Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «актуальні проблеми формування естетичної культури майбутніх дизайнерів» 23-24 березня 2017 року м. Кривий Ріг


ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА



Сторінка54/147
Дата конвертації07.10.2019
Розмір3,31 Mb.
ТипПротокол
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   147
ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА
Під час розвитку українського суспільства особливої гостроти й актуальності набуває проблема формування основ національного мистецтва майбутніх дизайнерів, здатних глибоко сприймати, розуміти та творчо використовувати на практиці матеріальні і духовні цінності.

У всі часи основою національного мистецтва є його культура. Кожен народ обробляє свою душу за допомогою традиційної релігії. Завдяки православ’ю наші міста і села прикрасилися величними храмами – «готелями Неба і Землі». Над їх благоліпністю працювали найкращі архітектори й зодчі, майстри каменю і дерева, артілі іконописців створювали шедеври іконопису, мозаїки, фрески, ювеліри також своїм талантом служили для прикраси Дому Божого.

Минали роки і століття, народжувалися нові школи і стилі, вбираючи досягнення своїх предків. Але були, на жаль, роки гонінь і падінь, у які ми ставали Іванами, які не пам’ятають своєї спорідненості. Усе чуже й іноземне захоплювало нас, а власне ми палили, руйнували і надавали забуттю, соромлячись навіть згадувати про нього.

У кінці 20 століття почалася чергова хвиля повернення блудних синів до джерел свого національного мистецтва. Більше двадцяти років зусиллями ентузіастів і подвижників наше сакральне мистецтво, як птах Фенікс, почало відроджуватися з попелу. З’явилися нові імена і школи.

Мене вперше запросили на реставрацію розписів Свято-Костянтино-Єленинського монастиря в місті Ізмаїлі на початку 90-х років минулого століття. Зчищаючи «корабельну фарбу» сантиметр за сантиметром з настінного живопису, я все більше й більше вдивлявся в мальовничу гармонію старого барвистого шару. Мене, художника, який займався станковим живописом, вразило, як наші попередники – художники-монументалісти розв’язували найскладніші монументально-живописні та просторові завдання. Вражала культура кольору і досконалість виконання. Йшли роки, протягом яких були виконані тисячі метрів настінного живопису в різних техніках і стилях, але, що цікаво, чим далі працюю над сакральним живописом, тим більше розумію його глибину, досконалість і користь. Він допомагає нам очистити душу, стати добрішими і кращими, а також змушує вивчати нашу культурну спадщину, брати з неї найкраще, берегти його і, по можливості, примножувати.

Наприклад, художній задум картин «Таїнство» та «Золота пісня Орфея», написані автором цієї статті, пов’язаний з основоположною християнською символікою. У картинах неважко простежити спільні мотиви: образи Дерева Життя, царствених птахів Павичів, тему фаворського світла, віру у вищу вселенську гармонію і прийдешнє Царство Боже. У центрі обох картин розміщений образ Дерева Життя. У картині «Таїнство» воно зображене у вигляді лози. Така асоціація виникла у зв’язку з глибинним позитивним наповненням цього образу у християнстві. Ісус Христос сам себе називає лозою виноградною: «Аз есмь Лоза Истинная, и Отец Мой Делатель есть. Всяку розгу, о Мне не творящую плода, измет ю: и всяку творящую плод, отребит ю, да множайший плод принесет» [1]. У молебному каноні «Похвала пресвятій Богородиці» щодо образу Божої матері також вживається метафора «лоза плодоносна».

Біля основи Дерева Життя знаходиться представлений за принципом храму Соломона престол, як символ, на якому відбуваються таїнства у храмі. На ньому зображено дві пальми, що уособлюють Премудрість Божу, або Софію. На престолі стоїть євхаристична чаша, з якої п’ють два царствені птахи Павичі. Євхаристія (з грец. подяка) є головним християнським таїнством церкви, через яке відбувається спілкування і єднання з Богом.

На гілках лози зображена значна кількість голубів – птахів, які є давнім символом невинності, гармонії, миру та родинності. Це єдині птахи, що спільно висиджують яйця, разом піклуються про пташенят, учать їх літати, зокрема пара голубів зберігає вірність протягом свого життя. В образах голубів на картині зображено різні типи поведінки: романтичний (дивиться на зірки), активний, самозаглиблений тощо. Основний золотистий фон картини пов’язаний зі спробою відображення дива, яке у християнському вченні отримало назву фаворського світла – таємничого світу божественної слави, яким просіяло обличчя Ісуса при Преображенні на горі Фавор та вознесінні: «нетварну, природну благодать, сяяння й енергію, що нероздільно й вічно походить від самої божественної сутності» [2].

Деякі зі згаданих символів знайшли своє відображення і в іншій картині –«Золота пісня Орфея». Задум картини виник у болгарських Родопах – місцях, де, за легендами, народився за тракійських часів легендарний Орфей – уславлений музикант і співак, син річкового бога і тракійського царя Еагра (за однією з версій Аполлона) і покровительки поезії музи Калліопи. У давнину (8-6 ст. до н. е.) орфічний культ був широко розповсюдженим у Тракії, Македонії, південній Італії та Сицилії і містив відчутне передчуття майбутнього християнства: його сутність складали містерії, що зображали страждання, смерть і воскресіння сина Зевса Загрея, якого було розтерзано і з’їдено титанами, після чого він повторно народився під іменем Діоніса. У цих давніх язичницьких міфах походження людства було пов’язано з постаттю Діоніса-Загрея (у деяких редакціях Загревса), оскільки, за цими переказами, саме з попелу титанів і Діоніса, яких Зевс спалив блискавкою, народилися люди, помічені подвійністю своєї натури – титанічною (підлою, низькою, матеріальною) та діонісійською (божественною, духовною). Призначення людини орфіки вбачали в меті винищити в собі титанічні (тілесні, матеріальні) начала й розвинути свою духовну, божественну сутність [3].

У центрі композиції картини «Золота пісня Орфея» також розміщено образ Дерева Життя, однак у цій картині воно набуває більш традиційних ознак, адже прописаний у розкішному золотому оздобленні, в об’ємних і розкидистих формах як символ, що уособлює всю повноту життя. Незважаючи на те, що Дерево Життя займає центральне місце в картині, цей образ окреслено не до кінця. На його фоні ледь можна розрізнити знайомі образи – двох царських птахів Павичів, що схилили голови над потиром, традиційно символізуючи факт того, що все тимчасове поступається цінностям вічним і підкорюється одвічній гармонії відчуття божественного задуму. Власне, й очі Орфея є напівзакритими, адже відчуваючи серцем божественну благодать, він залишався в поганському світі, який не знав християнських цінностей. «Від повноти серця кажуть вуста», – йдеться у Святому Письмі. Тож, як язичник, цей герой відчуває серцем й інтуїтивно співає свою провісну пісню крізь завісу поганської темряви. За переказами, спів Орфея та його гра на золотій арфі зачаровували не тільки людей, але й звірів, дерева, скелі; він заспокоював своїми піснями розбурхане море і воскресав мертвих. В одному зі збережених уривків матеріальних орфічних пісень містяться заклики прийняти заблудлі людські душі в «лоно невимовного світла». Відтак, орфізм як релігійна течія мав уявлення і про таємницю божественного несотвореного світла, яке у християнській традиції називається фаворським. В одкровенні святого Іоанна значиться, що в горному Єрусалимі не буде сонця й місяця, а всьому буде світити Господь.

Кожна картина є живим пластичним образом, який може жити своїм життям. І якщо певні твори вже знайшли своє місце в колекціях, це не означає, що робота над ними завершена, оскільки художник, наближаючись у своїй творчості первообразу картини, може постійно вдосконалювати свій творчий досвід. Змінюються матеріали, техніки, відкриваються нові можливості, ставляться експерименти. Як наслідок, може виникнути декілька близьких за концепцією варіантів одного сюжету з різними деталями, як наприклад, у картині «Сотворення сосуду», над реалізацією пластичного образу якої робота розпочалася з 1993 року, налічуючи кілька варіантів цієї теми на сьогодні.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   50   51   52   53   54   55   56   57   ...   147


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка