Конспекти лекцій, рекомендовані для студентів денної і заочної форми


Нові інформаційні технології (НІТ) навчання, їх характеристика



Pdf просмотр
Сторінка62/64
Дата конвертації07.10.2019
Розмір1,07 Mb.
ТипКонспект
1   ...   56   57   58   59   60   61   62   63   64
4.Нові інформаційні технології (НІТ) навчання, їх характеристика.
Інформація і суспільство. Відмінні риси інформаційного суспільства.
Інформаційна культура педагога. Медіа освіта. Телекомунікаційні
технології.
Існує два трактування поняття «інформаційна технологія»: 1) спосіб збору, переробки й передачі інформації для одержання нових даних про досліджуваний об’єкт; 2) сукупність знань про способи і засоби роботи з інформаційними ресурсами. Інформаційними технологіями навчання називають усі технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби
(ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Тоді, коли комп’ютери стали широко використовуватися в освіті, з’явився термін «нова інформаційна технологія навчання». Будь-яка технологія навчання по суті є інформаційною, адже основу технологічного процесу навчання складає інформація і її рух (перетворення), навчально-виховний процес завжди супроводжується обміном інформацією між педагогом і студентом. Суть інформатизації вищої освіти полягає у створенні для педагогів і студентів сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної і наукової інформації. Поняття «комп’ютерна технологія навчання», з урахуванням широких можливостей сучасних обчислювальних засобів і комп’ютерних мереж, часто використовується в тому ж розумінні, що й інформаційна. У вищих навчальних закладах успішно застосовуються різні програмні комплекси – від відносно доступних (текстові і графічні редактори, засоби для роботи з таблицями і підготовки комп’ютерних презентацій), до складних і вузькоспеціалізованих (системи програмування, системи керування базами даних, пакети символьної математики і статистичної обробки даних тощо). Інформаційні технології навчання розвивають ідеї програмованого навчання, відкривають цілком нові, ще не досліджувані технологічні варіанти навчання, пов’язані з унікальними можливостями сучасних комп’ютерів і телекомунікацій. Один із сучасних дослідників технологій навчання Г. К.
Селевко, як і традиційна вітчизняна педагогічна теорія і практика, вважає комп’ютерні технології навчання лише процесами підготовки й передачі інформації об’єктові навчання (студенту), засобом здійснення яких є комп’ютер. Цікавим є його класифікація даної технології: «за рівнем застосування – загальнопедагогічна; за філософською основою – адаптивна і сцієнтисько-технократична; за основним фактором розвитку – соціогенна і психогенна; за концепцією засвоєння – асоціативно-рефлекторна; за орієнтацією на особистісні структури – інформаційна й операційна; за характером змісту – проникаюча, придатна для будь-якого змісту; за організаційними формами – індивідуальна й групова (система малих груп); за підходом до того, хто вчиться – співробітництво; за переважаючими методами
– інформаційна, операційна, діалогічна, програмоване навчання» . Автор також передбачає, що комп’ютерна технологія може здійснюватися у наступних трьох

варіантах: 1) як «проникаюча» технологія (застосування комп’ютерного навчання з окремих тем, розділів, для вирішення окремих дидактичних завдань); 2) як основна, визначна, найбільш значима частина у даній технології;
3) як монотехнологія (коли все навчання, усе керування навчальним процесом, включаючи всі види діагностики, моніторинг, спираються на застосування комп’ютера). Основоположними в інформаційних технологіях є такі сім принципів: адаптації (пристосування комп’ютера до індивідуальних особливостей студента); діалогового характеру навчання; керованості (будь- якого моменту можлива корекція викладачем процесу навчання); багатоманітної взаємодії студента з комп’ютером (суб’єкт-об’єкт, суб’єкт- суб’єкт, об’єкт-суб’єкт); оптимального поєднання індивідуальної і групової роботи; підтримки стану психологічного комфорту під час спілкування з комп’ютером; необмеженого навчання (зміст, його інтерпретації і доповнення надзвичайно великі). Інформаційні технології ґрунтуються на використанні певної формалізованої моделі змісту, втіленого у педагогічні програмні засоби, записані в пам’ять комп’ютера, і можливостях телекомунікаційної мережі.
Головною особливістю фактологічної частини змісту навчання є багатократне збільшення
«підтримуючої інформації», наявність комп’ютерного інформаційного середо- вища, що включає на сучасному рівні бази інформації, гіпер- текст і мультимедіа (гіпермедіа), мікросвіти, імітаційне навчан- ня, електронні комунікації (мережі), експертні системи. Комп’ютерні засоби навчання називають інтерактивними, вони мають здатність «відгукуватися» на дії студента і викладача, «вступати» із ними в діалог, що і складає головну особливість інформаційних технологій навчання.
Комп’ютер може використовуватися на всіх етапах процесу навчання: поясненні (введенні) нового матеріалу, закріпленні, повторенні, контролі знань. Комп’ютер при цьому виконує різні функції: викладача, робочого й навчального інструмента, об’єкта навчання, колективу для співробітництва, розважального (ігрового) середовища. Комп’ютер виконує функції викладача, ставши: джерелом навчальної інформації (частково чи повністю замінює викладача чи книгу); наочним приладдям (якісно новий рівень з можливостями мультимедіа і телекомунікації); індивідуальним інформаційним простором; тренажером; засобом діагностики і контролю. Комплекс комп’ютерних програм надає користувачам (викладачам і студентам), які можуть і не володіти мовами програмування, такі можливості: педагог вводить у базу даних різнобічну інформацію (теоретичний і демонстраційний матеріал, практичні завдання, питання для тестового контролю) і формує сценарії проведення заняття; студент працює з навчально-методичними матеріалами за сценарієм, який визначив педагог чи вибрав він сам; студент сам визначає послідовність і власний темп вивчення навчального матеріалу, користуючись автоматизованим контролем засвоєння знань; інформація про навчальну діяльність студента протоколюється (кількість балів, набраних під час тестування з певних тем) і заноситься в базу даних; викладачу й студенту надається інформація про результати навчання. Таким чином, інформатизація навчання вимагає від викладачів і студентів комп’ютерної грамотності, що можна розглядати як особливу частину змісту інформаційних технологій. До структури змісту комп’ютерної грамотності можна віднести: знання основних понять

інформатики й обчислювальної техніки;– знання принципів дії і функціональних можливостей комп’ютерної техніки; знання сучасних операційних систем і володіння їх основними командами; знання сучасних програмних оболонок і операційних засобів загального призначення (Norton
Сommander, Windows, їх розширень) і володіння їхніми функціями; володіння хоча б одним текстовим редактором; початкові уявлення про алгоритми, мови і пакети програмування; початковий досвід використання прикладних програм утилітарного призначення.
Конкретні програмні і технічні засоби, що відносяться до інформаційних технологій, активно розробляються й використовуються у вищих навчальних закладах. Фактором, що визначає успішне їх застосування, є робота самого педагога над науково- методичним забезпеченням їх використання.
У багатьох навчальних закладах розробляються і використовуються не лише окремі програми для навчання, а й автоматизовані навчальні системи, які є комплексом навчально-методичних матеріалів
(демонстраційних, теоретичних, практичних, контролюючих) та комп’ютерні програми, що керують процесом навчання. Такими програмними продуктами можуть бути електронні варіанти наступних навчально-методичних матеріалів: комп’ютерні презентації ілюстративного характеру; електронні словники-довідники і підручники; лабораторні практикуми з можливістю моделювання реальних процесів; про- грами-тренажери; тестові системи.
Найвідомішими комп’ютерними навчальними програмами є зарубіжні – система PLATO, Private
Tutor, LinkWay, Costoc. Застосування графічних ілюстрацій у навчальних комп’ютерних системах дає змогу на новому рівні передавати інформацію студентам, поліпшити її розуміння. Навчальні програмні продукти, що використовують графіку, сприяють розвитку інтуїції, образного мислення студента. В Однак, мультимедіа програми – наукомісткий і дуже дорогий продукт, адже для їх розробки необхідне поєднання зусиль не лише фахівців у предметній галузі, педагогів, психологів і програмістів, а й художників, звукооператорів, сценаристів, монтажерів та інших професіоналів. Новою технологією неконтактної інформаційної взаємодії, що реалізує за допомогою мультимедіа середовища ілюзію безпосередньої присутності в реальному часі в стереоскопічно поданому «екранному світі» є віртуальна реальність (від англ. virtual reality – можлива реальність). У таких системах безупинно створюється ілюзія місцезнаходження користувача серед об’єктів віртуального світу.
Замість звичайного дисплея використовуються окуляри-телемонітори, у яких показуються безупинно змінні картини подій віртуального світу. Управління здійснюється за допомогою реалізованого у вигляді «інформаційної рукавички» спеціального пристрою, що визначає напрямок переміщення користувача серед об’єктів віртуального світу. Крім цього, мається пристрій створення і передачі звукових сигналів. У навчальних цілях технологія віртуальної реальності була вперше застосована ще в 60-х роках минулого сторіччя, –коли за допомогою спеціальних тренажерів пілоти освоювали способи керування літаком.
Глобальна мережа Інтернет забезпечує доступ до гігантських обсягів інформації, що збері гається в різних куточках нашої планети. Багато експертів розглядають технології Інтернету як революційний прорив, що перевершує за своїм значенням появу персонального комп’ютера. До числа базових звичайно

відносять такі технології Інтернету: WWW (від англ. World Wide Web –
Всесвітня Павутина) – технологія роботи в мережі з гіпертекстами; FTP (від англ. File Transfer Protocol – протокол передачі файлів) – технологія передачі по мережі файлів довільного формату; IRC (від англ. Internet Relay Chat – почергова розмова в мережі) – технологія ведення переговорів у реальному масштабі часу, що дає можливість розмовляти з іншими людьми по мережі в режимі прямого діалогу; E-mail – електронна пошта, яка пропонує серію послуг: 1) відправлення і прийом електронних листів, що доставляються абонентам електронної пошти в будь-яке місце земної кулі протягом декількох годин; 2) інформаційне обслуговування – пересилання абонентам мережі оглядів, зведень та інших довідкових матеріалів від різних фірм і організацій; телеконференції – технологія одержання і відсилання матеріалів дискусій, у яких можуть брати участь люди, розділені великими відстанями. Специфіка технологій Інтернету полягає в тому, що вони на- дають величезні можливості вибору джерел інформації: базова інформація на серверах мережі; оперативна інформація, що пересилається електронною поштою; різноманітні бази даних провідних бібліотек, наукових і навчальних центрів, музеїв; інформація про гнучкі диски, компакт-диски, відео й аудіо касети, книги й журнали, поширювані через інтернет-магазини. Засоби телекомунікації (електронна пошта, глобальна, регіональна і локальна мережі зв’язку й обміну даними) надають навчанню найширші можливості, зокрема: оперативну передачу– на різні відстані інформації будь-якого обсягу і вигляду; інтерактивність і оперативний зворотний зв’язок; доступ до різних джерел інформації; організацію спільних телекомунікаційних проектів; запит інформації з будь- якого питання через систему електронних конференцій. 2.2. Переваги гіпертексту й електронного підручника над традиційним підручником
Гіпертекст (від англ. hyper-text – над- текст), або гіпертекстова система, є сукупністю різноманітної інформації, яка може розміщуватися не тільки в різних файлах, а й на різних комп’ютерах. Основна риса гіпертексту – можли- вість переходів так званими гіперпосиланнями, які подані у вигляді спеціально оформленого тексту або певного графічного зображення. Одночасно на екрані комп’ютера може бути декілька гіперпосилань, і кожна з них визначає свій маршрут «подорожі». У гіпертекстовій системі зі стандартними можливостями користувач вибирає за допомогою маніпулятора «миші» одну з видимих гіперпосилань і переміщується мережею вузлів, зміст яких відображається на екрані комп’ютера. Сьогодні за основу представлення інформації у всесвітній павутині (WWW) узятий гіпертекст. Цей засіб не був спеціально розроблений для мережних додатків, він мав широке поширення і раніше, насамперед, як спосіб створення довідників до програмного забезпечення (тобто мав навчальну функцію). В основі гіпертексту лежить розширена модель енциклопедії – століття- ми відпрацьованого засобу інформаційної підтримки освіти. Сучасна електронна енциклопедія, крім фотографій, має звуко- запис, музичний супровід і відеофрагменти. Модель енциклопе- дії передбачає дотримання наступних принципів: вільне переміщення текстом; стислий (реферативний) виклад інформації; не- обов’язковість суцільного читання тексту; довідковий характер інформації; використання перехресних посилань. Модель навігації в інформаційному полі за допомогою перехресних посилань більш підходить для

людини, яка знає, яку інформацію шукати. Фірма Microsoft поширює програ- му Powerpoint, призначену для розробки комп’ютерних слайдів- фільмів, причому її версія 7.0 є мережною. На відміну від зви- чайних слайдів, комп’ютерні слайди-фільми мають засоби квазімультиплікації, що дозволяють істотно урізноманітити динаміку показу комп’ютерних слайдів-фільмів. При проектуванні гіпертекстової системи можна закласти гіперпосилання, спираючись на здатність мислення людини пов’язувати інформацію і асоціативно знаходити її. Тому актуальним є впровадження в навчальний процес гіпертекстових курсів, підготовлених як у межах традиційної технології
HTML, так і з використанням спеціальних програмних засобів, що доповнюють можливості стандартного гіпертексту. Технологія HTML заснована на створенні гіпертексту за допомогою спеціальної мови HTML (від англ.
HyperText Markup Language – гіпертекстова мова розмітки). Для перегляду гіпер- тексту і пошуку інформації на початку 90-х років були розроб- лені спеціальні програми, названі браузерами (від англ. browser – засіб для перегляду). Браузери дозволяють переглядати гіпертекст майже на будь-якому комп’ютері, незалежно від використовуваної операційної системи (DOS,
Windows, UNIX та інші). В останні роки були розроблені й одержали визначену популярність різні програмні комплекси, що розширюють можливості, надані технологією HTML, і дозволяють залучити педагогів безпосередньо до створення гіпертекстових навчальних засобів. Крім програм з дуже популярного пакета Microsoft Office, за допомогою яких легко трансформувати різноманітні документи в гіпертекстові, маються засоби, спеціально призначені для навчальних цілей. Це система HyperCard, яка дозволяє створювати навчальні додатки з використанням засобів мультимедіа легко зберігати в базі даних карти з різнорідною (текстовою, графічною, звуковою) інформацією. У системі SuperBook є на- бір можливостей для структурування, перегляду і пошуку тексту, у яких, на відміну від традиційного пошуку за ключем чи синонімом, робиться спроба використовувати повну структуру тексту.
Навчання з використанням гіпертекстової технології забезпечує кращу навченість не лише завдяки наочності поданої інформації. Використання динамічного (змінного) гіпертексту дає змогу діагностувати підготовку студента, а потім автоматично вибрати один з можливих рівнів вивчення даної теми. Гіпертекстові навчальні системи подають інформацію так, що і сам студент, керуючись графічними чи текстовими посиланнями, може використовувати різні схеми роботи з матеріалом. Усе це створює умови для забезпечення диференційованого підходу до навчання.
Поширення гіпертекстової технології стало своєрідним поштовхом до створення і широкого тиражування на компакт-дисках різноманітних електронних видань: словників, енциклопедій. Використання в електронних вианнях різних інформаційних технологій (навчальних систем, мультимедіа, гіпертексту) дає вагомі дидактичні переваги електронній книзі порівняно з традиційною: технологія мультимедіа створює навчальне середовище з яскравим і наочним поданням інформації, що особливо приваблює; здійснюється інтеграція значних обсягів інформації на єдиному носії; гіпертекстова технологія завдяки застосуванню гіперпосилань спрощує навігацію і надає можливість вибору індивідуальної схеми вивчення матеріалу; технологія інтелектуальних навчальних систем на

основі моделювання процесу навчання доповнює тестами, відслідковує і направляє траєкторію вивчення матеріалу, здійснює, таким чином, зворотний зв’язок. Розробка і широке застосування електронних підручників допоможе технологічно забезпечити процес індивідуалізації навчання, вирішити проблему запровадження дистанційного навчання і відкрити перспективи для нового етапу інформатизації навчального процесу у вищих навчальних закладах
України. Фактично електронний підручник є електронною версією методичного досвіду викладача з конкретної навчальної дисципліни. Електронний підручник акумулює в собі основні навчально-методичні матеріали, необхідні викладачам для підготовки і проведення усіх видів і форм занять відповідно до нормативних вимог. Крім того, він надає широкі можливості для самостійного вивчення навчальних тем, підготовки до занять і одержання додаткової інформації з конкретної навчальної дисципліни. Структура електронного підручник а складає три бази даних (дидактичні, методичні і довідкові матеріали), а також програми пошуку і пакета прикладних програм, до якого входить і контролююча програма. Така схема електронного підручник а поєднує основні компоненти звичайного (навчальні матеріали, списки літератури, наочність тощо), навчально-методичного посібника (програму, тематичний план навчальної дисципліни, конкретні методики проведення різних форм занять, плани і методичні рекомендації до кожної теми), інформаційно-довідкової системи (нормативні документи, глосарій, витяги зі звичайних підручників тощо), а також автоматизовану контролюючу програму.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   56   57   58   59   60   61   62   63   64


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка