Конспекти лекцій, рекомендовані для студентів денної і заочної форми


Організаційні передумови навчально-виховних проектів



Pdf просмотр
Сторінка61/64
Дата конвертації07.10.2019
Розмір1,07 Mb.
ТипКонспект
1   ...   56   57   58   59   60   61   62   63   64
3. Організаційні передумови навчально-виховних проектів
Уміння організувати проектну діяльність студентів – показник високої кваліфікації вчителя, викладача, його здатності користуватися розвивальними технологіями навчання. І тут важливу роль відіграє володіння методами творчості, осягнути які допомагає
евристика
– наука, що вивчає продуктивне творче мислення.


Телекомунікаційний проект
– це проект, що виконується з використанням таких комп'ютерних засобів, як електронна пошта і WWW (мережа Інтернет- сайтів).
Телекомунікаційні проекти в розвинених країнах ініціюються науковими центрами. Особливе місце в освітній діяльності школи займають телекомунікаційні регіональні і міжнародні проекти. З їх допомогою створюється природне мовне середовище і формується потреба в спілкуванні.
Крім того, створюються реальні умови для міжкультурного спілкування.
Телекомунікаційні мережі використовувалися у сфері науки і освіти лише як оперативний вид зв'язку.
Розв’язання проблеми, закладеної у будь-якому проекті, завжди вимагає залучення інтегрованого знання. Але в телекомунікаційному проекті, особливо міжнародному, потрібна, як правило, глибша інтеграція знань, що припускає не тільки знання власне предмета досліджуваної проблеми, а й знання особливостей національної культури партнера, особливостей його світовідчування. Міжнародні проекти, які проводяться англійською мовою, доцільно вводити, якщо дозволяє програма, до структури змісту навчання і зіставляти його з тією або іншою темою.
Телекомунікаційні проекти педагогічно доцільні в тих випадках, коли під час їх виконання передбачаються:

множинні, систематичні або тривалі спостереження за певним природним, соціальним, фізичним явищем;
– порівняльне вивчення, дослідження явища, факту, події, що відбулися в різних місцевостях чи в різному часовому просторі для виявлення певної тенденції, ухвалення рішення, розробки пропозицій;
– порівняльне використання одного і того жабо альтернативних способів виконання завдання, ситуації, тобто для отримання даних про об’єктивну ефективність пропонованого способу розв’язання проблеми;
– спільна творча розробка ідеї, яка містить практичну діяльність.
Наприклад, виведення нового сорту рослин у різних кліматичних зонах, спостереження за погодними явищами, створення газети чи журналу, написання п’єси чи повісті, музичного твору тощо.
У проектній діяльності закладено глибокий освітній зміст. Відхід убік
(гіперпосилання) у ході проектного дослідження може багато чому навчити.
Досвід роботи з посиланнями надзвичайно важливий, тому що вчить структурувати матеріал, визначати, де можна обмежитися простим згадуванням про факт, а де необхідні подробиці в контексті виконуваного проекту.
Взаємозв'язок фактів і явищ допомагає старшокласникові відчути інтегративну природу знань, усвідомити умовність кордонів між дисциплінами або галузями науки й культури, і водночас приводить до розуміння їхньої специфіки. Однак під час подорожі по гіперпосиланнях існує небезпека відходу від цілей і змісту конкретного проекту. Тут потрібна допомога викладача – керівника проекту.
Одним з найбільших складностей методу проектів є те, що не відразу стає зрозумілою ідея навчання через проектну діяльність. У цьому випадку викладач визначає теми, які виносяться на самостійне вивчення у ході виконання проектів. Студенти здійснюють пошук інформації зі своєї проблеми й у ході

вироблення рішення самостійно засвоюють певні теми навчальної програми. Це відбувається нібито поволі, у ході практичної діяльності. Учитель – лише консультант. У практичній діяльності проект часто перетворюється на реферат,
«скачаний з Інтернету», що знищує ідею методу. Це стосується також недосконалих інформаційних проектів.
Реферат
– це короткий виклад змісту книги, статті тощо, а також доповідь із таким викладом, де частково робляться висновки і узагальнення опрацьованої інформації.
Інформаційний
же
проект
передбачає роботу в структурі дослідницької діяльності. Він повинен містити: предмет інформаційного пошуку; поетапність пошуку з позначенням проміжних результатів; аналітичну роботу над зібраними фактами; висновки; коректування первісного напряму
(якщо буде потрібно); подальший пошук інформації з уточнених напрямів; аналіз нових фактів; узагальнення тощо. (до одержання результатів, що задовольняють розв'язання проблеми інформаційного пошуку); висновок, оформлення результатів (обговорення, презентація, захист), зовнішня оцінка.
Проаналізуємо загальні підходи до структуризації проекту:
1. Починати треба з вибору теми проекту, його типу, кількості учасників, вибору вікової категорії.
На початковому етапі учасники поділяються на міні-групи з 4 – 6 осіб, визначають для себе ключові питання і обговорюють план роботи індивідуально або в групі. Вони продумують шляхи проведення своїх досліджень: анкетування, досліди, відеозаписи, збір статистичних даних, взірців, обробка зібраних відомостей, про те, як будуть оформленні результати дослідження.
2. Обговорення джерел інформації, питань захисту авторських прав (як знайти джерела інформації з теми дослідження – в Інтернеті або мультимедійній енциклопедії (наприклад, книги (які?), інтерн’ю (з ким?), опитування (кого?), веб-сайти (які?), мультимедіа видання (які?), відеофрагменти (де взяти і як отримати авторські права?). Під час обговорення інформаційних джерел необхідно зупинитися на достовірності джерел інформації.
3. Самостійна робота студентів у групах, обговорення завдання кожного
(наприклад, результатом обговорення повинен бути план з точною вказівкою, хто за що відповідає, і терміни виконання). Роль викладача – консультування, допомога, спрямування у методично потрібне русло.
4. Згодом необхідно продумати можливі варіанти розв’язання проблем, які важливо досліджувати в рамках наміченої тематики. Самі ж питання вивчаються з подачі викладача (навідні питання, ситуації, що сприяють визначенню проблем, відеоряд з тією ж метою, і т.д.). Тут потрібно використати метод «мозкового штурму» з подальшим колективним обговоренням.
5. Наступний етап – розподіл завдань у групах, обговорення можливих методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень, висунення гіпотез із розв’язку проблем.
6. Вагомою є самостійна робота за індивідуальними або груповими дослідницькими, творчими завданнями, проміжні обговорення отриманих даних у групах (на заняттях в науковому товаристві, у групі, у бібліотеці, медіатеці, ін.).


7. Важливим є захист проектів, опонування. Захист отриманих робіт відбувається до 4 хвилин. Далі – відповіді на питання. При цьому присутні всі учасники проекту.
8. Останній етап – колективне обговорення, експертиза, оцінювання результатів проекту.
Група оцінює роботу кожного учасника. Викладач оцінює роботу груп у цілому. Результативність кожного виступає як підвалина для нових досліджень за темою проекту.
Коли старшокласники виконують свої роботи з використанням Інтернет- ресурсів, бажано, щоб вони працювали з коректною інформацією, яку наперед підібрав для них викладач.
Параметри зовнішньої оцінки проекту:

значущість і актуальність висунутих проблем, їх адекватність тематиці;

коректність використаних методів дослідження і методів обробки отриманих результатів;

активність кожного учасника проекту відповідно до його індивідуальних можливостей;

колективний характер ухвалюваних рішень (при груповому проекті);

характер спілкування і взаємодопомоги, взаємодоповнення учасників проекту;

необхідна і достатня глибина проникнення у проблему; залучення знань з інших областей;

доведення власного рішення, вміння аргументувати висновки;

естетика оформлення результатів проведеного проекту;

уміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність і аргументованість відповідей кожного члена групи.
В основі навчання із застосуванням комп’ютерних засобів лежить певна дидактична концепція, сутність якої полягає у тому, що процес навчання будується на самостійній пізнавальній діяльності студента.
Тут чітко визначені суб'єкти процесу навчання і роль викладача у ньому.
Особисте спілкування викладача і старшокласника є беззаперечною ознакою очної форми навчання, і його ніколи не замінить спілкування з будь-якою, навіть найрозумнішою машиною.
Проте в такій педагогічній ситуації визначальним є талант педагога, адже відомо, що традиційне навчання не має такого ефекту, як індивідуальне.
Якщо ж ставити за мету максимальне розкриття творчих здібностей студентів, то необхідно створити таке освітнє середовище, яке б максимально сприяло цьому. І тут, перш за все, необхідно забезпечити доступ старшокласників до навчальної інформації.
Серед усіх різновидів методів комп'ютерного навчання особливе місце належить продуктивним методам, які за типом комунікації між викладачем і студентом відносяться до групи «багато багатьом» і поділяються на: рольові ігри, дискусійні групи, форум, проектні групи тощо. Основою реалізації цих методів є телекомунікаційні мережі й інформаційні технології мережевого навчання.
Навчання повинно бути особистісно-орієнтованим. Поняття «особистісно орієнтоване навчання» допускає диференціацію та індивідуалізацію навчання

залежно від психолого-педагогічних властивостей того, хто навчається.
Підвищення ефективності навчального процесу можливе тільки на основі індивідуалізації навчально-пізнавальної діяльності.
Таке персоніфіковане навчання в умовах масового попиту можливе тільки на основі високих технологій навчання, побудованих на комп'ютерних засобах і технологіях та вимагає великих капіталовкладень.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   56   57   58   59   60   61   62   63   64


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка