Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «актуальні проблеми формування естетичної культури майбутніх дизайнерів» 23-24 березня 2017 року м. Кривий Ріг



Сторінка50/147
Дата конвертації07.10.2019
Розмір3,31 Mb.
ТипПротокол
1   ...   46   47   48   49   50   51   52   53   ...   147
Список використаних джерел:

  1. Давыдов В. В. Виды обобщения в обучении / В. В. Давыдов // Логико-психологические проблемы построения учебных предметов. – М. : Педагогика, 1972. – 194 с.

  2. Сопільняк М. М. Педагогічні засади організації діяльності дозвіллєвої творчої майстерні студентів вищих мистецьких навчальних закладів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.06 «Теорія, методика і організація культурно-просвітньої діяльності» / М. М. Сопільняк. – К., 2006. – 18 с.


Т. М. Стрітьєвич, м. Кропивницький
ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДИЗАЙН-ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ
Сучасний стан соціально-культурного розвитку суспільства, нові вимоги виробництва до професійної компетентності фахівців художнього профілю зумовлюють необхідність інноваційних підходів до дизайн-освіти, оновлення її змісту з урахуванням художніх традицій минулого, досвіду декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва, естетичного і культурного розвитку особистості, її гуманістичної сутності. Як свідчить дослідження, дизайн-освіта в нашій державі має фрагментарний характер. На цій основі зростає проблема вироблення філософських систем і наукових концепцій про необхідність цілісного творення, свідомого контролю та управління новим формуванням штучного середовища життєдіяльності людини.

Зарубіжний досвід педагогічних систем вказує на особливе зацікавлення дизайном в усіх сферах життя, а в таких країнах, як Великобританія, Японія, цю проблему піднесено до рангу державної політики. Відмітною рисою часу є затребуваність роботи дизайнера й на вітчизняному ринку праці, проте розвиток дизайн-освіти не розглядається в Україні як необхідна складова загальної багатоступеневої освіти. Існує певна необхідність перегляду концепції освіти загалом, що суттєво розширює і поглиблює розуміння сутності дизайну і вимагає створення державної програми розвитку цієї дисципліни.

Дизайн потрібно розглядати як складову системи загальної освіти саме через те, що він максимально охоплює функціональні методи пізнання в будь-якій діяльності і є потужним інструментом інтелектуального розвитку. Тому на даному етапі впровадження дизайн-освіти в Україні доцільно використовувати заняття з образотворчого мистецтва як форму реалізації окресленої концепції.

У процесі формування естетичних творчих якостей і вмінь на заняттях образотворчого мистецтва виділяємо два основних напрямки розвитку творчих здібностей. Один має на меті розвиток індивідуальних здібностей шляхом набуття практичних умінь у процесі навчальної творчої роботи на заняттях з художніх дисциплін. Другий напрямок пов’язаний з питаннями виховного характеру і зумовлює формування творчих якостей особистості, зокрема творчого складу мислення [1].

Так, саме мистецтво дизайну певною мірою розвиває творчий склад мислення і є шляхом виховання; не стільки предмет, якому потрібно навчати, як метод навчання будь-якому і всім предметам. Новітні дослідження дають підґрунтя стверджувати, що викладання пропедевтики дизайну значно підвищує творчий потенціал особистості, що формується, розвиваючи не тільки абстрактне, комбінаторне, асоціативне, логічне мислення, але й підвищуючи загальний коефіцієнт успішності.

Зазначимо, що формування теоретичних знань і практичних умінь у галузі дизайну повинно здійснюватися за умови широкого використання засобів активізації навчально-проектної діяльності, а саме: методично обґрунтованих, з урахуванням вікових особливостей особистості, практичних, проектних і проектно-графічних завдань; використання наочності; технічних засобів навчання та контролю якості виконання практичних робіт, комплексного застосування різних форм і методів навчання.

Дизайнерські знання та вміння, що реалізуються на заняттях мають містити елементи конструкторсько-технологічної, художньоконструкторської, дослідницької і проектувальної діяльностей, спрямовані на формування початкового, але цілісного уявлення про вдосконалення предметного середовища, яке повністю задовольняє всі матеріальні та духовні потреби людини. Зі свого боку, духовність, як невід’ємна складова загальнокультурного розвитку особистості, визначає спрямованість усіх розумових, емоційно-чуттєвих, вольових якостей людини, її здатність до самопізнання себе, як особистості [3].

Окреслені положення не суперечать реалізації навчальних завдань образотворчого мистецтва в загальній системі освіти, тому є доцільними при проведенні занять з образотворчого мистецтва. Реалізуючи на заняттях власне функції дизайну: відображаючу, виховну, пізнавальну, комунікативну, гедоністичну, – він є засобом формування інтелекту, оскільки використовує всі три типи мислительної діяльності: наочно-діловий, чуттєво-образний, поняттєво-логічний. Розвиває просторово-часове уявлення, формує моральну культуру та соціально-екологічний досвід.

Зважаючи на те, що життєдіяльність як особистості, так і соціуму здійснюється у процесі освіти, вона, як процес, зводиться перш за все до відтворення і трансляції нагромаджених у минулому знань, досвіду, культури. Аналіз критеріїв освіти, дизайнерських методів пізнання, різних поглядів і позиції теоретиків і практиків дизайну, дає підставу стверджувати, що дизайн-освіта формує специфічний тип мислення – конструктивний, який відрізняється від типу мислення, що ґрунтується на індуктивному та дедуктивному методах судження. Отже, введення дизайну в систему загальної освіти створює нові передумови, для різних способів пізнання: конкретного, формального, символічного та сприяє розумовому розвитку, що само по собі є освітньою виховною цінністю.

В сучасних умовах розвиток дизайну та професійна діяльність у цій галузі перебувають у прямій залежності від загального рівня духовної і матеріальної культури суспільства, відповідно кожного її члена. Це зумовлює об’єктивну необхідність певного рівня освіченості в галузі цього виду мистецтва. Залучення до дизайну учнівської молоді, крім сприяння виявленню та розвитку вроджених здібностей, буде допомагати наближенню шкільного навчання до життя, загальної культури, творчої активності, виховання працелюбності, прагнення творити за законами краси в будь-якій сфері діяльності. Організація повноцінного, педагогічно доцільного ознайомлення школярів з художньо-проектною діяльністю, посильної дитячої дизайнерської творчості є значним резервом для підвищення рівня дизайнерської освіти.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   46   47   48   49   50   51   52   53   ...   147


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка