Конспекти лекцій, рекомендовані для студентів денної і заочної форми


Типи психологічних бар'єрів активного неприйняття нововведень



Pdf просмотр
Сторінка25/64
Дата конвертації07.10.2019
Розмір1,07 Mb.
ТипКонспект
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   64
Типи психологічних бар'єрів активного неприйняття нововведень
Тип
Основні
характеристики
Причини формування
1 2
3
Організаційно- психологічні
Активне неприйняття нововведення через невідповідність цінностям особистості в суб'єктно- об'єктних відношеннях
— невідповідність ціннісних орієнтацій особистості і цілей інновацій;
— неправильний розподіл прав і відповідальності;
— накладання функції однієї структури на іншу;
— невідповідність уявлень про професійно-рольову позицію реальному функціонуванню організації
Соціально- психологічні
Реакція на наслідки нововведень, обумовлена особистісними й груповими особливостями в суб'єкт- суб'єктних відношеннях
відносини між людьми, особистісні й групові особливості;
— невідповідність ціннісних орієнтацій;
— спосіб життя, своєрідність розподілу часу на різні види робіт, смаки;
— відмінності у вчинках та оцінках дій
Когнітивно- психологічні
Реакція на різні підходи, напрями в аналізі предмета нововведення
(в умовах невизначеності)
— розходження в знаннях із приводу предмета нововведень;
— різне розуміння проблеми;
— критичний підхід до ситуації;
— індивідуально- психологічні властивості людей, пов'язані із сенсорними характеристиками
(моторними вміннями)


Фрустрація
(лат. frustratio — обман, марні сподівання) — психічний стан, викликаний об'єктивно неподоланними (або такими, що так сприймаються суб'єктом) труднощами у розв'язанні значущих для людини завдань.
Такий стан може бути спричинений надто швидким, надто частим або перманентним впровадженням інновації. Подібні наслідки можуть мати і впровадження масштабних (системних) та безальтернативних інновацій.
Якщо у механізмі захисту людини не відбувається глибинних порушень моделі діяльності, настає період стабілізації особистості, що виявляється в усуванні або зведенні до мінімуму негативних емоцій — страху, тривоги, мук сумління.
Спільною особливістю усіх видів психологічного захисту особистості
(ідентифікації, заперечення, відчуження, раціоналізації, витіснення, катарсису тощо) є їх неусвідомленість, тому спостерігати можна лише зовнішні прояви роботи захисних механізмів. За таких умов спотворюється звичайна поведінка людини, про що можуть свідчити немотивована нерішучість, невпевненість у собі, недовіра.
Антиінноваційні стереотипи (форми антиінноваційної поведінки) часто вибудовуються за логічною схемою: «Так, але...», яка має такі модифікації:
1. «Це в нас уже є». Наводиться приклад, чимось подібний на пропоноване нововведення.
2. «Це в нас не вийде». На підтвердження цієї точки зору наводять різноманітні причини, які, на думку опонентів нововведення, унеможливлюють його впровадження.
3. «Це не вирішує наших головних проблем». Такої позиції дотримуються прибічники радикальних нововведень. Однак диференціація проблем на головні й другорядні часто є суб'єктивною, тому нерідко така критика не дає змоги реалізувати потрібні й цінні нововведення.
4. «Це вимагає доопрацювання». Виявивши недоліки нововведення, переконують, що воно ще не готове до застосування.
5. «Є й інші пропозиції». Нововведенню пропонується альтернатива, що має на меті переведення уваги на взаємодію, політику авторів протилежних ідей.
Такі варіанти антиінноваційної свідомості й поведінки найчастіше проявляються на стадії сприйняття нововведення. На стадії його освоєння противники нововведення використовують автономно або у різних поєднаннях іншу систему методів. До найпоширеніших у таких ситуаціях методів належать:
— метод конкретизуючих документів (передбачає супровід нововведення різними інструкціями, рекомендаціями, розпорядженнями, які деструктивно впливають на сприйняття цілісного змісту нововведення, ускладнюють процес його реалізації і поширення);
— метод клаптикового впровадження (уся робота обмежується впровадженням одного елементу нововведення, що нерідко дискредитує його);
— метод вічного експерименту (проявляється у штстудентому затриманні нововведення в експериментальному статусі);


— метод документального впровадження (опоненти нововведення обмежуються відписками про його впровадження, насправді ігноруючи або впроваджуючи його абияк);
— метод паралельного впровадження (свідченням його є співіснування елементів нового з тим, що воно покликане замінити).
Опір новому нерідко спричинюють боязнь проявити власну некомпетентність, особистісну неспроможність, занижена або завищена самооцінка, слабка мотивація тощо.
Ускладнюють, а іноді й унеможливлюють інноваційну педагогічну діяльність бар'єри творчості — перешкоди, які заважають особистісному вияву творчої діяльності. У сфері навчання і виховання вони проявляються як:
— схильність до конформізму (прагнення бути подібним на інших людей, не відрізнятися від них своїми судженнями і вчинками);
— боязнь виявитися «білою вороною», видатися нерозумним і смішним у своїх судженнях;
— боязнь видатися надто екстравагантним у своєму неприйнятті і критиці чужих думок;
— невміння реалізовувати нові способи і форми здійснення педагогічної діяльності;
— недостатня розвиненість індивідуального творчого потенціалу окремих педагогів;
— відсутність потреби впроваджувати нове;
— боязнь помсти іншої людини, чия позиція піддається критиці;
— особистісна тривожність, невпевненість у собі, негативне самосприйняття
(«Я-концепція»), що характеризується заниженою самооцінкою особистості, небажанням висловлювати свої ідеї;
— ригідність (негнучкість) мислення.
З метою подолання бар'єрів в інноваційній діяльності педагога використовують соціально-психологічні методи, зокрема індивідуальні та групові психотехнології.
Благотворний вплив групи на особистість забезпечують:
— наявність зворотного зв'язку (взаємодія у групі створює і підтримує оптимальні умови для того, щоб кожний мав змогу побачити й усвідомити дефектні прояви своєї й чужої поведінки);
— емоційне переживання отриманих під час групової роботи нових даних про себе й інших (воно породжує сильний імпульс, що спонукає до переосмислення «Я-концепції»). Основою розуміння власних проблем є співпереживання подібних станів інших учасників групи;
— роль ведучого, який може бути активним творцем ситуації, каталізатором процесів у групі, соратником чи опонентом учасників групової взаємодії.
У подоланні психологічних бар'єрів в інноваційній діяльності педагога ефективними є різноманітні групові психотехнології.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   64


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка