Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «актуальні проблеми формування естетичної культури майбутніх дизайнерів» 23-24 березня 2017 року м. Кривий Ріг



Сторінка30/147
Дата конвертації07.10.2019
Розмір3,31 Mb.
ТипПротокол
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   147
О. М. Драшко, м. Кривий Ріг
ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО

У ФОРМУВАННІ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ
На сучасному етапі розвитку суспільства збільшується акцент на посиленні ролі і місця культуротворчої діяльності людини та її реалізації в усіх сферах життя, зокрема професійної самореалізації. Важливо зазначити, що культуроутворюючий вектор системи «особистість – професія – суспільство» багатонаправлений. Це зумовлено самою сутністю культури.

Культура є одним із критеріїв оцінки суспільних цінностей, людських досягнень, а також індивідуального розвитку особистості. І оскільки в культурі як людському утворенні відбиваються риси її творця, поняття культури обіймає всі ті зміни, які відбуваються в ньому самому, у його фізичному й духовному стані.

Розглядаючи поняття культура В. К. Сидоренко, Т. Д. Тхоржевська визнають, що: «культура (від лат. Culture – оброблення, вирощування; у педагогічному контексті – освіта, навчання, виховання) охоплює сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають його історично досягнутий рівень розвитку і втілюються в результатах продуктивної діяльності людини, зокрема в системі освіти, мистецькій творчості» [4, с. 37]. Тож, розкриваючи поняття культура, О. П. Рудницька визнає: «Створюючи і розвиваючи світ продуктів людської діяльності, людина створює і розвиває саму себе. Саме через культуру людина відкриває і перетворює світ, реалізує власний духовний потенціал, наближується до світових досягнень людської цивілізації» [6, с. 12].

В окресленому аспекті дослідженя особливий науковий інтерес викликає проблема формування естетичної культури майбутніх учителів технології засобами декоративно-прикладного мистецтва. Естетична складова культури професійної діяльності вчителя технології зумовлюється перетворювальним характером такої діяльності. Відбувається перетворення як об’єктивного (предмет праці, процес праці тощо), так і суб’єктивного характеру (цінності, смаки, почуття тощо).

Досить високий потенціал щодо засобів формування естетичної культури майбутніх учителів технології має декоративно-прикладне мистецтво.

У логіці історичного розвитку декоративно-прикладного мистецтва як естетикоперетворювальної діяльності в контексті культури набуває різнобічних підходів до його осмислення. Літературні джерела в інтерпретації поняття «декоративно-прикладне мистецтво» часто тлумачать його, ототожнюючи з такими поняттями як «декоративне мистецтво», «ремесло», «художнє ремесло», «промисел» тощо.

Так, скажімо, В. Ф. Горленко і О. О. Боряк змішують поняття ремесла і промислу, вважають їх складовою частиною декоративно-прикладного мистецтва [5, с. 55]. Є. А. Антонович та Р. В. Захарчук-Чугай декоративно-прикладне мистецтво, монументально-декоративне, оформлювальне й театрально-декораційне вважають складовою частиною декоративного, а художнє ремесло складником декоративно-прикладного мистецтва [1, с. 17]. К. П. Духанін ототожнює кустарне й ремісниче виробництво з декоративно-прикладним [2, с. 231], а В. Ф. Рафаєнко – з народними художніми промислами [3, с. 6].

Термін «декоративно-прикладний», яким ми сьогодні вільно послуговуємося, утвердився лише в 70-х роках минулого століття. Однак у вітчизняній і зарубіжній літературі і досі термін «декоративно-прикладне мистецтво» вживається з поняттями: «декоративне мистецтво», «прикладне мистецтво», «функціональне мистецтво», «виробниче мистецтво».

Теоретичне вивчення дослідженої проблеми та експериментальне впровадження його результатів у практику підготовки майбутніх учителів технології переконало нас у високому культуротворчому потенціалі таких ремесел, як ткацтво, вишивка, виготовлення національного одягу. Уведення зазначених ремесел у програму професійної підготовки студентів шляхом спеціально організованої системи методичної, навчальної, наукової та культурно- виховної роботи у вищому навчальному закладі дало змогу нам суттєво вплинути на формування естетичного компоненту професійної культури майбутніх фахівців.

Отриманню позитивних результатів у формуванні естетичної культури майбутніх учителів технології сприяло:



  • створення можливостей здійснення соціально значимої професійно визначеної та особистісно значимої діяльності з використання художніх ремесел у різних соціальних середовищах (навчання в колективі, сім’ї, школі, творчому колективі);

  • діагностика індивідуальних інтересів студентів до досліджуваних художніх ремесел, урахування їх інтересів в усіх видах навчально-виховної діяльності;

  • удосконалення змісту підготовки майбутніх учителів технології в логіці: технологічні вміння й навички – теоретичне і практичне осмислення естетико-культурних можливостей художніх ремесел і способів їх реалізації у професійній діяльності – творчий рівень професійної самореалізації;

  • уведення в навчальний план підготовки вчителів технології спецкурсу «Педагогіка і технологія художнього ремесла»;

  • упровадження варіативного підходу до технологічної та педагогічної практики з максимальним використанням художньо-мистецької діяльності студентів;

  • реалізація особистісно-орієнтованої технології навчання, яка забезпечує рефлексивний характер пізнавальної діяльності студентів, творчий рівень сприйнятття навчальної інформації, пріоритетність інтегративних методів і нестандартних форм навчання;

  • забезпечення психологічно комфортного естетико-культурного середовища у навчально-виховному процесі ВНЗ.

Таким чином буде здійсненно формування естетичної культури майбутніх фахівців.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   147


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка