Лекція №4 Тема. Філософія Середньовіччя та Відродження



Скачати 174,33 Kb.
Сторінка1/16
Дата конвертації06.04.2019
Розмір174,33 Kb.
ТипЛекція
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Лекція №4

Тема. Філософія Середньовіччя та Відродження.

Мета. Вивчити філософські ідеї провідних представників філософії Середньовіччя.

Вступ.


Епоха Середньовіччя тривала понад тисячу років. Ці роки були надзвичайно важливими для європейської історії, адже відбувалась поступова християнізація європейських країн, що створювало передумови для появи спільного світогляду їх мешканців, який пізніше дав змогу об’єднати їх у сучасну європейську сім’ю народів. Проте християнство навряд чи змогло б завоювати серця і голови мільйонів людей, якби не «допомога» філософії, яка дала змогу створити з, першопочатково, досить еклектичного вчення струнку богословську науку. В даній лекції буде показано, як відбувався цей процес. З огляду на те, що в цей же час подібні перетворення відбувались і в арабських країнах, в окремому питанні ми розглянемо процес становлення мусульманської філософії.

План.


1. Філософія Середніх віків: загальна характеристика.

2. Патристика. Філософські погляди святого Августина.

3. Схоластика. Філософія Томи Аквінського.

4. Мусульманська філософія.

5. Філософія доби Відродження.
Зміст лекції.

1. Філософія Середніх віків: загальна характеристика.


Наступним після античності етапом розвитку європейської філософії є філософія Середньовіччя. Говорячи про хронологічні рамки філософії середніх віків треба зауважити, що встановити чітко їх неможливо. Якщо в історичній науці початком епохи Середньовіччя вважається 476 р. (захоплення Риму варварами), то «філософське» середньовіччя на цей момент уже давно існувало і перебувало в надзвичайно плідній стадії свого розвитку. Аналогічно не можна стверджувати, що філософія Середньовіччя починається після закінчення розвитку філософії античності. Справа в тому, що протягом перших віків нашої ери, коли починався розвиток середньовічної філософії, також продовжувався активний розвиток філософії еллінізму і цих два напрямки впливали один на одного. Нагадаємо, що остання антична філософська школа – платонівська Академія у Афінах – була закрита імператором Юстиніаном аж у 529 році. Отож, часові межі філософії Середніх віків, можна визначити тільки приблизно. На нашу думку, її початок припадає десь на друге століття н.е. (коли з’явились перші мислителі, які філософували «у дусі» середніх віків), а закінчення – на чотирнадцяте століття, з початком епохи Відродження. До речі, саме діячі Ренесансу назвали цей період «середніми віками» – позначаючи даним терміном період між античністю та їхнім часом, коли ідеали античності почали «відроджуватись».

В перші століття нашої ери у суспільному житті Римської імперії відбуваються значні зміни. Одна з найголовніших, що відіграла величезну роль в історії людства, це виникнення і поширення християнства. Маючи спочатку зовсім невелике коло прихильників, які до того ж жорстоко переслідувались, згодом дана релігія завойовує голови і серця мільйонів людей, стає домінуючою на території всієї імперії. В 325 році імператор Костянтин проголошує її офіційною державною релігією імперії. Треба відзначити, що в цей час в суспільстві спостерігався значний інтерес до сфери релігійної духовності. Початок нашої ери був ознаменований появою багатьох релігійних шкіл і напрямків. Поступово й філософська думка починає активно включатись в опрацьовування релігійної тематики, а з часом релігійно-філософська проблематика стає в ній домінуючою.

Отож, головним світоглядним підґрунтям середньовічної філософії була релігія, а якщо говорити про європейське середньовіччя, то це християнство. Саме воно задавало головні теми філософування середньовічним філософам і визначало ті межі, які філософія Середньовіччя не перетинала. Зрештою, релігія в Середні віки мала величезний вплив на всі сфери суспільного життя. Виходячи з цього, визначають такі головні риси середньовічної філософії: 1) теоцентризм (гр. «theos» – Бог ): будь-яка філософська проблема розглядається в контексті ідеї Бога, а питання, що таке Бог, які його головні ознаки та стосунки зі світом і людиною стають головними проблеми філософії цього періоду; 2) креаціонізм (лат. сreatio – творення) – все існуюче створене вічним Богом, який є його причиною, і основою; 3) провіденціалізм (лат. providentia, «провидіння») – світ організований Творцем на розумних засадах і керується ним у всі часи до закінчення віків; 4) традиціоналізм – істина належить не тій чи іншій людині, а всій спільноті християн (Церкві), наслідком цього була відданість ідеї божественного Одкровення, яке втілене у Святому письмі, церковних канонах, творах святих отців і підтверджене авторитетом Вселенських соборів.

Слід відзначити, що в Середні віки філософія і теологія були головними видами інтелектуальної діяльності (природознавство у сучасному його розумінні, фактично, не розвивалось). Тому однією з головних проблем у ці часи було співвідношення віри і розуму. Теологія і філософія, які, відповідно, на них ґрунтувались, повинні були визначити своє відношення один до одного і розмежувати сфери компетенції: які питання стосуються теології, а які філософії.

В середньовічній європейській філософії виділяють два головних етапи або течії: патристику (ІІ – VII ст.) та схоластику (ІX — XIV ст.). Про них і піде мова у наступних параграфах.

2. Патристика. Філософські погляди святого Августина.

В перше століття існування християнства домінувало негативне ставлення його прихильників як до античної спадщини, загалом, так і до філософії, зокрема. Причини такої позиції слід шукати в тому, що світогляд перших християнських громад, які включали переважно, представників нижчих верств тогочасного суспільства, передбачав першість духовного, небесного над матеріальним, мирським. Земна мудрість в їх очах нічого не важила у порівнянні з мудрістю небесною, що осягається через віру. Більше того вона може навіть збити зі шляху істинного, тому й апостол Павло в посланні до колосян писав: «Вважайте щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством…» [Кол. 2, 8]. Всі помисли перших християн були спрямовані в іншу – потойбічну – реальність і підживлювались вірою в швидке друге пришестя Христа. «Цей» світ з його мудрістю був, фактично, поза межею їх прагнень.

Проте перше століття «емоційного буму» минуло, і спрямованість християн на запереченням цього світу змінилась завданням інтеграції та обґрунтування свого відношення до нього. Крім того в християнство почали приходити все більше освічених людей, розум яких не вдовольнявся закликом до віри і прагнув її обґрунтування. Нова релігія потребувала розбудови повноцінної теології. Отож, християни поступово починають звертатись до філософії, яка на той час була втіленням раціональності і логічності. Саме з її допомогою перші християнські мислителі намагаються пояснити деякі догмати своєї релігії. Таким чином, починається такий період середньовічної філософії, як патристика.


Каталог: data
data -> Освіта. Виховання. Навчання актуальні проблеми дошкілля
data -> Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю
data -> Освіта. Виховання. Навчання pehota, Elena
data -> Освіта. Виховання. Навчання анісімова, Галина Олексіївна
data -> Активізація діяльності учнів на уроках математики
data -> Розпорядження голови районної державної адміністрації
data -> Практична сфера соціальної роботи
data -> Лекція Тема Методи і прийоми навчання природознавству в початковій школі


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка