Лист до сімей Папи Римського Івана Павла ii



Сторінка8/21
Дата конвертації28.07.2020
Розмір0,88 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21

ГЕНЕАЛОГІЯ ОСОБИ

9. Через сопричастя осіб, яке є у подружжі, чоловік і жінка започатковують сім’ю. З сім’єю пов’язаний родовід кожної людини: генеалогія особи. Батьківство і материнство людини вкорінене у біології, проте воно водночас виходить поза неї, перевищує її. Апостол, впавши на коліна “перед Отцем, від якого на небі і на землі починається все батьківство (і материнство)”, просить нас подивитись під цим оглядом на цілий світ живих істот, як духовних, що на небі, так і тілесних на землі. Кожний акт породження знаходить свій початковий взірець у Божому Отцівстві. Однак у випадку людини цього “космічного” виміру подібності до Бога недостатньо, щоб адекватно пояснити зв’язок батьківства і материнства. Коли з подружньої єдності двох народжується нова людина, що приносить із собою особливий образ і подобу Божу, то це вказує, що генеалогія особи вписана в біологію народження.

Стверджуючи, що подруги як батьки співпрацюють з Богом Творцем у зачатті та народженні нової людини [15], ми не говоримо лише про закони біології. Натомість ми хочемо наголосити, що сам Бог присутній у людському батьківстві і материнстві зовсім в інший спосіб, ніж Він присутній у всіх інших випадках породження у світі. Справді, сам Бог є джерелом цього образу і подоби, властивих людській істоті, які вона отримала при створенні. Здатність давати потомство є продовженням створення [16].

І так, як у зачатті, так і в народженні нової дитини, батьки перебувають віч-на-віч з "великою таємницею" (див. Еф 5,32). Нова людина, так само як і її батьки, також покликана жити як особа; вона покликана до життя у "правді і любові". Таке покликання відкривається не тільки для дочасності, але також для вічності у Бозі. Це той вимір генеалогії особи, остаточно відкритий нам Христом, що проливає світло свого Євангелія на життя та смерть людини, а таким чином, і на значення людської сім'ї.

Людина, як стверджує Собор, "єдине створіння на землі, яке Бог забажав заради неї самої" [17]. Прихід людини на світ підкоряється не тільки законам біології, але також і безпосередньо творчій волі Бога, яка належить до генеалогії кожного з синів і дочок людських сімей. Бог "бажав" людину від самого початку, і Бог "бажає" її у кожному акті зачаття і у кожному людському народженні. Бог "бажає" людину, як подібну до себе істоту, як особу. Ця людина, кожна людина, створена Богом "заради неї самої". Це стосується всіх людей, у тому числі й тих, що народилися з хворобами чи вродженими вадами. В особисту сутність кожної людської істоти записана воля Бога, Який хоче, щоб людина, у певному розумінні, була ціллю сама собі. Бог вручає людину самій собі, довіряючи її сім'ї і суспільству як їхній обов'язок. Батьки, в очікуванні нової людини, усвідомлюють чи повинні повністю усвідомлювати той факт, що Бог "хоче" цю людину заради неї самої.

Цей стислий вислів має криє в собі глибокий і багатий зміст. З моменту зачаття, а відтак і народження, нова людина призначена для того, щоб повністю висловити свою людськість, "відкрити себе" як особу [18]. Це безумовно стосується кожного, також і хронічно хворих та неповносправних. Бути людиною – це фундаментальне покликання: бути людиною відповідно до отриманого дару; відповідно до таланту, яким є саме людство; і лишень тоді відповідно до інших талантів. У цьому значенні Бог бажає людину "заради неї самої". Однак у Божому задумі покликання людської особи виходить поза часові межі. Воно зустрічається з Божою Волею, яка була об'явлена у Втіленому Слові: Божа Воля полягає у тому, щоб обдаровувати людину участю у своєму Божому житті. Як говорить Христос: "Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали" (Ів 10,10).

Стверджуючи кінцеве призначення людини, чи не суперечимо твердженню, що Бог хоче людину заради неї самої? Якщо людина була створена задля божественного життя, то чи може вона справді жити заради себе самої? Це надзвичайно важливе стрижневе питання, яке стосується як початку земного життя людини, так і його кінця. Воно важливе впродовж усього її життя. Може здатися, що Бог, призначаючи людину для божественного життя, цілковито відбирає її існування заради себе самої [19]. Тоді яким є зв'язок між особистим життям та участю у житті Пресвятої Тройці? Відповідь дає знаменитий вислів Святого Августина: "Неспокійне наше серце, поки не спочине у Тобі" [20]. Це "неспокійне серце" допомагає указати, що між одним та іншим кінцевим призначенням насправді немає суперечності, а швидше – зв'язок, взаємодоповнюваність і єдність. До самої генеалогії людини належить те, що особа, створена на образ і подобу Бога, існує заради себе самої і досягає свого здійснення саме через участь у Божому житті. Змістом цього самоздійснення є повнота життя в Бозі, проголошена Христом (пор. Ів 6, 37-40), Який відкупив нас саме для того, щоб ми могли брати участь у повноті Божого життя (пор. Мр 10,45).

Подружня пара хоче мати дітей для себе; у дітях подружжя бачить увінчання своєї взаємної любові. Вони хочуть дітей задля сім'ї, як надзвичайно дорогоцінний дар [21]. І це, зрештою, до певної міри, зрозуміло. Однак, у подружню, батьківську і материнську любов повинна бути вписаною та сама правда про людину, яку стисло і точно висловив Собор у твердженні, що Бог "хоче людину заради неї самої". Ось чому необхідно, щоб воля батьків узгоджувалася з Божою Волею. Батьки повинні хотіти нове людське створіння так, як хоче його Творець: заради нього самого. Наша людська воля завжди і невідворотно підвладна законові часу та змін, тоді як Божа Воля – вічна. У книзі пророка Єремії читаємо: "Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе, і перш, ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе" (Єр 1,5). Так генеалогія особи пов'язана з вічністю Бога, і лише тоді з людським батьківством і материнством, яке здійснюється у часі. Вже у момент свого зачаття людина покликана до вічності у Бозі.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка