Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «актуальні проблеми формування естетичної культури майбутніх дизайнерів» 23-24 березня 2017 року м. Кривий Ріг


ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ КОМПОЗИЦІЙНОГО МИСЛЕННЯ



Сторінка26/147
Дата конвертації07.10.2019
Розмір3,31 Mb.
ТипПротокол
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   147
ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ КОМПОЗИЦІЙНОГО МИСЛЕННЯ

В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ
Фахова підготовка майбутніх дизайнерів повинна спиратися на такі компоненти художньої освіти як художнє бачення, образне мислення, творча уява і фантазія, композиційне мислення (психологічний аспект) і художню практику (предметно-матеріальний аспект – цикл спецдисциплін).

Доречно зауважити, що в цілому художня освіта побудована на засадах збереження академічних традицій художньої школи, де перевага віддавалася художній практиці, формуванню й розвитку зображувальних умінь та навичок, – продовжує залишатися традиційнім і типовим, недостатньо враховує індивідуальні особливості студентів і ступінь їх творчого мислення при роботі над композицією. Відповідно, не створюються необхідні педагогічні умови, які б забезпечували ефективність процесу навчання композиції, не приділяється належної уваги розробці методичної системи формування й розвитку композиційного мислення у студентів, як одного із найважливіших чинників навчального процесу у створенні дизайнерами предметно-розвиваючого середовища.

Аналіз сучасної практики навчання студентів спеціальності «Дизайн» свідчить, що питання формування й розвитку композиційного мислення недостатньо вивчене, тому вважаємо за доцільне розробити методичну систему, яка дасть змогу активізувати розвиток композиційного мислення студентів безпосередньо при виконанні завдань із дисципліни «Композиція». Окреслена проблема значною мірою негативно впливає на якісь підготовки дизайнерів, де студенти натрапляють на низку труднощів при створенні художнього образу у процесі розробки композиції.

Проблемою композиції займалося багато вчених і художників-практиків (М. В. Алпатов, Б. Р. Вілпер, М. М. Волков, С. М. Даніель, Л. Ф. Жегін, В. В. Кандінський, Б. В. Раушенбах, М. М. Тарабукін і багато інших). Питання творчого мислення досліджували: Б. Г. Ананьєв, Л. С. Виготський, В. С. Кузін, С. Л. Рубінштейн та ін. Психологічні аспекти художньої творчості розглядалися у працях Л. В. Веккера, В. М. Гордона, О. М. Рудницької, Н. Ф. Тализіної, В. О. Моляко, В. О. Раппопорта та ін.

На сьогодні існує багато точок зору на проблему композиційного мислення, як у наукових дослідженнях, мистецтвознавстві, так і в педагогічній практиці. Ми не ставили за мету дослідити такий важливий і необхідний аспект у художній творчості, але звузили коло власних міркувань і бачення самого механізму процесу – композиційного мислення.

Визначаючи композицію як «головну форму твору мистецтва», що пов’язана із завданням візуального оформлення змісту і несе відповідальність за цілісність художнього образу, можемо стверджувати, що в цьому контексті композиція виступає домінантою творчого процесу. Безумовно, цей процес зумовлюється специфікою сприйняття художника – цілісним баченням, яке правомірно можна назвати «композиційним баченням», де воєдино поєднано аналіз і синтез художнього образу.

Композиційне бачення – це важливий компонент структури композиційного мислення. Під ним розуміється визначена формалізація результатів попередніх процесів – відчуттів сприйняття і дискурсивного мислення (інформативного та розумового). Іншими словами – це синтетичний результат духовної діяльності студента, який формує художній образ у змісті: «ідея і композиція – практичне втілення» [3, с. 175].

Композиційне бачення ідеї – змісту в зображувальному матеріалі, вирішення головних і проміжних завдань відповідними зображувальними і композиційними засобами відповідає головним вимогам створення високопрофесійного твору.

Виникненню задуму, як початкового етапу роботи художника з композицією, передує два взаємопов’язаних потоки, два неподільних, але відмінних за характером процеси; безпосередні враження і пов’язані з ними думки («ментальне»); що мають характер первинного, але вже інтелектуального змісту. Ці взаємопов’язані чинники складають емпіричний досвід студента. Задум зароджується від чуттєвих вражень і роздумів, але це не просто єдність почуття і думки, це ідея твору – «повний феномен, продукт мислення», – зауважував С. Х. Раппопорт [2, с. 74]. Художню ідею як «відкриття», як «результат бачення дійсності, «продукт» враження і мислення, уявлення й цілеспрямованості» (там же).

Мислення є необхідним компонентом композиційного процесу, не тільки на стадії задуму, але й у період безпосередньої роботи над композицією і відіграє головну роль на всіх без винятку фазах творчого процесу, однак лише у взаємодії з іншими чинниками.

Керуючись робочим визначенням композиційної діяльності як «основної якості бачення мислення і практики» художника і насамперед її творчим характером, – далі необхідно виявити загальні закономірності композиційного мислення, розвиток і вдосконалення якого при навчанні композиції дизайнерів і є кінцевою метою нашої роботи.

Суттєвим моментом формування й розвитку композиційного мислення є розкриття самого механізму цього процесу і зв’язків його компонентів між собою.

Загалом, процесу мислення і його специфіці у психології було приділено достатньо уваги, але вирішення проблеми поетапного формування й розвитку композиційного мислення, композиційних умінь і навичок, різних перцептивних і розумових дій, категоріального і понятійного апарату вимагає нового розгляду деяких аспектів творчого мислення, які перебувають у прямому та опосередкованому зв’язку з композицією.

Процес композиційного мислення є складним і різноманітним за природою зв’язків між його окремими компонентами й етапами. У композиційно-творчому процесі мислення є не тільки об’єктом композиційної діяльності, але й суб’єктом, чинником, тобто є незамінним компонентом композиційного процесу.



Композиційний процес – поетапний процес переробки «матеріалу» (матеріалу спостережень, вражень, життєвого досвіду, також художнього матеріалу – ескізи, замальовки, начерки, етюди тощо).

У композиційно-творчому процесі відчуття і почуття художника, його мислення і практична діяльність неподільні. Вони є функціями одне одного. Безумовно, рушійною силою композиційної творчості художника є мислення. Зв’язок мислення із зображуваним об’єктом, явищем, з одного боку, і із зображальним матеріалом з іншого, – здійснюється зором. Візуально дається матеріал дійсності, оцінюються результати роботи.

Для повного уявлення процесу композиційного мислення при роботі над композицією спробуємо відобразити загальну структуру цього важливого і необхідного процесу при підготовці фахівця з дизайну.

Загальна структура композиційного мислення (КМ) складається із багатьох взаємопов’язаних компонентів, а саме:

ДМ – дискурсивне мислення (бере участь на всіх рівнях);

ОМ – уява та фантазія і розвиток уявлення – образу (образне мислення);

АМ – асоціативне мислення;

ІкТ – інформаційний аспект композиційно-творчої діяльності: основи теорії композиції, візуальне мислення (художнє сприйняття дійсності і сприйняття твору мистецтва – «зворотні зв’язки» за Н. Н. Волковим);

ПмК – предметно-матеріальний аспект композиційно-творчої діяльності: цикл спецдисциплін. Вправи з композиції:

1) матеріальне втілення образу, ідеї ситуації – внутрішня, змістовний бік композиції;

2) зовнішнє оформлення ідеї художнього образу.

Отже, вивчення сутності композиційного процесу, методичної системи формування й розвитку композиційного мислення в дизайнерів дає можливість стверджувати про велике методологічне значення цієї проблеми при навчанні мистецтва і набуває особливої теоретичної і практичної актуальності.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   147


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка