Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «актуальні проблеми формування естетичної культури майбутніх дизайнерів» 23-24 березня 2017 року м. Кривий Ріг



Сторінка71/147
Дата конвертації07.10.2019
Розмір3,31 Mb.
ТипПротокол
1   ...   67   68   69   70   71   72   73   74   ...   147
Список використаних джерел:

  1. Гройс Б. Мистецтво, дизайн, політика// Українське мистецтво. – №3, 2004. – с.54-57.

  2. Демидова М.В., Журавская Т.М. Дизайн и музыка. Проблема синтеза музыкального и визуального ряда в дизайне / М. В. Демидова, Т.М. Журавская;[cб. науч.труд. преподавателей и аспирантов]. – СПб, 2003. – стр. 130-132. 


О. Ч. Чирва, м. Кривий Ріг, А. Ю. Чирва, м. Харків
МИСТЕЦТВОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ЯК ЗАСІБ ДИЗАЙНУ
Об’єкти сучасного дизайну гармонійно поєднують неупереджену наукову інформацію, інноваційні технології та художню образність. Розвиток цифрових технологій і сучасних засобів візуалізації створює умови для активного розвитку художнього моделювання, що безумовно сприятиме соціокультурній динаміці суспільства в Україні.

Пошук оптимального співвідношення наукових, технологічних і художніх аспектів у сучасному дизайні зумовлює розвиток експериментів художньо-образного моделювання, що значно збільшує вагомість мистецьких засобів у дизайн-діяльності. Створюються арт-об’єкти, які знаходяться на межі дизайну та актуального мистецтва. Поширюються ідеї «об’єктного» дизайну, що передбачають поєднання архетипічної утилітарності з художньо-образною унікальністю в таких творах. Посилюється роль семіотико-герменевтичного методу аналізу, образно-ціннісного, ергономічно-екологічного аналізу, аналізу історико-культурної сутності об’єкта, визначення ролі та перспективності дизайн-об’єкта в соціокультурному просторі. Виділяються три підходи до дизайн-діяльності: художньо-проектний, культурно-мовний і художньо-науковий. За таких умов вважаємо за доцільне акцентувати на необхідності мистецтвознавчого аналізу, як складові дослідницької, прогностичної, проектної, оцінної дизайн-діяльності.

У дослідженнях науковців та дизайнерів (Н. Яковлєва, В. Колейчук, В. Медвєдєва, Т. Бистрова, О. Бойчук) зібрано матеріал щодо аналізу об’єктів дизайну за сучасних умов. Основні положення щодо принципів, структури, критеріїв мистецтвознавчого аналізу дизайн-об’єктів знайшли відображення у працях В. Аронова, Л. Безмоздіна, В. Глазичева, Н. Ковешнікова, М. Коськова, Г. Мінервіна, В. Рунге, В. Сеньковського, В. Власова, В. Папанеки, Ж. Бодрийяра, С. Хан-Магомедова. Особливості аналізу образів-метафор розглядали Є. Жердєв та О. Чепурова. Проблеми аналізу образів художньо-наукового дизайну досліджують С. Єрохін, О. Лаврентьєв, О. Мігунов. Результати означених досліджень виявили потенціал і проблеми застосування мистецтвознавчого аналізу в сучасному дизайні, які потребують подальших теоретичних розвідок.

Необхідно розглянути використання методів мистецтвознавчого аналізу у провідних підходах до дизайнерської діяльності (художньо-проектному, культурно-мовному, художньо-науковому), виявити критерії мистецтвознавчого аналізу в сучасному дизайні.

Утилітарність функціонального підходу в дизайні довгий час ставила під сумнів застосування мистецтвознавчого аналізу до його об’єктів. За умов удосконалення інструментарію мистецтвознавчого аналізу, він усе частіше почав використовуватись у дизайнерських дослідженнях. Постмодернізм заклав нові рівні проектування й сприйняття продуктів дизайну, відкрив глядачеві всю множинність та симультанність образів, створив новий вид творчості, що за своєю суттю синкретичний та анонімний. Постіндустріалізм зняв домінанту з масового виробництва, що уможливило експериментування на різних рівнях споживання – від технологічної довершеності та створення певних функціонально-образних структур до психологічного, емоційного й знаково-символічного діалогу з предметом.

Зміна проектних парадигм та пріоритетних напрямків дизайну зумовлює поступову зміну підходів до дизайну на проектні, метафоричні і художні, що актуалізує проблему використання методів мистецтвознавчого аналізу. Мистецтвознавчий підхід вирішує проблему аналізу художньої форми і художньої цінності, цілісності, гармонійності, виразності, доцільності об’єкта перспективного дизайну. Аналіз художньої форми і процесу художнього формотворення виявляє принципи структурування світу, перетворення хаосу в порядок, аморфного в цілісне. Особливість художньої форми в тому, що закладені в ній смисли не передаються повністю понятійним апаратом і будь-якими іншими засобами. Мистецтвознавчий аналіз допомагає виявити смислову основу дизайн-об’єкту, яка переважно і буде смисловою проекцією твору на глядача, художнім транслятором станів.

Головною одиницею мистецтвознавчого аналізу в дизайні є образ, який визначається як емоційно-чуттєве уявлення про призначення, зміст, якості й оригінальність творів дизайнерського мистецтва, категорія естетичної оцінки результатів дизайнерської творчості [2, с. 39]. На відміну від проектного художній образ менш конкретний, але набагато більш інформативний. Художня образність у дизайні стає визначною для художньо-проектного підходу, сполучною ланкою в культурному діалозі між об’єктом і споживачем. Здатність моделювати в ідеальних об’єктах світ через наочно-чуттєву форму складає основу художньо-образного мислення дизайнера.

Якісні характеристики художнього образу продукту дизайну визначаються через критерії цілісності, внутрішньої нерозчленованості, миттєвого відтворення у свідомості. Дослідники виділяють такі образні моделі, як образ-аналогія, образ-асоціація, образ-цитата, образ-стилізація. Критеріями якості образного рішення об’єкта дизайну є новизна, виразність, доступність розумінню, органічність, переконливість, смислова стійкість. Основними характеристиками проектного образу є ідеальність, цілісність, свідомість.

Головні проектні парадигми оновлюють розуміння образу в дизайні і формують відповідну мистецтвознавчу критику. Класичний дизайн спирався на формальний аналіз естетичних якостей зовнішньої форми (Г. Вьольфлін, А. Рігль, А. Гільдебранд) і частково застосовував методи формально-іконографічного, стилістичного (М. Дворжак), структурно-семіотичного мистецтвознавчого аналізу. У художньо-проектному підході починають активно застосовувати методи іконологічного аналізу (Е. Панофський), метою якого є розкриття історично-зумовленого, образно-символічного змісту об’єкту, виявлення світоглядних настанов та зв’язків з «культурними симптомами» епохи. Дизайн-образ у культурно-мовному підході – метафора, смислова структура в алегоричній формі. Багатообразність і біфункціональність структури зближує дизайн з мистецтвом. Художньо-науковий підхід вводить «метаболічні метафори», або образи-метаболи (за Д. Булатовим) – образи, наділені властивостями розвитку та мінливістю, репродуктивністю [1, с. 257]. Аналіз художньо-наукового дизайну відбувається на підґрунті визначення У. Флюсером технообразу, параметрики (Шумахер), сучасних досліджень С. Єрохіна.

Структура мистецтвознавчого аналізу, яка склалася на сьогодні, вмістила всі методи мистецтвознавчого аналізу, що були сформовані під час його еволюції протягом ХХ ст. та зміни підходів до дизайну, починаючи з 60-х рр. ХХ ст. Основою аналізу залишається іконографічний, формальний та формально-стилістичний методи, іконологічний аналіз, образно-ціннісний, естетичний аналіз, ергономічно-екологічний аналіз, семіотико-герменевтичний метод, аналіз семантичного навантаження об’єкта дизайну та особливостей його сприйняття в сучасному соціокультурному середовищі. Застосування мистецтвознавчого аналізу в дизайні має величезний потенціал і потребує подальших досліджень щодо визначення критеріїв, методів і прийомів його проведення.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   67   68   69   70   71   72   73   74   ...   147


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка