Лист до сімей Папи Римського Івана Павла ii



Сторінка3/21
Дата конвертації28.07.2020
Розмір0,88 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Рік сім'ї

3. Саме з цих причин Церква радісно вітає рішення Організації Об'єднаних Націй проголосити 1994 рік Міжнародним Роком сім'ї. Ця ініціатива робить зрозумілим те, наскільки важливим є питання сім'ї для держав, членів Організації Об'єднаних Націй. Якщо Церква бажає взяти участь у цьому намірі, то через те, що сама вона була послана Христом до "всіх народів" (Мт 28,19). Більше того, вже не вперше Церква підтримує міжнародну ініціативу ООН. Згадаймо хоча б Міжнародний рік молоді в 1985 році. Також у такий спосіб Церква стає присутньою у світі, сповнюючи бажання, яке було дорогим для Папи Івана XII і яке сприяло розвитку Конституції Другого Ватиканського Собору "Радість і Надія".

На свято Святої Сім'ї в 1993 році вся церковна спільнота розпочала Рік сім'ї як один із найважливіших кроків на шляху приготування до Великого Ювілею 2000 року, який позначить кінець другого і початок третього тисячоліття від Різдва Христового. Цей рік повинен спрямувати наші думки і серця до Назарету, де він був проголошений на урочистій Євхаристійній Літургії, очолюваній папським легатом, 26 грудня минулого року.

Через те протягом цього року дуже важливо наново розкривати численні свідчення любові і турботи Церкви про сім'ю, любові і турботи, що виявлялись від початку християнства, коли вельми значущий термін "домашня церква" вживався стосовно сім'ї. У наш час ми часто повертались до виразу "домашня церква", яку Собор прийняв [6] і суть якої, ми сподіваємося, назавжди залишиться живою в умах людей. Це бажання не зменшується від усвідомлення того, що умови, в яких живуть сім'ї, змінилися у сучасному світі. Саме тому в наш час, продовжує залишатися значущим заголовок: "Підтримка гідності подружжя і сім'ї", вибраний Собором у душпастирській Конституції "Радість і Надія" для того, щоб показати, що слід робити Церкві у теперішній ситуації. [7] Іншим важливим питанням після Собору є Апостольське Повчання Familiaris Consortio (“Сімейна спільнота”) 1981 року. Цей текст враховує великий і складний досвід сім'ї, яка серед різних народів і країн завжди і всюди продовжує бути "дорогою Церкви", а у певному значенні ще більше стає нею там, де сім'я потерпає від внутрішньої кризи або піддається несприятливим культурним, соціальним і економічним впливам, які загрожують її внутрішній єдності й міцності і навіть стають перешкодою на шляху її утворення.



Молитва

4. У цьому листі я хочу звертатися не до абстрактної родини, а до кожної окремої сім'ї у кожній частині світу, де б вона не перебувала, якою б не була відмінність і складність її культури та історії. Любов, якою Бог "полюбив світ" (Ів 3,16), любов, якою Христос любив кожного і всіх без винятку "до кінця" (Ів 13,1), дає можливість адресувати ці слова до кожної сім'ї, як живої клітини великої і універсальної "сім'ї" людства. Отець, Творець Всесвіту і Воплочене Слово, Відкупитель людства – джерело універсальної відкритості до всіх людей як братів і сестер, і вони спонукають нас обійняти їх усіх молитвою, яка починається любими словами: "Отче наш".

Молитва уприсутнює Сина Божого серед нас: "Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, – там Я серед них" (Мт 18,20). Цей "Лист до сімей" перш за все прагне стати молитвою до Христа, щоб Він перебував у кожній людській сім'ї, а через невелику сім'ю – батьків і дітей – запрошенням Його перебувати у великій сім'ї народів, так, щоб разом з Ним кожен з нас міг справді сказати: "Отче наш!". Молитва має стати основною домінантою Року сім'ї у Церкві: молитва сім'ї, молитва за сім'ю, молитва з сім'єю.

Знаменно, що саме у молитві і через неї людина найпростішим і одночасно найглибшим способом відкриває свою правдиву і неповторну суб'єктність: у молитві людське "Я" найпростішим чином усвідомлює глибину того, що означає бути особою. Це стосується також і сім'ї. Вона не тільки становить основну "клітину" суспільства, але також має властиву собі суб'єктність. І ця суб'єктність сім'ї знаходить своє перше й істотне підтвердження, а одночасно й зміцнення тоді, коли члени сім'ї зустрічаються у спільному зверненні: "Отче наш". Молитва збільшує силу і духовну єдність сім'ї, допомагаючи їй брати участь у Божій "силі". В урочистому шлюбному благословенні під час обряду вінчання священик взиває до Господа такими словами: "Зішли благодать Святого Духа (на цих молодят), щоби силою Твоєї любові, влитою в їхні серця, вони були вірними у подружньому зв'язку" [8]. З цього "наповнення Святим Духом" родиться внутрішня сила сімей, а також сила, здатна з'єднати їх у любові і правді.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка