Лист до сімей Папи Римського Івана Павла ii



Сторінка17/21
Дата конвертації28.07.2020
Розмір0,88 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21
ІІ. НАРЕЧЕНИЙ З ВАМИ

У Кані Галилейській
18. Одного разу, вступивши в розмову з учнями Івана, Ісус говорить про запрошення на весілля і присутність нареченого між гостями: "Наречений з ними" (Мт 9,15). Таким чином Він вказує на сповнення у Його власній Особі образу Бога-Нареченого, який уже вживався у Старому Завіті, щоб повністю об'явити таємницю Бога як таємницю Любові. Описуючи себе як нареченого, Ісус об'являє суть Бога і підтверджує свою безмірну любов до людства. Але вибір цього образу також непрямо висвітлює глибоку правду про подружню любов. Справді, вживаючи цей образ для того, щоб говорити про Бога, Ісус показує, до якої міри батьківство і любов Божа відображається в любові між чоловіком і жінкою, поєднаними у подружжі. Отже, на початку Його місії, ми бачимо Ісуса у Кані Галилейській, на весіллі, разом з Марією і першими учнями (пор. Ів 2,1-11). Таким способом Він бажав прояснити, до якої міри правда про сім'ю є частиною Божого Об'явлення й історії спасіння. У Старому Завіті, і особливо у пророків, ми знаходимо багато прекрасних висловлювань про Божу любов. Це лагідна любов, неначе матері до дитини; ніжна любов, неначе нареченого до його нареченої, але одночасно однаково і сильно ревнива любов. Перш за все ця любов не карає, а прощає; це любов, яка воліє зустріти людину, як це зробив батько у випадку з блудним сином; любов, яка піднімає цього сина і дає йому частку у вічному житті. Це неймовірна любов: щось повністю нове і перед тим не знане у всьому поганському світі.

У Кані Галилейській Ісус виступає, так би мовити, вісником божественної правди про подружжя, тієї правди, на яку людська сім'я може покладатися, отримуючи певність в усіх випробуваннях життя. Ісус проголошує цю істину своєю присутністю на весіллі у Кані і вчиненням свого першого «знаку»: перетворення води на вино.

Ісус знову проголошує істину про подружжя, коли, говорячи до фарисеїв, він пояснює, як любов, яка походить від Бога, ніжна і подружня любов, породжує глибокі та радикальні вимоги. Мойсей, дозволяючи написання розвідного листа, вимагав менше. Коли у своїх життєвих аргументах фарисеї покликалися на припис Мойсея, Ісусова відповідь була категоричною: "Спочатку так не було" (Бут 2,24). З логічною послідовністю Ісус завершує: "Так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що Бог получив, людина хай не розлучає." (Мт 19,6). На заперечення фарисеїв, які звеличували закон Мойсея, Він відповідає: "Задля жорстокості сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших, а спочатку ж не було так"(Мт 19,8).

Ісус покликається до "початку", бачачи на самих початках творіння Божий план, на якому базується сім'я, і через сім'ю – ціла історія людства. Те, чим за своєю природою є подружжя, волею Христа стає справжнім таїнством Нового Завіту, скріпленим кров'ю Христа Спасителя. Подружжя і сім'ї, пам'ятайте, за яку ціну ви були "куплені" (пор. І Кор 6,20).

Але людині важко прийняти цю дивовижну правду і жити у ній. Чи маємо дивуватися, що Мойсей зм'як перед наполегливими вимогами його братів-ізраїльтян, якщо самі апостоли, чуючи слова Вчителя, відповіли, кажучи "Коли така є справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись" (Мт 19,10)! Тим не менше, піклуючись про благо чоловіка і жінки, сім'ї і цілого суспільства, Ісус підтверджує вимогу, яку Бог уклав від початку. Однак у той самий час Він не оминає нагоди наголосити на цінності рішення не одружуватись заради Царства Божого. Цей вибір також дає кожному можливість "народжувати", хоч і в інший спосіб. У цьому виборі ми бачимо початок богопосвяченого життя, монаших чинів і монаших згромаджень Сходу і Заходу, а також правила целібату священиків, яке має в своїй традиції Латинська Церква. Отже, неправда, що "не добре одружуватись", однак любов до Царства Небесного може привести людину до вибору не одружуватись (пор. Мт 19,12).

Проте подружжя залишається звичним покликанням людини, яке обирає більшість Божого люду. Саме у сім'ї формується живе каміння для духовного дому, як казав апостол Петро (пор. І Пет 2,5). Тіла чоловіка і дружини є місцем перебування Святого Духа (пор. І Кор 6,19). Через те, що передача божественного життя передбачає передачу людського життя, подружжя не лише народжує дітей людських, але також, через Хрещення, народжує Богом усиновлених дітей, які живуть новим життям, одержаним від Христа, через Його Духа.

Дорогі брати і сестри, подруги і батьки, у такий спосіб Наречений перебуває з вами. Ви знаєте, що Він – Добрий Пастир. Ви знаєте, Хто Він є, і ви знаєте Його голос. Ви знаєте, куди Він вас веде, і як Він старається дати вам пашу, де ви можете знайти життя і знайти його вповні. Ви знаєте, як Він протистоїть зажерливим вовкам і завжди готовий врятувати своїх овець: кожного чоловіка і дружину, кожного сина і дочку, кожного члена ваших сімей. Ви знаєте, що Він як Добрий Пастир, готовий покласти своє життя за свою отару (пор. Ів 10,11). Він веде вас стежками, які не є крутими і віроломними стежками багатьох теперішніх ідеологій, Він повторює для сучасного світу повноту істини, як Він це робив у розмовах з фарисеями або коли об'явив її апостолам, які потім проголосили її до всіх кінців землі і всім людям їх часів, однаково юдеям і грекам. Учні повністю усвідомлювали те, що Ісус зробив усі речі новими. Вони знали, що людина стала "новим творінням": нема більше юдея чи грека, раба чи вільного, чоловіка чи жінки, а всі "одне" у Христі (пор. Гал 3,28), і вона обдарована гідністю усиновленої дитини Божої. У день П'ятдесятниці людина отримала Духа-Утішителя, Духа істини. Це початок нового Народу Божого, Церкви, яка вістує нові небеса і нову землю (пор. Отк 21,1).

Апостоли перемагаючи свої попередні страхи, навіть стосовно подружжя і сім'ї, зростали у мужності. Вони прийшли до розуміння, що шлюб і сім'я – це справжнє покликання, яке походить від самого Бога і є апостольством: апостольством мирян. Сім'ї покликані робити свій внесок у перетворення землі, оновлення світу створінь і всього людства.

Любі сім'ї, ви також повинні бути безстрашними і завжди готовими дати свідчення надії, яка є у вас (пор. І Пет 3,15), тому що Добрий Пастир вклав цю надію у ваші серця через Євангеліє. Ви повинні бути готовими йти за Христом до пасовиськ життя, які Він сам приготував через Пасхальне Таїнство своєї смерті і Воскресіння.

Не бійтеся ризиків! Божа міць завжди набагато сильніша, ніж ваші труднощі! Сила Таїнства Покаяння, яке Отці Церкви справедливо назвали "другим Хрещенням" безмірно більша, ніж робота лукавого у світі. Сила Таїнства Миропомазання, у якій міцніє Хрещення, більш впливова, ніж моральний розклад, який існує в світі. І незрівнянно більша над усе сила Євхаристії.

Євхаристія – справді дивовижне Таїнство. У ній Христос дав себе як їжу і пиття, як джерело спасительної сили. Він залишив Себе нам, щоб ми могли мати життя і мали його у повноті (пор. Ів 10,10): життя, яке є у Ньому і яким Він поділився з нами через дар Духа у воскресінні з мертвих на третій день. Життя, яке походить від Христа, є життям для нас. Воно – для вас, чоловіки і дружини, батьки і родини! Хіба Христос не установив Євхаристію у сімейній обстановці, під час останньої вечері? Коли ви зустрічаєтесь на трапезі і між вами гармонія, Христос близько біля вас. І Він, Еммануїл, з нами Бог, стає ще ближчим, коли ви підходите до Євхаристійного столу. Це може статися, так, як в Еммаусі, де Його впізнали лише у "ламанні хліба" (Лк 24,35). Може бути, що Він стукає у двері довгий час, чекаючи, щоб вони відкрилися і Він міг зайти і їсти з нами (пор. Отк 3,20). Остання Вечеря і слова, які Він сказав там, містять всю силу і мудрість жертви на хресті. Нема іншої сили і мудрості, якою ми можемо спастися і через яку ми можемо допомогти спастися іншим. Нема іншої сили й іншої мудрості, через яку ви, батьки, можете виховувати та навчати і своїх дітей, і себе. Виховна сила Євхаристії доведена поколіннями і століттями.

Добрий Пастир всюди з нами. Навіть коли Він був у Кані Галилейській, Наречений між молодим і молодою, коли вони ввіряли себе один одному на все життя, так Добрий Пастир з нами сьогодні, як підстава нашої надії, як джерело сили для наших сердець, джерело кожного нового починання і знак тріумфу цивілізації любові. Ісус, Добрий Пастир, продовжує говорити до нас: “Не бійтеся. Я з вами”. "Я з вами по всі дні аж до кінця віку" (Мт 28, 20). Яке джерело цієї сили? Яка причина нашої певності, що Ти з нами, хоч навіть вони віддали Тебе на смерть. О Сину Божий, і Ти помер, як помирає людина? Яка причина певності? Євангелист каже : "Він возлюбив їх до кінця" (Ів 13,1). Таким чином Ти справді любиш нас, Ти – Початок і Кінець, Сущий, який помер і живий навіки (пор. Отк 1,17-18).






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка