Марченко М. М. Психолого-педагогічні аспекти активізації діяльності учнів на уроках фізичної культури


Правильна постановка завдань на уроці



Скачати 41,83 Kb.
Сторінка7/10
Дата конвертації26.03.2020
Розмір41,83 Kb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Правильна постановка завдань на уроці

Нерідко активність учнів на уроці знижується через те, що викладач припускається помилки при постановці завдання. Л. В. Вишнева [2, c. 15] виділяє найбільш типові з них:

1. Викладач перераховує вправи, які виконуватимуть учні на уроці, замість того щоб поставити завдання, яке повинне бути вирішене.

2. Завдання, поставлене викладачем, є значущим для нього, а не для учнів. Наприклад, викладач говорить учням: «Сьогодні у нас вдосконалення ведення м’яча» або: «Сьогодні у нас відробіток залікових вправ».

3. Викладач некоректно ставить завдання: навчитися метати. Таке завдання учні погано розуміють, тому часто не знають, чим же конкретно вони займалися на уроці, що розвивали, чого повинні були досягти. Наприклад, як з’ясовано Л. В. Вишневою [2, c. 15], на питання: «Що потрібно зробити для правильної передачі м’яча двома руками при грі в баскетбол?» – половина учнів відповіли: «Більше тренуватися», «Частіше грати в баскетбол»; на питання: «Чого ти навчився на уроці?» – половина учнів відповіли: «Грати в баскетбол». Конкретне ж завдання уроку ними так і не було усвідомлене.

4. Викладач ставить непривабливі для учнів завдання. І конкретна постановка завдання може не привести до бажаного результату, якщо вона не пов’язана з якимось потребами учня. Потрібно, щоб завдання було включене в значущу для учнів діяльність, вело до досягнення бажаної мети. Наприклад, викладач оголошує, що в кінці уроку буде проведена гра в баскетбол між юнаками і дівчатами, причому враховуватися будуть тільки ті закинуті в корзину м’ячі, які прослідують після правильно виконаних передач. В цьому випадку в учнів з’являється стимул виконувати вправу в передачі м’яча партнеру правильно.

Можливий варіант, коли викладач ставить перед учнями завдання, недосяжне в межах одного-двох уроків. В цьому випадку в учня створюється враження, що його зусилля марні. Головною метою уроку для нього стає не отримання знань, формування умінь і розвиток якостей, а отримання задоволення від здійснюваної ними рухової активності. Таке навчання носить характер не цілеспрямованого, а попутного. Випадкове ж навчання менш ефективне, оскільки учні виявляють характеристику рухів випадково, шляхом «спроб і помилок». Як доведено психологами, таке навчання вимагає великого числа повторень. Випадкове навчання нестійке, воно зберігається тільки для досягнення одного завдання і стирається з пам’яті, як тільки завдання вирішене.


Каталог: doc


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка