Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «актуальні проблеми формування естетичної культури майбутніх дизайнерів» 23-24 березня 2017 року м. Кривий Ріг


Т. П. Решетнікова, В. М. Сергєєва



Сторінка64/147
Дата конвертації07.10.2019
Розмір3,31 Mb.
ТипПротокол
1   ...   60   61   62   63   64   65   66   67   ...   147
Т. П. Решетнікова, В. М. Сергєєва, м. Кривий Ріг
ДУХОВНІ ТВОРИ ЯК ОСОБЛИВА ЦІННІСНО-СМИСЛОВА ДОМІНАНТА ЕПОХИ
Етап вимушеного гальмування розвитку духовної музики в Україні історично зазначений соціальним устроєм суспільства. Неприродний розрив завдав шкоди композиторським, церковно-співацьким, регентським традиціям, репертуарним складовим хорових колективів. Відродження традицій у царині духовної музики пройшло свій тернистий шлях, балансуючи між авангардними імпульсами сучасної епохи, творами на релігійні тексти, музика яких була відверто позбавлена елементів духовного вислову та піснеспівами для регентської діяльності.

У різні часи українського суспільства перевага віддавалась часто суперечливим ціннісним установкам і пріоритетам. Процес їх формування в загальнолюдському масштабі, доля православного мистецтва були підпорядковані не суспільним, а, перш за все, ідеологічним фактам.

Культурно-історична ситуація сьогодення, тенденції «релігійного ренесансу» в хоровому мистецтві позначили поворот сучасних композиторів до сфери творчості, нерозривно пов’язаної з християнськими духовними традиціями. Твори композиторів, пронизані справжньою православною вірою, мають глибоке релігійне підґрунтя, але інтерпретують духовні тексти все ж в умовах світського піднесення. Константним елементом у духовних творах є слово і, відповідно, «індексно-канонічним» принципам мовні інтонації є першоджерелом музичної інтонації. Логіку звукових форм духовного тексту неможливо перекласти іншою мовою, ніж мовою тотожних музичних звукових конструкцій, бо змістовна сутність нормативної текстової формули підкреслюється такими засобами музичної виразності, що так само повинні сприяти трансформації молитвословів на більш сокровенний рівень.

Необхідно підкреслити неможливість в умовах світського піднесення надати правильної оцінки сучасним авторським творам духовного спрямування щодо їх богослужбової цінності, оскільки інтонаційна аура церковного співу знаходиться за межами звичайного слухового досвіду. Тому й духовні твори як особлива ціннісно-смислова реальність однієї епохи в координатах іншого часового виміру, іншого інтонаційно-смислового простору зрозумілі лише крізь систему ціннісних орієнтацій епохи створення і виконання, яка дає змогу відшукати умови для співвідношення і сумісності елементів внутрішньої структури духовного твору до поточних світоглядів епохи.

Сучасний музичний простір суто духовних жанрів – зразок поєднання традицій і новаторства, що, певною мірою, врівноважуються за рахунок збільшення діапазону можливостей індивідуальної, композиторської техніки, різноманітних проявів сукупності стилів різних шкіл і напрямків.

Вивчення стильових еталонів, стилістичних тенденцій, здійснення синтезу традицій епох окреслюють коло проблем, висвітлення яких сприяє осмисленню загальних закономірностей сучасного хорового мистецтва в панорамі національної експозиції духовної спадщини – осягнення соборних основ сокровенного.

Без будь-якого перебільшення, хорові твори духовного жанру – це явище в мистецькому середовищі, але на сучасному етапі суспільство ще неспроможне об’єктивно надати оцінку рівню художньої цінності значній частині унікальних творів. Розуміння, осягнення й тлумачення потребує стиле-слухового та аналітичного досвіду пізнання, глибинних теоретичних знань. Це стосується не лише слухацької аудиторії, а й хормейстерської діяльності, професіоналізму хорового колективу. Значущість у сьогоденні українського суспільства духовної музики необхідно усвідомлювати не тільки як релігійні цінності, але й поповнювати свої суто музичні знання обізнаністю в загальних питаннях богослов’я.

Звідси виникає доцільність у виявленні слухової одиниці, що сприяє модифікуванню образних моделей у різних видах мистецтв, які базуються на категоріях образу з великої літери. Відповідно, це головні інтонації минулих епох – живопис, архітектура, музика. Зрозуміти закономірності взаємозв’язку між унікальними спорудами храмів, живописних полотен, що визначають спільні для творів мистецтва позиції, стилістичні множинності, втілені крізь призму інтонацій епохи, – значить логічно репрезентувати інтонаційну концепцію духовних творів, орієнтовану творцями минулої доби на стильову узгодженість відповідної епохи. Звернення до основ сукупної творчої діяльності митців того часу допоможе зрозуміти й визначитись із позицій історизму у стильових моделях, що відповідають тому культурному оточенню, яке зумовило саме їх народження. З позиції «стилю епохи» ці твори об’єднує єдиний простір, кордони якого з’єднують живопис, архітектуру і музику в культурі даного соціуму, відповідно, внутрішня цілісність цього простору створює своєрідний код, який допоможе реконструювати первинну основу творів духовного спрямування. Ікони, храмові розписи, архітектурні комплекси хоча і зазначені фактором часу, мають строго зафіксовані змістовні форми вислову, які й вбирає в себе кодовий ключ, що відкриває для нащадків ауру епохи створення музичних творів духовного спрямування. Відображення вищої духовної сутності в контексті візуальної інформації певним чином забезпечує орієнтовне спрямування духовного досвіду однієї епохи в іншу. Образи живописних полотен, так само, як і музичне полотно духовних творів можуть бути зрозумілими крізь призму стильового контексту простору, системи цінностей епохи створення.

Кожен духовний твір у контексті духовної культури, як культури канонічного типу, є художньою істиною. При цьому, маючи власні координати у просторі і часі він не вичерпує і не розкриває її сповна. Духовний твір зберігає ауру своєї епохи, вбирає реалії сьогодення і чекає зустрічі з майбутнім.

Доречно підкреслити точку зору деяких музичних діячів, музикознавців, хормейстерів щодо співставлення художніх творів духовного спрямування з позиції стилю епохи, синтезування смислових елементів, художніх категорій. Вони не можуть бути координаційним вектором у творчих намірах хормейстера. Хорові твори і виконавські школи минулої доби оцінюються та інтерпретуються відповідно до поточних світоглядних стандартів сьогодення. Сучасне покоління наміри минулих епох сприймає з позиції власних художніх поглядів. Зміст духовного твору трактується тією мірою, якою його здатні перекласти на мову індивідуального досвіду, духовного саморозвитку, потенціалу творчих можливостей, професійно-значущих знань про сутність, усвідомлення духовного мистецтва, яке трактується як мистецтво єднання ідеї і віри.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   60   61   62   63   64   65   66   67   ...   147


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка