Методи розв’язування задач з електротехніки



Скачати 73,02 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації09.04.2019
Розмір73,02 Kb.
  1   2   3   4


УДК 37.017:621.31 П.В. Васюченко

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СПЕЦКУРСУ "МЕТОДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ З ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ" НА ФОРМУВАННЯ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ПРАКТИЧНОГО НАВЧАННЯ В ГАЛУЗІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

Компетентнісний підхід – це засіб для приведення у відповідність професійної освіти до потреб ринку праці.

Педагогічний експеримент був спрямований на визначення комплексу методів, що застосовуються для виявлення сформованості електротехнічної професійної компетентності студентів, на опис ходу та результатів експериментальних зрізів, а також на виділення критеріїв, показників їх достовірності та на аналіз отриманих результатів.

Експерименти проводилися в звичайних умовах освітнього процесу. Для реалізації цілей та завдань формування професійної електротехнічної компетентності були використані наступні методи: порівняльний історичний аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з досліджуваної проблеми; узагальнення передового педагогічного досвіду; опитування студентів та викладачів; письмові та практичні роботи; спостереження; бесіда; тестування; семінарські заняття та ділові ігри; узагальнення незалежних характеристик; педагогічний експеримент; статистична обробка отриманих результатів.

При розгляді теоретичних аспектів проблеми формування професійної електротехнічної компетентності у студентів, було висунуто ряд припущень, які потребували експериментальної перевірки. Зокрема необхідно було перевірити чи підвищиться ефективність формування професійної електротехнічної компетентності при впровадженні спеціального курсу, якщо виконувати наступний комплекс педагогічних умов: реалізовувати внутрішньопредметні та міжпредметні зв’язки, спрямовані на інтеграцію і розуміння логіки природничо-наукових, загальнопрофесійних і спеціальних знань і на формування системи базових електротехнічних компетенцій; у результаті розробки та використання модульної програми і відповідної методики з системоутворюючої дисципліни "Електротехніка" з виділенням електротехнічних понять, етапів, рівнів, критеріїв їх засвоєння; використовувати в модульній методиці навчання практично-орієнтованих робіт і вправ.

Виходячи з мети та даних умов, були поставлені наступні завдання експериментального дослідження: розробити модульну методику формування у студентів професійних електротехнічних компетенцій та необхідний навчально-методичний комплекс для його реалізації; виявити особливості формування у студентів професійної електротехнічної компетентності; визначити існуючий рівень засвоєння навчального матеріалу та рівень сформованості електротехнічної компетентності; перевірити експериментальним шляхом дієвість застосування теоретично розробленого комплексу педагогічних умов, що впливають на підвищення ефективності формування професійної електротехнічної компетентності. Відповідно до теми та завдань дослідження було проведено констатувальний, формувальний, контролюючий та порівняльний експерименти.

У процесі констатувального експерименту визначався вихідний рівень знань, умінь, навичок та сформованість базових електротехнічних компетенцій студентів, а також їхній рівень засвоєння навчального матеріалу. На етапі формуючого експерименту відбувалась реалізація виявлених педагогічних умов, які, відповідно до гіпотези, повинні підвищити ефективність формування професійної електротехнічної компетентності студентів. Контролюючий експеримент проводився через певний проміжок часу після формувального.

Суть порівняльного експерименту полягала в тому, що одні групи (контрольні) навчались за традиційною методикою, а в інші (експериментальні) на основі вивчення курсу електротехніки, побудованого за модульною технології. Підготовка, планування та реалізація експерименту проводилась за наступними етапами:

1. Організаційно-прогностичний (теоретико-пошуковий), що дозволив констатувати стан аналізованої проблеми, передбачав осмислення та формулювання цілей, висування робочих гіпотез, що забезпечували матеріальну базу проведення експерименту.

2. Організаційно-практичний. Він був спрямований на реалізацію нових ідей, методик і педагогічних технологій навчання та виховання.

3. Аналітико-коригувальний, що давав можливість проконтролювати, узагальнити та оформити результати педагогічного експерименту [4].

Дослідно-експериментальна робота складалася з трьох етапів. Розглянемо більш детально кожен з цих етапів з виділенням завдань, які вирішувались на кожному з них.

Перший етап – теоретико-пошуковий (організаційно-прогностичний) 2004-2005 рр. Завдання першого етапу зводилися до наступного:

1. Визначення проблеми та мети експерименту.

2. Вибір об’єкта, предмета експериментальної роботи, теоретичне обґрунтування його проведення.

3. Виявлення джерел інформації з електротехнічних дисциплін, якими користуються студенти.

4. Визначення наявних у студентів до проведення експерименту вихідного рівня знань, умінь, навичок та електротехнічних компетенцій, а також рівня сформованості базових електротехнічних компетенцій.

Основними методами дослідження тут були анкетування, спостереження, бесіда, розробка вихідної моделі методики, опитування та тестування. На цьому етапі було проведено констатувальний експеримент зі студентами другого курсу за спеціальністю 6.010104 "Професійна освіта", які готуються працювати техніками-електриками, викладачами практичного навчання або до продовження навчання у ВНЗ, отримання кваліфікації спеціаліст або магістр.

У процесі пробного та констатувального експериментів був визначений рівень знань, умінь, навичок, рівень сформованості базових електротехнічних компетенцій студентів у процесі вивчення дисциплін: "Електротехніка", "Електричні апарати", "Електричні машини та електропривод". На цьому етапі експерименту початкове тестування студентів проводилося за однаковими завданнями. Були встановлені відмінності в пізнавальних та комунікативних здібностях студентів цих груп. Рівень засвоєння електротехнічних знань та умінь у експериментальних групах був вище. Потім тестування та виконання контрольних робіт здійснювалося за завданнями з варіюванням ступеня складності, так як рівень початкової підготовки студентів звичайних груп та студентів.

Другий етап – організаційно-практичний (2006-2007 рр.). Робота велася зі студентами університетів в процесі вивчення ними "Загальної електротехніки". На цьому етапі проводився формувальний експеримент порівняльного типу, для якого характерне використання в групах з однаковими початковими умовами різних варіантів електротехнічної освіти (традиційного і з використанням розробленого комплексу педагогічних умов) і порівняння кінцевих результатів навчання. Вони послужили основою для коригування методики проведення електротехнічних дослідів та вивчення понять з електротехніки.

Основною метою даного етапу дослідження було експериментальне підтвердження ефективності виявлених педагогічних умов, що впливають на формування професійних електротехнічних компетенцій. Завдання, що вирішуються на другому етапі, зводилися до наступного:

1. Забезпечити формування професійних електротехнічних компетенцій на основі досягнення студентами більш високого рівня засвоєння навчального матеріалу та професійної майстерності.

2. Визначити ефективність розробленої методики формування професійних електротехнічних компетентностей у студентів.

Основними методами, які були використані на даному етапі були: спостереження, тестування, моделювання та пошуковий педагогічний експеримент. Аналіз даних формувального експерименту свідчить про поступовий розвиток умінь студентів працювати з навчальними посібниками та підручниками, про підвищення коефіцієнта засвоєння базових електротехнічних понять та вмінь розв’язувати завдання виробничого навчання, особливо у студентів експериментальних груп [4].

Важливим результатом цього етапу у методичному плані є створення за модульною технологією методичного посібника з спецкурсу присвяченому розв’язуванню задач з електротехніки.

На третьому етапі – аналітико-коригуючому (2008-2009 рр.) – була оцінена ефективність реалізації комплексу педагогічних умов, що впливають на формування професійних електротехнічних компетенцій.

Завданнями цього етапу були:

1. Аналіз отриманих експериментальних даних.

2. Коректування модульної технології.

3. Обґрунтування необхідних та достатніх умов ефективного формування професійних електротехнічних компетенцій.

4. Відповідність аналітичного матеріалу цілям, завданням та гіпотезі дослідження.

5. Статистична обробка результатів експерименту, побудова графіків, таблиць, моделей, що ілюструють результати педагогічних експериментів.

6. Осмислення і аналітичне викладення матеріалу та висновків у формі дисертації.

Контрольний експеримент, що проводився на даному етапі, полягав у перевірці правильності теоретичних висновків, їх корекції та уточнення. Для проведення формувального експерименту були обрані чотири групи студентів: дві контрольні – загальною чисельністю 62 чоловіки, і дві експериментальні, загальна чисельність яких склала 60 чоловік. Навчання у контрольних групах проводилося за традиційною методикою. Студенти експериментальних груп навчалися з використанням спеціально розробленого комплексу педагогічних умов, які сприяють формуванню професійних електротехнічних компетенцій.

На цьому етапі застосовувалися наступні методи дослідження: вивчення і аналіз результатів діяльності студентів; формувального педагогічний експеримент; узагальнення і систематизація, моделювання, методи математичної статистики.

Дидактичними засобами отримання інформації про ефективність експерименту на третьому етапі стали виконані студентами лабораторні роботи, програмовані вправи та розв’язання задач.

Перш ніж розглянути критерії і показники оцінки вірогідності даних експерименту, відзначимо, що при розробці навчальної програми з дисципліни "Електротехніка", було виділено три рівні засвоєння студентами навчального матеріалу. Переходи від рівня до рівня пов’язані з динамікою в інтелектуальному розвитку від електротехнічної грамотності (елементарної, а потім і функціональної) до електротехнічної освіченості, далі – до професійної компетентності та, нарешті, до технологічної культури, а також з етапами формування базових електротехнічних компетенцій.

Авторський спеціальний курс з електротехніки за модульною технологією, що використовується під час вивчення нового матеріалу та виконання студентами практичних та лабораторних робіт є орієнтовною моделлю реальних ситуацій, з якими можуть зустрітися студенти в процесі теоретичного навчання та виробничої практики, на робочих місцях на підприємствах. Схема моделювання діяльності студентів була представлена наступним чином:

1. Визначаються і докладно описуються цілі майбутньої діяльності студентів, при цьому на опис цілей накладалася жорстка вимога діагностичності.

2. Виконується опис змісту діяльності студентів з врахуванням загальнодидактичних вимог: послідовності, наочності, науковості, доступності та інші. У змісті відображається необхідна інформація, яка складає орієнтовну основу дій (завдання, правила, методи та алгоритми).

3. Добирається і задається певна система пізнавальних дій студентів, забезпечується управління цією діяльністю, гарантуються задані цілі навчання.

4. Визначаються організаційні форми навчання.

Перш ніж розглянути змістовно-процесуальні особливості дослідно-експериментальної роботи, необхідно визначити критерії та показники об’єктивної оцінки даних експерименту.

Вибір критеріїв сформованості у студентів професійних електротехнічних компетенцій здійснювався з урахуванням результатів аналізу відповідної науково-методичної та педагогічної літератури, властивостей та ознак електротехнічних компетенцій. Отже, критеріями сформованості електротехнічних компетенцій у студентів, якими ми користувались у дослідженні були:

– вміння перетворювати формальні знання у професійні поняття та вміння їх узагальнення;

– високий рівень розвитку цих понять, умінь і навичок визначає і високий рівень сформованості професійних електротехнічних компетенцій студентів – він також узгоджується із зростанням самостійності студентів;

– достатньо високий рівень рефлексії (рефлексійного самоврядування), що відповідає рівню і етапам розвитку цих понять, професійних умінь і навичок, орієнтованих, перш за все, на усвідомлення суті чотирьох етапів пізнання та дії (основа, ядро, наслідок та загальне критичне тлумачення).

Для характеристики кожного критерію були використані наступні валідні методики та коефіцієнти, розроблені З. Беспалько та А. Усовою [1; 2; 7].

1. Знання оцінювалися поелементно за допомогою підсумкових тестів, контрольних робіт з теоретичного матеріалу з метою визначення повноти засвоєння змісту структурного елемента системи знань.

2. Вміння оцінювалися за допомогою тестів, контрольних робіт, розв’язання задач, семінарських занять, лабораторних робіт, виробничого навчання, педагогічної практики, тобто за основними видами навчально-професійної діяльності.

Для обробки результатів педагогічного експерименту та перевірки ступеня ефективності виявлених умов формування електротехнічних компетенцій був використаний метод поелементного та поопераційного аналізу, розроблений А. Усовою [8]. Зокрема, використовувалася наступна формула розрахунку коефіцієнта повноти засвоєння понять, або ефективності виконання дій та операцій:



, (1.1)

де К – коефіцієнт ефективності виконання вправи, або засвоєння навчального матеріалу;




Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Інформаційне суспільство в контексті політичної культури суспільства
123456789 -> Керівництво самостійною роботою студентів під час їх підготовки до практичних занять
123456789 -> Л. О. Рощина, О. О. Захаров
123456789 -> Методичні вказівки для підготовки до заліків та іспитів із дисципліни "Державне управління"
123456789 -> Розкриття сутності поняття «соціально-педагогічна діяльність» у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка