Лист до сімей Папи Римського Івана Павла ii



Сторінка5/21
Дата конвертації28.07.2020
Розмір0,88 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21
1. Цивілізація любові

"Чоловіком і жінкою створив їх"
6. Неосяжний різноманітний всесвіт, світ усіх живих створінь, вписаний в отцівство Боже, яке є його джерелом (див. Еф 3,14-16). Так можна сказати, звичайно, за аналогією, завдяки якій вже на самому початку книги Буття можемо розрізнити дійсність отцівства і материнства, а, отже, і людської сім'ї. Ключем, який пояснює й дає можливість цього розпізнання, – це принцип, що полягає в "образі" і "подобі" до Бога, який виразно підкреслюється у біблійному тексті (Бут 1,26). Бог творить силою Свого слова: "Нехай буде..." (напр., Бут 1,3). Важливо те, що під час створення людини це слово Боже доповнювалося іншими словами: "Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу" (Бут 1,26). Перед сотворенням людини Творець немовби заглиблюється у Себе самого, для того, щоб знайти взірець і натхнення у таємниці власного Буття, яке вже тут розкрилося як божественне "Ми". З цієї таємниці, через акт творення, людина приходить на світ: "І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою створив їх" (Бут 1, 27). Бог говорить до щойно створених істот, благословляючи їх: "Будьте плідні й множтеся і наповнюйте землю та підпорядковуйте її собі" (Бут 1,28). У книзі Буття вживаються ті ж вислови, які вже раніше використовувалися під час творення інших живих істот: "Множтеся". Але зрозуміло те, що ці вирази вживаються в аналогічному значенні. Хіба немає аналогії між здатністю давати потомство і батьківством та материнством, які слід розуміти у світлі всього контексту? Жодна з живих істот на землі, крім людини, не була сотворена "на Божий образ і подобу". Людське батьківство і материнство, попри свою біологічну подібність до батьківства і материнства інших живих істот у природі, посутньо і унікально подібні до Бога, що становить основу сім'ї як спільноти людського життя, як сопричастя осіб, з'єднаних у любові.

У світлі Нового Завіту можна побачити споконвічний зразок сім'ї, який слід шукати у самому Бозі, у Троїчній таємниці Його життя. Божественне "Ми" – одвічний взірець людського "ми", головним чином, того, яке утворене з чоловіка і жінки, створених на образ і подобу самого Бога. Слова з книги Буття вміщають правду про людину, яка підтверджується великим досвідом людства. Людина створена "від самого початку" як мужчина і жінка: життя всього людства – як невеликих громад, так і суспільства у цілому – позначене цією першопочатковою двоїстістю. З неї походить "чоловічість" та "жіночість" індивідуумів, так як і з кожної спільноти – характерне їй особливе багатство у взаємному здійсненні осіб. Це, здається, те, що мають на увазі слова книги Буття: " Чоловіком і жінкою створив їх" (див. Бут 1,27). Тут ми також бачимо перше ствердження однакової гідності чоловіка і жінки: обоє однаковою мірою є особами. Їхня сутність, з особливою гідністю, що випливає з неї, "від початку" визначає характер спільного блага людства, в усіх вимірах та обставинах життя. І чоловік і жінка, кожен, робить свій особливий внесок у це спільне благо. А звідси можна виявити у самій основі людського суспільства характер спільноти і взаємодоповнення.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка