, що в місці злиття річок Інгульця і Саксагань заснована поштова станція Кизікерменського шляху. Дослідники вважають, що місцевість отримала назву від химерного мису, що нагадує форму кривого рогу.


Ведучий:

- Поетичніше про це народне додання. Поселився колись в цих місцях кривий – що втратив в боях одне око – козак на ім'я Ріг. «Якщо я не можу більше битися з ворогами нашого народу, - сказав він, - то хоч хліб вирощувати буду", - і проклав першу борозну на віковічній цілині, де в ті часи міг і кінь з вершником сховатися. Подорожній, що випадково опинився в цих місцях, знаходив притулок і їжу у гостинного господаря. Від імені цього козака і утвердилась ніби назва «Кривий Ріг».

Читець:

- Степ колоссям бринить,

Посилає в блакить

Аж до сонця величну кантату.

Вітер вільно летить

І окрилює мить,

Коли ноті найвищій звучати.

Степу світле чоло

Береже джерело,

Де легенда світання стрічає.

До чола припада

Пишна квітка руда –

Степ вінком Криворіжжя вінчає.

А вночі Кривий Ріг

Над стрічками доріг

Променіє зористим намистом –

В мозолястій руці

Намистини оці

Простягає натружене місто.

Каже: «Степе, бери

Щиросердні дари,

Хай краса твоя ними зоріє!

Бо дитя я твоє,

Віддаю все, що є,

І несу до зірок твої мрії».

(Лідія Челнокова)


- Нині Кривбас – великий індустріальний центр, до того ж з об'єктами самими антагоністичними по відношенню до природи – шахтами, металургійними і хімічними заводами.
Читець:

- Завод. Поют гудки ночные,

Огни горят над головой,

И трубы, словно часовые.

Встречают нас у проходной.

Идёт в цехах ночная смена,

Чтоб ритм рабочий ни на час

Не умолкал. Самозабвенно

И ночью трудится Кривбасс.

Металл. Как жарко дышат домны

И словно держат небосвод!

Живёт и ночью наш огромный

Металлургический завод.

Взлетают искры, словно пчёлы

Из сталью выкованных сот,

И юность здесь проходит школу

Литья космических высот.
Людина і природа. Гостро стоять ці питання в поезії поетів.

Читець:


- А покорить тайгу не трудно…

Тайга уходит навсегда,

Когда откроют новый рудник

Иль город выстроят когда,

Но в толчее бетонных клеток

Потом, десяток лет спустя,

Ещё цветёт клубника летом,

И снегири зимой свистят,

И по ночам сквозь ельник редкий,

Из голубых таёжных стран,

Как призрак на могилу предков,

Приходит лось на котлован.

(П.Майский)

Ведучий:


- Але не варто і забувати і про окреме деревце.

Читець:


- Я помню всё до мелочей:

Густые ёлочки в низине,

Дощатый мост, над ним ручей,

Мать у ручья с бельём в корзине.

Цыплята с квочкой у плетня,

Скворечник старенький над стайкой

И я… И около меня

Клубком свернулась наша Лайка.

А дальше, на холме крутом,

Столетний дуб, высокий, важный.

Теперь здесь дом многоэтажный,

Обычный шлакоблочный дом.


Ведучий:

- Яка гірка іронія! Напевно, біля цього шлакоблочного будинку стирчать два – три кволі саджанці тополі, чесно заприбуткованих в міському плані озеленення. І в цьому випадку прогрес не винен. Винна низька культура наших будівництв. Якщо будуємо будинок, то на кілометри навколо безлисто і розтоптано бульдозерами. (Адже будівельники відповідають за котловани, а до збереження дерев їм немає справи.)


Але ж ми не прибульці з інших світів. Ми народилися на цій землі, і її природа – наш рідний будинок.

Ведучий:


- Але деколи ми проявляємо недбалість до свого будинку, залишаємо після себе сумну картину: непогашені вогнища в лісі, купи сміття, брудні джерела, берези, що плачуть, розорені мурашники.
Читець:

- Мы топчем безжалостно травы,

Бессмысленно губим цветы,

Деревьям ломаем суставы,

Святой не щадя красоты…

Ждут помощи птицы и звери,

И рыба ждёт чистой воды,

А мы, в наказанье не веря,

Всё ходим по краю беды.

Тут дело особого рода…

Но, люди, вы стали не те! –

И тщетно взывает природа

К заглохшей людской доброте…

Неужто и в самом –то деле

В нас разума голос зачах,

Иль просто душой оскуднели

В житейских своих мелочах?
Перший читець:

- Сосновый лес,

На гребне восхищенья

Ты потерпел кромешное крушенье,

Зелёные поникли паруса.

Между стволов,

Незыблемых, как мачты

Футбольные разыгрываются матчи

И хвойный шум покрыли голоса.

Тебя твои покинули матросы

Под натиском коробок папиросных,

Консервных банок,

Битого стекла…

Сперва ушли цветы…

Потом грибница нарушалась.

И улетели птицы.

И струйка родника

В овраг стекла.

Кто превратил берёзку

В банный веник?

Кто разорил могучий муравейник?

Последние товарищи твои

В разрушенном жилище суетятся,

Ступая на траву эвакуаций,

Им долгий путь.

Прощайте, муравьи!

Другий читець:

- Её (черёмуху) ломают

Ветками огромными,

Молоденьких деревьев не щадят.

И тянется за дачными вагонами

На плач похожий горький аромат.

Беззвучный плач,

Возник он от того ли,

Что если сплошь

Все гроздья оборвут,

Лишат её

И материнской доли,

Душистых ягод

Холить не дадут.

…Всё дальше в глушь

Черёмуха уходит,

В чащобе укрывается от нас.

Так прячутся предания в народе,

Так исчезают лебеди из глаз…

(Л.Татьяничева)


Звучить пісня «Ой є у лісі калина» (українська народна пісня)
Ведучий:

- Не рвіть даремно квітів, не ламайте чагарники, не губіть дерева, не розоряйте мурашники. Пам'ятаєте! Вогник розцвітає тільки на 8-му році життя, анемона – на 10-му, а кедр на 15-20-му році. Чорниця живе 70-80 років, брусниця – більше 100 років. Плодоносять вони тільки з 10-ти років. Пам'ятайте! Одна ластівка за літо ловить від напівмільйона до мільйона мух, мошок, комарів, тлій. Синиця з'їдає за добу стільки комах, скільки важить сама. Зграя в тисячу шпаків разом з пташенятами винищує за місяць 22 тонни сарани. Одна сова з'їдає за літо тисячу сірих і польових мишей, зберігаючи не менше тонни зерна.

Пам'ятайте! Лісова мурашка – прекрасний санітар лісу. Мешканці одного мурашника за день знищують сто тисяч шкідливих гусениць, а за літо – близько десяти мільйонів. А лікувальні властивості мурашиної кислоти!
Перший читець:

- Не верю! И в трёхтысячном году,

Держа в ладонях птичью чехарду,

Не инвалиды и не арестанты,

По городам, с людьми в одном ряду,

От них украдкой отводя беду,

Пройдут твои зелёные десанты.

(И.Киселёв)


Ведучий:

- Нам хочеться, щоб всі ми не забували мудрі слова Сент-екзюпері, сказані вустами Маленького принца: «Є таке тверде правило. Встаючи уранці, вмився, привів себе в порядок – і відразу ж приведи в порядок свою планету».


Ведучий:

- Звичайна чиста вода. Хіба можуть без неї існувати живі організми? Без води немає життя. Її можна образно назвати «кров'ю землі».

Другий читець:

- «Вода, у тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не відаючи, що ти таке! Не можна сказати, що ти необхідна для життя: ти – саме життя».

(Сент - Екзюпері)

Ведучий:


- Ще недавно всім здавалося, що вже у воді людство ніколи не відчуватиме нестачі. Але вже сьогодні такі поняття, як «плата за воду», «покупка води», «водного голоду» набувають щонайширші розповсюдження в крупних містах. У Італії, в порту Барії, джерельну воду продають, а в Сінгапурі питна вода видається за картками. Хронічний «водний голод» - одна з бід Токіо, Нью-Йорка, Парижа.
Ведучий:

- Століттями чоловік витягує вигоди і насолоду від послуг води. Але людина забуває, що він сам часом, і губить «кров землі». Колись чудову річку Міссісіпі сьогодні називають «каналізаційною річкою Америки». На всьому її протязі в 6,5 тис.км. у неї спускаються всілякі відходи. Тисячі харчових підприємств, нафтоперегінних заводів скидають в річку свої відходи: нафта, масло, феноли. А оспівана поетами красуня Рейн? Перетворена на найбруднішу річку Європи, в стічну канаву континенту. Воду з річки заборонено вживати не тільки для пиття, але і для поливу садів і городів. Комісія ООН, що обстежила Рейн визнала річку придатну для судноплавства.

Лунає пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» ( муз. Д.Крижанівського, слова Т.Шевченко)
Ведучий:

- Річку ми не вибираємо, як не вибираємо батьків. Вона назавжди дарована нам долею. І любимо ми її абсолютно несвідомо, природно і необхідно.


Ведучий:

- На Україні протікає близько 2500 річок, загальною довжиною більше 10 км., а в Дніпропетровській області – 146.

Дніпро – найбільша річка нашої області. Бере вона початок на Валдайській піднесеності.

Якщо подивитися на Дніпро і його притоки з надхмарних висот, вони здадуться нам величавим дубом, вершина якого знаходиться на Смоленщині, а вітки – притоки доходять до Херсона і Полтави, Мінська і Пінська, Курська і Житомира. Долина Дніпра – 2285 км., а площа басейну – 503 тис.кв.км.. У Європі Дніпро по довжині і площі басейну поступається тільки Волзі і Дунаю.


Перший читець:

-Перш за все Дніпро угамовує спрагу міст, селищ і промислових підприємств.


Другий читець:

- Дніпро приймає величезну кількість використаних нами вод і відновлює їх життєві функції.
Перший читець:

- Дніпро – важлива умова розвитку сільського господарства, що вимагає зрошування землі.


Другий читець:

- Дніпро – транспортний шлях для пасажирських і вантажних річкових судів.


Перший читець:

- Дніпро – джерело гідроенергії.


Другий читець:

- Дніпро – основа рибного господарства.


Перший читець:

- Дніпро – архітектурний стрижень забудови міст і селищ, їх прикраса.


Другий читець:

- Дніпро – місце відпочинку. Він надав нам свої пляжі і острови, свої береги для мічурінських садів, дач, будинків відпочинку, пансіонатів.


Ведучий:

-Декілька схожа на предгірну річку і річка Інгулец. Береги її кам'янисті, русло проходить серед залізорудних порід Криворізького басейну, і тому вода в ній мутнувата, з жовтуватим відтінком. Біля Кривого Рогу на Інгульці споруджене Карачунівське водосховище – популярне місце відпочинку гірників.


Перший читець:

- Сама собою річка ця тече,

Маленька річечка, вузенька, як долоня.

Ця річечка Дніпра тихенька, синя доня,

Маленька донечка без імені іще.

Вона тече в городі в нас під кленом,

І наша хата пахне їй борщем.

Цвіте над нею небо здоровенне

Солодкими хмаринками з дощем.

Ця річечка тече для клена і для мене,

ЇЇ й тоді я бачу, коли сплю.

Я річечку оцю в городі в нас під кленом

Як тата й маму і як мед люблю.

(Микола Вінграновський)

Ведучий:

- Серед маленьких річечок найприкметніша – Кам'янка. «Чим же ?» - запитаєте ви. Уявіть собі – водопадом.


Ведучий:

- У безбережному, як море, степу, здається, не можна зустріти нічого несподіваного, екзотичного. Дійсно, який може бути водопад в степу? Ну давайте з вами відправимося в Апостолівський район, в ті місця, що носять в сукупності одну назву – Токовське родовище гранітів. Займає воно нижню течію Кам'янки. Серед низеньких берегів пробиває собі шлях Кам'янка у верхів'ях. А на відрізку перебігу нижче села Кам'янки річка тече в скелистій долині: тут русло і схили долини одягнені природою в граніт. Скельні виходи граніту підносяться над рівнем річки на 30 метрів. Ось тут-то, в балці «Водяний», ви побачите в руслі річки високий скелястий поріг – це і є водопад на річці Кам'янці: 10-12 метрів складає підйом русла річки від гирла до водопаду.


Ведучий:

- Щедро обдарувала природа Дніпропетровщину і цілющими джерелами. Мінеральні води області утворюються, рухаючись по кристалічних породах, і відрізняється від звичайної питної води наявністю в них цінних хімічних елементів, газів або мінералів в розчиненому вигляді.


Ведучий:

- Найбільш поширені серед них –соляно-лужні мінеральні води низької концентрації. Вони широко використовуються як столові, мають і лікувальне значення. З кристалічними породами українського масиву зв'язана і наявність в області радіоактивних мінеральних вод. Підземні води омивають граніти по щілинах тектонічних розломів і вбирають в себе радон, який утворюється в результаті розпаду радію. У лікувальній меті широко використовуються води середньої радіоактивності Кріворіжжя, на базі яких створені сучасні лікарні.


Ведучий:

- Ще років тридцять тому на території Широківського району протікало шість річок – Інгулець, Зелена, Вербова, Очеретяна, Кобильна, Весунь. Тепер залишилися тільки Інгулець і невелика затока Весуні, але і про них сьогоденню піклуються не усюди. Якщо місцеве лісництво створило сосновий бор між жилмасивом Інгулець і селищем Широке, то в сусідніх господарствах лісонасадження на берегах поступово вивелися, висохли, а подекуди і просто вирубані. На місці тих, що обміліли і зневоднених річок ви побачите тепер випаси, орні поля або просто балки.

Ведучий:

- За останні роки на Дніпропетровщині виконана велика робота по вдосконаленню старих і створенню нових природоохоронних об'єктів. Проте, не дивлячись на заходи, що приймаються, і зараз ще деякі підприємства з року в рік не освоюють засобу на будівництво природоохоронних об'єктів, і скидають у водоймища неочищені стоки, завдаючи матеріального збитку нашому господарству. Як і раніше, залишається напруженим стан річок Самари і Інгульця. Ще немало належить нам зробити, щоб як і раніше повнокровно і життєдайно билися блакитні артерії нашого краю.


Читець:

- Клином журавлиным

стелется дымок…

Край ты мой былинный,

город Кривой Рог!

Балки да ухабы

в памяти моей,

Каменные бабы

свезены в музей.

А в степи полынной

встали до небес

Домны – исполины,

труб высоких лес.

В глубь уходит круто

серпантин дорог…

Край железорудный,

город Кривой Рог!

Не объехать за день

с севера на юг,

Не окинуть взглядом

даль и ширь твою.

Ты и стар и молод,

мужествен и строг…

Мой любимый город,

город Кривой Рог!
Человек и природа. Остро стоят эти вопросы в поэзии поэтов.

Другий читець:

- Я, пожалуй, не сделаю этим открытие,

Утверждая, что наша земля –

Общежитие.

И её населяют, согласно законам,

Люди, звери,

Леса с их сияньем зелёным.

Крепнет сила людская,

Растёт год от года,

Что ни день, умножается знаний запас,

И не мы теперь милости ждём от природы,

А давно уже ждёт их природа от нас.

А у нас…


Браконьера рука хулиганья

Протянулась к таёжной поляне, к реке.

И могучие лоси, качая рогами

Подгибают колени в предсмертной тоске.

Человек!

Богатырскою силой играючи,

Должен помнить про тихие жалобы заячьи

И при том, своему зная цену величью.


Лунає пісня «Квітуча Україна» (муз Л.Забашти, слова Т.Лободи)

Розробили:




  • Канівець Ольга Андріївна, викладач Інгулецького коледжу

ДВНЗ «Криворізький національний університет»


  • Бондаренко Людмила Миколаївна, викладач Політехнічного коледжу ДВНЗ «Криворізький національний університет»



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка