Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «актуальні проблеми формування естетичної культури майбутніх дизайнерів» 23-24 березня 2017 року м. Кривий Ріг



Сторінка119/147
Дата конвертації07.10.2019
Розмір3,31 Mb.
ТипПротокол
1   ...   115   116   117   118   119   120   121   122   ...   147
О. Ю. Томашевська, м. Кривий Ріг
ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ХУДОЖНЬОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ЕТНОДИЗАЙНУ
Одним із пріоритетних напрямків сучасної освітньої політики України є підвищення якості художньо-естетичного виховання учнівської молоді. Це передбачає посилення уваги до формування естетичної культури підростаючого покоління, зокрема учнів, що навчаються в загальноосвітніх школах, позашкільних навчальних закладах і школах естетичного виховання. У недалекому майбутньому на плечі сьогоднішніх школярів ляже нелегке завдання модернізації та естетизації сучасної економіки України, де успішність професійної діяльності фахівця буде все більше залежати від рівня розвитку його художньо-естетичних смаків, естетичних якостей та художніх здібностей.

Нині в нашій державі відроджуються національна культура та національні традиції. При цьому особливої ваги набувають питання утвердження в навчальному освітньо-виховному процесі художніх шкіл та шкіл естетичного виховання сучасних етнічних цінностей мистецтва – невичерпного джерела духовної ментальності українського народу.

На думку вчених, народне мистецтво – це найперша доступна дитині форма духовності, найперший етап оволодіння нею художнім стилем бачення. Етнічні мотиви, як і декоративно-прикладне мистецтво, втілюють душу народу, оточують людину в повсякденному житті, є найбільш близькими кожній людині і можуть, за певних умов, стати основою художнього розвитку особистості. Народні мотиви, з одного боку, якнайповніше містять у собі інформацію про величне минуле, а з іншого – народне мистецтво надає можливість користуватися напрацьованими протягом століть творчими методами, які складають основу розвитку сучасної народної творчості.

Етнодизайн несе в собі особливі можливості для розвитку та становлення естетичної культури учнів художніх шкіл, оскільки він, як жоден інший вид художньо-творчої діяльності, дає змогу одночасно з розкриттям суттєвих духовних цінностей народного мистецтва і формуванням естетичного смаку навчати технічним та технологічним прийомам, розвивати практичні вміння й навички та здійснювати, водночас, психологічну підготовку молоді.

Дизайн органічно поєднує естетичне і трудове виховання, оскільки процес створення речі (від задуму до виготовлення її в матеріалі) найбільш ефективно розвиває творчі здібності, формує естетичні смаки й уподобання, виховує здорові потреби дитини. Дитяча дизайнерська творчість сприяє появі речей замислених та виготовлених самими дітьми, які згодом особливо цінуються ними, стають улюбленими, і навіть, незамінними. Принципово важливим також є й те, що у цьому процесі учні пізнають радість творення і набуття досвіду та отримують задоволення від використання власних виробів.

При цьому варто брати до уваги, що в художній школі мистецька та початкова дизайнерська освіта передбачають, насамперед, не стільки підготовку «юних дизайнерів», скільки набуття учнями системних уявлень про гармонію через формування цілісної картини світу. Педагогічний сенс організації дизайнерської діяльності під час навчання в художній школі полягає в допомозі особистості дитини стати успішною, щасливою, розумною через шляхетну дію краси і доцільності.

Особливого значення при цьому набувають форми і методи організації навчально-виховного процесу. Адже до художньої школи учні вступають у віці 8‑9 років, а в цей час увага дитини звернена саме до навколишнього середовища, вона засвоює все, що матиме в майбутньому для неї життєво важливе значення: активно здійснюється процес пізнання, формується індивідуальність, здібності, потенційні можливості.

На жаль, у сучасних умовах на становлення особистості дитини, що приходить до художньої школи, величезний вплив мають цивілізаційна глобалізація теле-, радіо-, аудіо-, відео та інших видів інформаційних технологій, що штучно відчужують підростаюче покоління від багатої спадщини вітчизняної національної культури. Тому перед викладачами художніх шкіл стоїть непросте завдання зацікавити учнів магічним світом етнодизайну, цілеспрямовано організувати та втілювати систему відродження і розвитку унікальної спадщини нашої країни. Етнокультурна складова в навчальному процесі повинна стати запорукою того, що світ символіки української орнаментики, вишивки, писанкарства, витинання, декоративного розпису, кераміки, гончарства, ткацтва, килимарства та інших видів народного мистецтва буде зрозумілим та цікавим кожній дитині не менше, ніж світ сучасних «гаріпоттерів».

На думку автора, в організації творчої роботи викладачами художньої школи обов’язковим є викладання навчального матеріалу у вигляді гри, казки, захоплюючого міфу або історії. Саме таким чином через близьке дитячому розумінню викладання основ етнодизайну ми маємо змогу наблизити величезний пласт народних традицій, ритуалів, орнаментики та символіки до сьогодення сучасних школярів. Навчити своїх учнів читати закодовану в образах символів інформацію народного мистецтва, зробити для учнів цей процес захоплюючим, – ось завдання для кожного викладача на початкових етапах навчання в художній школі. У подальшому процесі навчання це допоможе дітям розвинути образно-асоціативне мислення і створювати сучасні інтерпретації та авторське тлумачення традиційних національних етнічних мотивів.

Отже, введення основ етнодизайну, як органічного компоненту, у навчальний процес художньої школи дасть змогу сформувати естетичну культуру та національний стиль мислення в підростаючого покоління.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   115   116   117   118   119   120   121   122   ...   147


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка