Критерії оцінки якості підготовки сучасних фахівців



Скачати 77,61 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації23.03.2020
Розмір77,61 Kb.
  1   2


 

84

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ 



ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНИХ ФАХІВЦІВ 

 

О. Г. Єсіна 

Україна, м. Одеса, Одеський національний економічний університет 

olesas@ukr.net 

 

Проблема  якості  підготовки  фахівців  завжди  знаходиться  на  пер-



шому  місці  будь-якого  вищого  навчального  закладу.  Гострота  питання 

обумовлена,  передусім,  глобальними  проблемами  суспільства,  умовами 

життя,  вимогами  сучасності.  Зміна  пріоритетів  і  цінностей  освіти  в 

Україні  зумовлена  переходом  від  індустріального  виробництва  до  нау-

ково-інформаційних технологій, що змінює всі аспекти життя й діяльно-

сті суспільства в цілому та окремої людини зокрема.  

Проблемам  якості  підготовки  фахівців,  якості  сучасної  освіти  при-

святили свої праці як зарубіжні, так і вітчизняні дослідники, серед яких 

В.  П.  Андрущенко,  Г.  М.  Борліков,  В.  Г.  Вікторов,  Л.  А.  Гаєвська, 

І. П. Кінаш, Ю. М. Дрешер, М. В. Кісіль, Т. М. Котенко, М. І. Мурашко, 

Т. І. Туркот, Ю. І. Якименко. 

Мета статті

 полягає у визначенні головних критеріїв оцінки якос-

ті  підготовки  фахівців,  які  не  можливо  розглядати  окремо  від  оцінки 

якості навчання, дослідженні поняття «якість освіти» та оцінці значення 

цього поняття для вищої освіти.  

В  умовах  динамічного  розвитку  суспільства,  глобальної  взаємоза-

лежності та конкуренції на ринку праці, необхідності широкого викори-

стання інформаційних ресурсів особливого значення набуває підвищен-

ня  якості  підготовки  кваліфікованого  фахівця.  Нові  реалії  висувають 

інші вимоги до якості освіти, зокрема, універсальності підготовки випу-

скників вищих навчальних закладів, їхньої адаптації до соціальних умов, 

особистісної  орієнтованості  навчального  процесу,  його  інформатизації, 

визначальній  важливості  освіти  у  забезпеченні  сталого  людського  роз-

витку. 


У  високій  якості  освітніх  послуг  зацікавлені  як  окрема  особа,  так  і 

держава, що має виступати гарантом національних інтересів. Крім того, 

до  якості  освіти  виявляє  зацікавленість  і  роботодавець.  Якість  –  одна  з 

найважливіших  філософських  категорій.  Якість  освіти  залежить,  знач-

ною мірою від активності того, хто навчається на заняттях, від бажання 

кожного студента розвиватись і самовдосконалюватись, від здатності та 

готовності використовувати набуті знання тощо [5, 364]. 

Закон України «Про вищу освіту» наводить таке визначення даного 

поняття: «Якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою осві-



 

85 


тою,  що  відображає  її  професійну  компетентність,  ціннісну  орієнтацію, 

соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особис-

ті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства. Якість освіт-

ньої  діяльності  –  сукупність  характеристик  системи  вищої  освіти  та  її 

складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передба-

чені потреби окремої особи або(та) суспільства» [4]. 

Таким чином, під якістю освіти розуміють сукупність певних світо-

глядних, поведінкових і професійно значущих властивостей та характе-

ристик особи, що зумовлюють її здатність задовольняти як особисті ду-

ховні та матеріальні потреби, так і потреби суспільства. 

Фахівці у сфері якості виділяють три складові якості освіти: 

·

 



якість освіти (знань, способів вирішення завдань); 

·

 



якість методів навчання і виховання (організації пізнавальної діяльно-

сті,  мотивації  пізнавальної  діяльності,  контролю  за  здійсненням  на-

вчальної діяльності); 

·

 



якість освіченості особистості (засвоєння знань, умінь та навичок, за-

своєння моральних норм) [8]. 

Нові реалії висувають нові вимоги до якості освіти, зокрема, універ-

сальності підготовки випускників загальноосвітніх та вищих навчальних 

закладів, їхньої адаптації до соціальних умов, особистісної орієнтовано-

сті  навчального  процесу,  його  інформатизації,  визначальній  важливості 

освіти у забезпеченні сталого людського розвитку [2, 74]. 

Можна  звернутись  також  до  визначальних  критеріїв  якості  освіти, 

запропонованих  Болонськими  угодами,  це:  якість  підготовки  фахівців; 

зміцнення  довіри  між  суб’єктами  освіти;  відповідність  європейському 

ринку  освіти;  мобільність  студентів  та  викладачів  ВНЗ;  сумісність  ква-

ліфікації  на  вузівському  та  після  вузівському  етапах  підготовки;  поси-

лення  конкурентоспроможності  національної  системи  освіти.  Наразі 

обов’язковою вважається наявність внутрішніх та зовнішніх державних і 

громадських систем контролю за якістю освіти [10]. 

Отримання якісної освіти безпосередньо залежить від кадрових, фі-

нансових, 

матеріальних, 

інформаційних, 

наукових, 

навчально-

методичних  ресурсів.  Сучасні  українські  дослідження  свідчать,  що  ос-

новними чинниками, які забезпечують якість освіти, є [1; 6; 7; 10]: 

·

 



репутація  у  суспільстві,  дані  вступного  конкурсу,  рівень  підготовки 

абітурієнтів;  

·

 

фінансові ресурси ВНЗ; 



·

 

якість вимог (якість стандартів, норм та цілей); 



·

 

якість  ресурсів  та  процесів  (професійна  підготовка  професорсько-



викладацького  складу;  якість  організації  учбового  процесу;  впрова-

дження наукових досягнень у навчальний процес; залучення студентів 




 

86

до  науково  дослідницької  діяльності;  оснащеність  навчальним  облад-



нанням, підручниками, посібниками, обчислювальною та оргтехнікою; 

використання інформаційних технологій, застосування сучасних осві-

тніх  технологій  –  активних  методів  навчання,  Internet-технологій  то-

що); 


·

 

наявність системи контролю й оцінювання викладання; 



·

 

якість системи моніторингу; 



·

 

задоволеність роботодавців якістю підготовки фахівців, задоволеність 



студентів якістю професійної підготовки та організацією навчального 

процесу контакти з провідними іноземними фахівцями, зв’язок з робо-

тодавцями і колишніми студентами; 

·

 



стимулювання  самостійної  роботи  студентів,  мотивація  студентів  до 

якісного навчання. 

У  світовій  практиці  застосовуються  три  основних  підходи  до  оці-

нювання якості освіти: репутаційний (на основі експертних оцінок), ре-

зультативний (за об’єктивними показниками) і загальний. Кількість під-

ходів  може  бути  більшою:  традиційний  (престижність  ВНЗ),  науковий 

(відповідність  стандартам),  менеджерський  (задоволення  клієнта),  спо-

живчий (сам споживач визначає якість), демократичний (користь вищо-

го закладу для суспільства) [6, 82]. 

Основою для оцінювання якості вищої освіти та професійної підго-

товки, а також якості діяльності ВНЗ являються стандарти вищої освіти 

(ВО). До стандартів ВО України належать: державний стандарт ВО, га-

лузеві  стандарти,  стандарти  ВО  ВНЗ.  Практичною  реалізацією  даних 

стандартів  повинна  стати  система  якості  освіти.  Під  системою  якості 

розуміється  сукупність  організаційної  структури,  методик,  процесів  і 

ресурсів,  необхідних  для  здійснення  управління  якістю  [6].  Основними 

показниками якості навчання студента являються знання, уміння, навич-

ки та особисті якості. 

Практичним  підтвердженням  високої  якості  освіти  будь-якого  вузу 

є  наступні  показники:  кількість  організацій-партнерів  ВНЗ  та  їх  рівень; 

визнання  бізнесом  результатів  досліджень;  рейтингування  ВНЗ  бізне-

сом;  тривалість  існування  ВНЗ;  рівень  заробітної  плати  випускників; 

оновлення програм, їх відповідність до потреб бізнесу; кількість абітурі-

єнтів,  а  подалі  і  студентів  випускників;  кількість  абітурієнтів  а  надалі 

кількість  випускників;  кількість  запитів  від  підприємств  на  працевлаш-

тування випускника. 

Професійні вимоги до рівня підготовки сучасних фахівців знаходять 

відображення в нормативних документах (ОКХ та ОПП), де виділяється 

предмет,  цілі  праці,  виробничі  операції,  професійні  вміння,  знання,  на-

вички, компетенції спеціалістів. Ці документи містять вимоги до особи-




 

87 


стості спеціаліста та перспективні напрямки його підготовки. 

Можна  вказати  на  такі  головні  характеристики  рівня  якості  освіти 

сучасного випускника вищого навчального закладу, який відповідає ви-

могам європейського ринку праці [8]: 

·

 

показники інтелектуальних здібностей; показники творчих здібностей;  



·

 

показники  рефлексивних  здібностей;  рівень  гуманітарної  підготовки; 



рівень базової підготовки;  

·

 



рівень соціальної підготовки. 

Проблема  оцінки  якості  підготовки  фахівців  високої  кваліфікації  є 

дуже складною. Огляд літератури свідчить, що чітких критеріїв для від-

повідного оцінювання не існує.  

Заслуговує на увагу розроблена в Нідерландах система оцінок якос-

ті вищої освіти, що охоплює шість показників діяльності ВНЗ [8]: інди-

відуальний рівень знань випускників; рівень знань потоку випускників в 

цілому; потенціал студентів, прийнятих на перший курс; професорсько-

викладацький  склад;  організація  навчального  процесу;  удосконалення 

освіти і навчального процесу. 

Сучасний  працедавець  зацікавлений  в  такому  працівнику,  який: 

уміє думати самостійно і вирішувати різноманітні проблеми; має крити-

чне і творче мислення; володіє багатим словниковим запасом. 

Крім  того,  сучасний  фахівець  повинен  володіти  певними  якостями 

особистості, зокрема: 

·

 



гнучко  адаптуватися  в  життєвих  ситуаціях,  самостійно  здобувати 

знання, вміло застосовувати їх на практиці для вирішення різноманіт-

них проблем; 

·

 



самостійно  критично  мислити,  вміти  побачити  проблеми  і  шукати 

шляхи їх подолання; 

·

 

чітко  усвідомлювати,  де  і  яким  чином  отримані  знання  можуть  бути 



застосовані в дійсності;  

·

 



бути  здатним  генерувати  нові  ідеї,  творчо  мислити,  грамотно  працю-

вати з інформацією; 

·

 

самостійно  працювати  над  розвитком  власної  моральності,  інтелекту, 



культурного рівня, бути комунікабельним, контактним у різних соціа-

льних групах, уміти працювати спільно в різних областях. 

Деякі автори виділяють головними такі якості сучасного фахівця, як 

професійна  самостійність  і  професійна  мобільність.  Під  професійною 

самостійністю розуміють здатність самостійно розбиратися у всіх вимо-

гах, які можуть бути пред’явлені до роботи, проявляти активність і тво-

рчість. Під професійною мобільністю мається на увазі здатність швидко 

опановувати  технічні  новинки  і  нові  спеціальності.  Професійна  само-

стійність  опирається  на  готовність  до  будь-якої  самостійної  діяльності, 



 

88

відповідальність,  здатність  приймати  самостійні  рішення.  Професійна 



мобільність – рівень розвитку мислення (у тому числі технічного), гото-

вність до вирішення різних виробничих завдань, готовність до самоосві-

ти та самовдосконалення, здатність діяти оперативно й гнучко, з ураху-

ванням ситуацій. 

Показниками якісної підготовки фахівця також можна прийняти та-

кі критерії: кількість часу, необхідне випускникові ВНЗ для адаптації на 

робочому  місці  відповідно  до  своєї  спеціальності;  кількість  «спорідне-

них»  (суміжних)  спеціальностей,  за  якими  випускник  може  працювати 

без значних витрат часу і сил на їх освоєння. 

В  умовах  ринкової  економіки  головним  критерієм  оцінки  якості 

підготовки фахівця є його професійна конкурентоспроможність.  

Конкурентоспроможність слід розглядати як відносну і узагальнену 

характеристику, яка: 

·

 



відображає певні вигідні відмінності від іншого фахівця-конкурента за 

ступенем  задоволення  потреб  споживача  (роботодавця)  і  за  розміром 

витрат на їх задоволення;  

·

 



виявляється у професійній діяльності і проектується на всі сфери жит-

тєдіяльності людини; 

·

 

визначається як багаторівневе особистісне утворення, яке інтегрує ін-



дивідуальні характеристики з показниками якості робочої сили. 

Сучасна модель конкурентоспроможності має включати такі основ-

ні властивості: цінність цілей і ціннісних орієнтацій; працьовитість; тво-

рче ставлення до справи; здатність до ризику; незалежність у прийнятті 

рішень; здатність бути лідером; здатність до безперервного саморозвит-

ку.  


Другим критерієм підготовки фахівця є його компетентність.  

У  своєму  дослідженні  М.  С.  Головань  підкреслює  такі  характерис-

тики компетентності: 

·

 



компетентність – це володіння компетенцією, що виявляється в ефек-

тивній діяльності і включає особисте ставлення до предмету і продук-

ту діяльності;  

·

 



компетентність  –  це  інтегративне  утворення  особистості,  що  інтегрує 

в  собі  знання,  уміння,  навички,  досвід  і  особистісні  властивості,  які 

обумовлюють прагнення, здатність і готовність розв’язувати проблеми 

і завдання, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, усвідомлю-

ючи при цьому значущість предмету і результату діяльності; 

·

 



«компетентність» є системним поняттям, що має свою структуру, рів-

ні, функції, своєрідні характеристики, властивості;  

·

 

компетентним можна стати опановуючи певні компетенції і реалізую-



чи їх у досвіді конкретної діяльності [3, 30]. 


 

89 


У  загальному  вигляді  проблема  якості  підготовки  студентів 

пов’язана з вирішенням самим ВНЗ низки складних питань, наприклад, 

треба  впровадити  систему  збирання  інформації  про  якість  підготовки 

протягом  усього  навчального  циклу,  починаючи  від  абітурієнта  і  закін-

чуючи  вже  працюючим  фахівцем,  а  також  статистичного  оброблення 

зібраних даних. Існують і інші проблеми [9]:  

·

 

невідповідності  структури  знань,  умінь  у  молодих  фахівців  виробни-



чим  вимогам  унаслідок  розриву  раніше  існуючих  системних  зв’язків 

між виробництвом, наукою і освітою; 

·

 

проблема оцінки рівня конкурентоспроможності підготовки фахівців і 



виявлення чинників його підвищення;  

·

 



невідповідності кваліфікаційної характеристики фахівця вимогам рин-

ку професійної праці, роботодавців;  

·

 

проблема  залучення  роботодавців  до  внесення  коректив  у  підготовку 



майбутніх фахівців; 

·

 



проблема  забезпечення  наступності  дворівневої  підготовки  фахівця  в 

системі. 

Конкуренція,  глобалізація,  перспективи  євроінтеграції  несуть  нові, 

підвищені  вимоги  до  якості  людського  капіталу,  інтелектуального  роз-

витку працівника підприємства, рівня сучасних знань і вмінь. На сучас-

ному  етапі  науково-технічного  прогресу  знання  стають  основним  капі-

талом, який визначає динаміку розвитку науки і виробництва.  

Ознаками  ділових  якостей  фахівців  є:  конкурентоспроможність; 

компетентність;  здатність  чітко  організовувати  і  виконувати  свою  пра-

цю;  відповідальність;  ініціатива;  здатність  опановувати  нові  напрями  в 

роботі  й  використовувати  нові  методи;  працездатність;  здатність  під-

тримувати контакти з іншими працівниками; різноманітність та ін.  

Оцінювання  фахівця  визначає  рівень  кваліфікації  працівників,  рі-

вень  знань,  навичок,  здібностей,  дає  уявлення  про  ділові  та  моральні 

риси особистості.  

Питання  оцінювання  якості  підготовки  фахівця,  вибір  показників, 

побудова системи оцінювання вищим навчальним закладом залишають-

ся сьогодні недостатньо дослідженими, розглянуті аспекти з оцінки яко-

сті  потребують  розробки  нових  перспективних  напрямів  обґрунтування 

критеріїв оцінки та моніторингу якості професійної освіти. 

 

Література 



1.

 

Вікторов  В.  Г.  Регулювання  якості  освіти  як  філософсько-



освітянська проблема : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра 

філософ.  наук  :  09.00.10  /  Вікторов  Віктор  Григорович  ;  Ін-т  вищої 

освіти АПН України. – К., 2006. – 30 с. 



 

90

2.



 

Гаєвська Л. А. Управління освітою: нові пріоритети / Л. А. Гаєвська 

//  Проблеми  та  перспективи  входження  України  в  європейський  ін-

телектуальний  простір:  освітні  аспекти  :  збірник  науково-

експертних матеріалів. – К. : Санспарель, 2009. – С. 73–79. 

3.

 



Головань  М.  С.  Компетенція  і  компетентність:  досвід  теорії,  теорія 

досвіду  /  М.  С.  Головань  //  Вища  освіта  України.  –  2008.  –  №  3.  – 

С. 23-30. 

4.

 



Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу 

: http://zakon3.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1060-12 

5.

 

Кінаш  І.  П.  Якість  освіти  як  результат,  процес  та  освітня  система  / 



І. П.  Кінаш  //  Науковий  вісник  НЛТУ  України  :  збірник  науково-

технічних праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.5. – 

С. 363–368. 

6.

 



Кісіль М. В. Оцінка якості вищої освіти / Кісіль М. В. // Вища освіта 

України. – 2005. – № 4 (14). – С. 82-87. 





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка