Конспект лекцій з дисципліни «Основи наукових досліджень»


МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ



Сторінка6/17
Дата конвертації04.04.2019
Розмір0,56 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
4. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Методологія – це:

– вчення про метод наукового пізнання і перетворення світу;

– система принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему;

– сукупність методів, способів, прийомів, їх певна послідовність, схема, прийнята при виконанні наукового дослідження;

– початкові керівні принципи розвитку наукового дослідження.

Методологія науки дає характеристику компонентів наукового дослідження: його об'єкту, предмета, завдань, сукупності засобів, необхідних для вирішення завдань дослідження, а також формує уявлення про послідовність дій дослідника в процесі розв’язання задачі.



Методологічне знання може виступати або в описовій формі, або в нормативній, тобто у формі прямих приписів і вказівок до діяльності. У такому вигляді методологія безпосередньо спрямована на реалізацію наукової діяльності.

Метод – це спосіб досягнення певної мети; сукупність прийомів і операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності.

Метод наукового дослідження – це спосіб пізнання об'єктивної дійсності; шлях дослідження, шлях пізнання, який дослідник прокладає до свого предмета.

Спосіб – це дія або система дій, вживаних при виконанні якої-небудь роботи, при здійсненні чого-небудь.

Методика – сукупність способів і прийомів пізнання.
Наукові методи:

– загальнологічні;

– емпіричні;

– теоретичні.

До загальнологічних методів відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, аналогію.

Аналіз – метод дослідження, за допомогою якого явище або процес, що вивчається, подумки розчленовуються на складові елементи з метою вивчення кожного окремо. Різновидами аналізу є класифікація і періодизація.

Синтез – метод дослідження, що припускає уявне з'єднання складових частин або елементів об'єкту, що вивчається, його вивчення як єдиного цілого.

Індукція – це рух думки (знання) від фактів, окремих випадків до загального стану. Індукція призводить до загальних понять і законів, які можуть бути покладені в основу дедукції.

Дедукція – це виведення одиничного, частки з якого-небудь загального стану; рух думки (знання) від загальних тверджень до тверджень про окремі предмети або явища. За допомогою дедуктивних висновків "виводять" певну думку з інших думок.

Аналогія – це спосіб отримання знань про предмети і явища на підставі того, що вони мають схожість з іншими; міркування, в якому із схожості об'єктів, що вивчаються, в деяких ознаках робиться ув'язнення про їх схожість і в інших ознаках.


До емпіричних методів відносять: спостереження, опис, порівняння, рахунок, вимір, тестування, експеримент, моделювання.

Спостереження – це спосіб пізнання, заснований на безпосередньому сприйнятті властивостей предметів і явищ за допомогою органів чуття.

Опис – це фіксація ознак досліджуваного об'єкту, які встановлюються, наприклад, шляхом спостереження, виміру або експерименту.

Рахунок (кількісний метод) – це визначення кількісних співвідношень об'єктів дослідження або параметрів, що характеризують їх властивості.



Вимір – це визначення чисельного значення деякої величини шляхом порівняння її з еталоном.

Порівняння – це зіставлення ознак, властивих двом або декільком об'єктам, встановлення відмінності між ними або знаходження в них загального.



Експеримент – це штучне відтворення явища, процесу в заданих умовах, в ході якого перевіряється висунена гіпотеза.

Моделювання – це отримання знань про об'єкт дослідження за допомогою його замінників (аналога, моделі); вивчення явищ за допомогою моделей.

Під моделлю розуміють:

– штучну систему, що відображує основні властивості об'єкту, що вивчається (оригіналу);

– аналог об'єкту, що подумки представляється або існує матеріально.

Моделі бувають фізичні, математичні, натурні.

Фізичні моделі дозволяють наочно представляти процеси, що протікають в натурі. За допомогою фізичних моделей можна вивчати вплив окремих параметрів на течію фізичних процесів.

Математичні моделі дозволяють кількісно досліджувати явища, що важко піддаються вивченню на фізичних моделях.

Натурні моделі є масштабно змінюваними об'єктами, що дозволяють якнайповніше досліджувати процеси, що протікають в натурних умовах.
До методів теоретичного рівня зараховують: аксіоматичний, гіпотетичний, формалізацію, абстрагування, ранжирування, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, системний метод.

Аксіоматичний метод полягає в тому, що деякі твердження (аксіоми, постулати) приймаються без доказів і потім за певними логічними правилами з них виводяться інші знання.

Гіпотетичний метод заснований на розробці гіпотези, наукового припущення, що містить елементи новизни і оригінальності. Гіпотеза повинна повніше і краще пояснити явища і процеси, підтверджуватися експериментально і відповідати загальним законам діалектики і природознавства.

Суть формалізації полягає в тому, що основні положення процесів і явищ представляють у вигляді формул і спеціальної символіки. Шляхом операцій з формулами штучних мов можна отримувати нові формули, доводити істинність якого-небудь положення. Формалізація є основою для алгоритмізації і програмування. Застосування символів і інших знайомих систем дозволяє встановити закономірності між фактами, що вивчаються.

Абстрагування – це відвернення від другорядних фактів з метою зосередитися на найважливіших особливостях явища, що вивчається.

Ранжирування – виключення усього другорядного, не впливаючого істотно на дане явище.

Узагальнення передбачає:

– встановлення загальних властивостей і стосунків предметів і явищ;

– визначення загального поняття, в якому відбиті істотні, основні ознаки предметів або явищ цього класу.

Сходження від абстрактного до конкретного як метод наукового пізнання полягає в тому, що дослідник спочатку знаходить головний зв'язок предмета (явища), що вивчається, потім, простежуючи, як він видозмінюється в різних умовах, відкриває нові зв'язки і таким шляхом відображує в усій повноті його суть.



Системний метод полягає в дослідженні системи (тобто визначеної сукупності матеріальних або ідеальних об'єктів), зв'язків її компонентів та їх зв'язків із зовнішнім середовищем.


Каталог: bitstream -> NAU
NAU -> Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах
NAU -> Желуденко М. О. Різні підходи до визначення цінностей в аксіологічних теоріях
NAU -> Конспект лекцій з дисципліни «історія держави і права україни»
NAU -> Менеджменту якості
NAU -> Володимир Тименко к п. н., доцент м. Київ Особливості використання методу аналізу
NAU -> Загальна характеристика роботи
NAU -> Л. В. Бондар Особливості адаптації першокурсників до умов навчання у вищому навчальному закладі
NAU -> Лілія Рябокінь
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Антропологія»
NAU -> Знання «Етики та етикету світових релігій як духовного феномена» є невід’ємною умовою становлення кожної людини як особистості і особливо студентської молоді майбутньої еліти держави


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка