Мартинюк Наталія Василівна



Сторінка1/2
Дата конвертації27.12.2018
Розмір90,8 Kb.
  1   2

Мартинюк Наталія Василівна, педагог-організатор Дмитрівського НВК «ЗОШ І-ІІІст- ДНЗ» Золотоніської районної ради

СПІВПРАЦЯ СІМ’Ї ТА ШКОЛИ У ВИХОВАННІ УЧНІВ

Стаття узагальнює досвід співпраці педагогічного та батьківського колективів Дмитрівського навчально-виховного комплексу, аналізує реальний стан відносин школи та сім’ї у сільській місцевості.

Головною функцією нової сім'ї повинна бути функція виховання людини і громадянина. 


А.Грамші

Завдання школи - навчити жити. Ми повинні виховати Людину, здатну створити своє особисте життя.


П.Блонський

Перед сучасною школою поставлено надзвичайно важливе завдання формування творчої, соціально активної , усебічно розвиненої особистості, громадянина – патріота. Це завдання успішно вирішити можна лише за умови створення міцного тандему з сім’єю; адже сім’я і школа – найважливіші соціальні інститути, які несуть відповідальність за навчання та виховання дітей. Підкреслюється це в законодавчих документах, зокрема таких: Закон України «Про загальну середню освіту», Національні доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті. І мета виховної роботи і сім’ї. і школи також співпадає – підготувати дитину до життя, чи як стверджував видатний французький письменник ХІХ століття Ернст Легуве: «Мета виховання - навчити наших дітей обходитися без нас». Батьки – найперші та найголовніші вихователі, які відповідають перед власним сумлінням, народом, державою за якість виховання своїх дітей. В родині вперше дитина засвоює основні принципи моралі, здобуває навички суспільної праці; формує естетичні смаки, власні життєві плани, громадянську позицію. Проте на сьогодні значно збільшилась кількість неблагополучних сімей збільшується, у багатьох такі звичайні людські цінності, як любов, повага, взаєморозуміння, почуття відповідальності та родинного єднання відходять на другий план. Приходиться визнати, що у наш час втрачається роль сімейного виховання і власне сім’ї як найбільш впливового фактора формування людини. Але діти - продовжувачі не тільки батьківського роду, а й соціального ладу. І від того, які духовні та моральні цінності закладуть у їхні душі сім'я та суспільство, залежатиме майбутнє всього народу. Батьки чомусь переконані, що їхні діти – це лише їхні діти, а майбутні громадяни держави. Європейська педагогічна наука значно відрізняється від східної. Але не можливо пройти мимо висловлювання видатного лівансько-американського письменника ХХ століття Джебрана Халіля Джебрана:

«Ваші діти - це не ваші діти. Вони з'являються через вас, але не з вас. Ви можете подарувати їм вашу любов, але не ваші думи, тому що у них є їх думи. Ви можете дати будинок їхнім тілам, але не їх душам. Ви тільки луки, з яких послані вперед живі стріли, які ви звете своїми дітьми».

Взаємодія сім’ї, школи та громадськості – один із головних принципів організації роботи Дмитрівського НВК, є важливим у створенні сприятливих умов для гармонізації розвитку особистості школяра, його самовизначення, самореалізації.

Проблема співпраці школи та сім’ї належить до найскладніших і найважчих. Завдання, які висуває життя перед школою стають настільки складними, що без високої педагогічної культури всього суспільства, насамперед сім’ї, зусилля вчителів, якими б значними вони не були, виявляться недостатньо ефективними.

Дуже часто в питанні співпраці сім’ї та школи побутує думка про те, що батьки – це «помічники» при школі, тобто вони – об’єкт педагогічної дії. Роль домінанти в цьому випадку відводиться школі. Насправді ж. коли говориться про співпрацю, то слід і сприймати батьків як рівноправного партнера у виховному процесі. Сім’я і школа – рівноправні суб’єкти у соціальному виховному процесі.

Ми працюємо у звичайній сільській школі, Дмитрівському НВК. У нашому закладі виховується 138 дітей, він єдиний у селі, яке нараховує 1230 мешканців. А це має свої переваги: ми добре знаємо батьків своїх вихованців, переважна більшість мам і татусів – це колишні, правильніше сказати, недавні наші учні. Але це не означає, що ми відступаємо від принципів демократизації у стосунках із батьками. Ці стосунки, зрозуміло, зазнають удосконалення: від чогось відмовляємось, щось нове впроваджуємо. Прагнемо спільними зусиллями домогтися якнайповнішого взаєморозуміння, бо лише за таких умов можна розраховувати на позитивні результати в роботі. Переконалися (незважаючи на те, що батьки, а часто-густо дідусі, бабусі, – колишні учні), що педагог не повинен ними командувати, а бути партнером. Отож, співдружність батьків і вчителів – основа в організації навчально-виховного процесу. Для того, щоб співдружність була дієвою, треба домогтися сформованості в батьків педагогічної культури. Формується вона як на засадах етнопедагогіки, так і на основі надбань педагогічного досвіду, наукових досліджень педагогіки , психології, особливо нових.

Співдружність школи з сім’ю, опора на родинні традиції сьогодні набувають особливої актуальності. Ставлення батьків до проблем виховання дітей не є однозначним. Опитування, що проводилось з батьками показало, що близько 68% батьків розуміють усю відповідальність за навчання і виховання своїх дітей, 17% сходяться на думці про те, що виховувати дитину повинна сім’я, школа, суспільство. І на превеликий жаль 15% батьків знімають із себе відповідальність за виховання своїх дітей, вважаючи своїм завданням забезпечити матеріальний добробут дитини (одягнути та нагодувати), а про духовність нехай попіклується школа.



Що ж стосується дітей, то їм властиве прикрашання дійсності: під час проведення анкетування про відносини батьків і дітей у родині переважна частина відповіла «так, як треба», тобто так, як би їм хотілось би бачити ці стосунки:




  1. Батьки постійно цікавляться справами та інтересами дітей, мають з ними довірливі стосунки – 62,9%.




  2. Батьки час від часу цікавляться справами та інтересами дітей, але на мають з ними довірливих стосунків – 14,8%




  3. Батьківський автократизм повністю поглинає особистість дитини – 9, 9%







  1. Батьки лише інколи цікавляться справами та

інтересами дітей - 7,4%




  1. Батьки взагалі не цікавляться справами та інтересами дітей - 4,9 %

І, якщо підсумувати перші результати, то картина досить пристойна – майже 78% батьків цікавляться шкільним життям дітей. Але чи насправді у цих родинах такі відносини? Щоб отримати більш об’єктивну картину, ми використали методику психологічного малюнка: учням було запропоновано намалювати свою родину. Результат був приголомшливим: у 19% на малюнку родина була всі разом, а малюнків, де кожен окремо – 68,3%. У 3,8% діти були разом, а батьки окремо. У 2,5 % зображений окремо був лише батько.

Отже, плануючи в закладі навчально-виховних процес, наш колектив намагається максимально залучити до роботи батьків. Для налагодження зворотного зв’язку сім’я – школа незамінною є робота батьківських комітетів класів. Вони обираються з числа батьків, які користуються авторитетом у селі та проявляють інтерес до справ класу та школи. Це перша ланка співпраці школи та батьків. Загальношкільний батьківський комітет піклується про організацію роботи групи продовженого дня та літнього оздоровлення дітей, харчування, дотримання санітарного стану, допомоги в ремонті школи. Головне на цьому етапі співпраці, що вимагається від адміністрації навчального закладу та педагогічного колективу – це тактовне доброзичливе, уважне ставлення до пропозицій батьківського комітету, своєчасне реагування на них. Адже батьки – замовники навчальних і виховних послуг. А педагогічний колектив – виконавець замовлення.

Дбаючи про ефективну співпрацю з батьками, на засіданнях методичних об’єднань класних керівників та класоводів піднімаються питання практичної психології, направлених на вироблення єдиних правил і вимог у спілкуванні з батьками:


  • використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків;

  • довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні;

  • педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї;

  • життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості.

Виходячи з практики роботи Дмитрівського навчально-виховного комплексу, ми можемо відмітити ряд найбільш дієвих методів співпраці.

Насамперед, це батьківські збори, які не носять моралізуючий виховний характер. У ході підготовки до зборів у навчальному закладі проводяться соціологічне опитування, анкетування. Класні керівники підбирають науково-популярні та короткометражні фільми на теми виховання. Що ж стосується питання виховання та навчання конкретного учня, то це індивідуальна бесіда з його батьками.

Загальношкільна батьківська конференція – це подія, до якої причетні всі сторони навчально-виховного процесу: вчителі, батьки та учні. Вона присвячена актуальним аспектам життя школи. Як приклад може служити батьківська конференція «Відкритий урок», коли батьки були запрошені на відкриті нестандартні уроки в класи своїх дітей. На кожній загальношкільній конференції силами учнів проводиться родинне свято подяки батькам.

Двічі на рік проводиться загально учнівська конференція, на яку обов’язково запрошуються вчителі та батьки. На ній презентується слайдові презентація про діяльність учнівського самоврядування, про виховні заходи в школі. Два роки тому дитячо-юнацька організація «Берегиня» та учнівське самоврядування «Шкільна республіка» в рамках районного проекту «Світ, в якому я живу» працювали над своїм проектом «Сім +я = ?», головним завданням якого було залучення батьківської громадськості до активної співпраці у виховних заходах.

Велика роль в педагогічному всеобучі батьків відводиться шкільному бібліотекарю. Саме вона проводить облік та огляд періодичної педагогічної преси, підбирає матеріали для батьківського лекторію по класах, створює тематичні педагогічні викладки.

Вже традиційними у нашій школі стали Дні відкритих дверей, головне завдання яких показати роботу навчально-виховного закладу,привернути увагу батьків до його проблем. Найчастіше в цей день ми проводимо загальношкільний захід: спортивні змагання, виставки, концерти.

Особливу роль ми відводимо тим заходам, до яких максимально можна залучити батьків. Ефективними є спільні тематичні заходи “дерево родоводу” — зустрічі поколінь; “у родинному колі” (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями та психологами); “родинний міст” — зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання; “українська світлиця” — звернення до народних традицій у сімейному вихованні; “день добрих справ” — спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей; “дискусійний клуб” — обговорення проблемних питань виховання.

Підвищення ролі сім'ї у вихованні значною мірою залежить від школи, характеру її відносин з дітьми та їхніми батьками. Адже багато років упродовж усього строку їх навчання спільні зусилля вчителів і батьків спрямовані на створення повноцінної й гармонійно розвиненої особистості. Їх взаємодія здійснюється в найбільш важливі для дитини й підлітка роки, коли закладаються основи формування особи.

Школа як суспільний інститут не може замінити сім'ю, вирішити багато її соціально-економічних і матеріальних проблем. Вона покликана піднімати виховний потенціал, авторитет сім'ї за допомогою організації продуктивних взаємин з батьками своїх учнів.

Звичайно, дорослу людину перевиховати та переконати надзвичайно важко, але особистий приклад батьків своїх однокласників, друзів дасть змогу нашим старшокласникам переконатися у необхідності активної участі у навчально-виховному процесі в майбутньому.






Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка