Концепція гуманітарного розвитку україни на період до 2020 року (проект) київ 2011


Національні пріоритети гуманітарного розвитку



Сторінка6/28
Дата конвертації27.03.2020
Розмір421 Kb.
ТипКонцепція
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

2.3. Національні пріоритети гуманітарного розвитку

Національні пріоритети гуманітарного розвитку України зорієнтовані на створення сприятливих умов для розвитку людського потенціалу, забезпечення реалізації прагнень громадян України до побудови соціальних відносин, що ґрунтуються на засадах свободи, рівності, справедливості, відповідальності. Це передбачає:

– досягнення нової якості життя на основі підвищення рівня добробуту населення, подолання надмірної майнової нерівності та крайніх форм бідності, дієвого соціального захисту вразливих верств;

– впровадження пріоритетів здорового способу життя, гармонізацію людського й природного середовища, підтримку сім’ї та сприяння народженню й вихованню дітей;

– визнання фізичної культури і спорту як пріоритетного напряму гуманітарної політики держави, чинника всебічного розвитку особистості та формування здорового способу життя; гарантування рівних прав та можливостей громадян у сфері фізичної культури і спорту;

– запобігання соціальному сирітству, подолання дитячої безоглядності та безпритульності;

– подолання всіх форм насильства щодо дітей та молоді, забезпечення сприятливих умов для вільного від насильства розвитку особистості;

– формування суспільства знань, де знання та можливості їх практичного застосування стануть важливим засобом самореалізації й розвитку особистості, ключовими чинниками людського розвитку;

– сприяння соціальній активності громадян, становленню громадянського суспільства;

– створення умов для культурної та політичної консолідації українського народу як модерної європейської спільноти;

– формування орієнтації на універсалістські моральні цінності.

Концепція спирається на ідеї та принципи Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, Європейської соціальної хартії, що декларовані «Цілями розвитку тисячоліття» ООН, і узгоджена з діючими державними та відомчими програмами й законодавчими актами у сфері гуманітарного розвитку.

Національні пріоритети гуманітарного розвитку ставлять Україну перед дилемою формування і формулювання основних принципів гуманітарної стратегії держави. З одного боку, високоадаптована до сучасних глобалізаційних стандартів стратегія несе в собі підвищені асиміляційні ризики стосовно традиційних українських культурно-цивілізаційних практик. З іншого боку, надмірне підкреслення винятковості України створює ризики національно-культурного ізоляціонізму країни. Отже, ступінь культурно-ідеологічної відкритості України світовій культурі має бути максимально вивіреним і відповідати принципам єдиної державної культурної політики.

Українська держава покликана оновити національну модель культурної політики, а саме:

1) створити умови для розвитку національних культур всіх народів, що проживають в Україні. Громадяни України мають зберегти своє неповторне культурне обличчя, засвідчити оригінальний образ своєї культури;

2) об’єднавчий потенціал української культури має стати потужним чинником національної ідентичності та єдності. У суспільній свідомості має утвердитися сприйняття української культури як сукупності культур всіх національних меншин та етнічних груп, інтегрованих у єдиний культурний простір країни.

Основними завданнями в цій сфері є:

– формування цілісного національного соціокультурного простору, що має ґрунтуватися на утвердженні української мови у всіх сферах суспільного життя, на забезпеченні присутності національного культурного продукту в повсякденному культурному споживанні наших громадян;

– подальше вдосконалення законодавства, правової освіти та виховання, забезпечення режиму законності і правопорядку;

– збереження та розвиток різноманіття мовних, національних та релігійних складових українського суспільства як потужного ресурсу гуманітарного розвитку, культурного збагачення нації;

– забезпечення динамічного розвитку національних культурних індустрій як важливої складової розвитку творчого потенціалу людини та потужного потенціалу економічного розвитку країни, створення повноцінного ринку якісних та доступних культурних послуг шляхом запровадження податкових пільг для українських виконавців, видавців, кінематографістів тощо, формування сприятливого інвестиційного клімату у сфері культурних індустрій; використання культурних індустрій у розвитку регіонів має стати джерелом притоку інвестицій та фінансових надходжень, створення робочих місць, активізації культурного життя;

– забезпечення рівного доступу до надбань культури, культурно-мистецьких і освітніх послуг всіх верств населення незалежно від місця проживання, добробуту та інших характеристик;

– поповнення фондів публічних бібліотек книжками, виданими в Україні, пропагування книжки серед дітей та молоді; сприяння виробництву і широкому прокату фільмів, вироблених в Україні, запису та популяризації вітчизняної академічної та сучасної музики, розвитку мережі книгарень та кінотеатрів; розвиток професійного мистецтва, всіх його напрямів і жанрів, зокрема заснованих на новітніх технологіях, пошук та впровадження інноваційних моделей позабюджетного фінансування мистецької творчості;

– збереження та актуалізація національної культурно-історичної спадщини, створення системи її електронного обліку та забезпечення загальнодоступності;

– розвиток і модернізація мережі музеїв та заповідників, зокрема через залучення недержавних інвестицій та меценатських коштів, які здатні дати поштовх розвитку галузей економіки, що ґрунтуються на культурній спадщині (художні промисли, культурний туризм, туристична інфраструктура); завершення культурно-мистецьких проектів «Мистецький Арсенал», «Гетьманська столиця» в Батурині, розвиток історико-культурних заповідників «Хортиця» та «Чигирин» тощо;

– сприяння розвитку національних культурних потреб співвітчизників, які проживають за кордоном, шляхом забезпечення доступу до національного культурного надбання України;

– популяризація культур народів, що проживають в Україні, просування вітчизняного культурного продукту за межі України шляхом розширення творчих контактів українських митців із закордонними мистецькими центрами, підтримка їх участі в міжнародних мистецьких програмах, фестивалях, конкурсах, виставках тощо, а також використання можливості закордонного українства, яке є потужним ресурсом гуманітарного розвитку України;

– втілення норм та цінностей соціальної етики з метою морально-етичного оновлення українського суспільства в усіх його сферах – політиці, економіці, науці, освіті, медицині тощо.





Каталог: archive


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка