Концепція гуманітарного розвитку україни на період до 2020 року (проект) київ 2011


Фінансово-економічні механізми реалізації культурної політики



Сторінка27/28
Дата конвертації27.03.2020
Розмір421 Kb.
ТипКонцепція
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

4.6. Фінансово-економічні механізми реалізації культурної політики

Вітчизняний і зарубіжний досвід розвитку закладів культури дає підстави вважити, що національна культура може розвиватися за умови активної регулюючий ролі і підтримки держави. При цьому культурна політика реалізується не тільки шляхом державної фінансової підтримки пріоритетних напрямів культурної діяльності. Одним з найважливіших принципів державної політики у галузі культури є створення стимулів до пошуку позабюджетних джерел доходів, розвиток змішаних форм фінансування. Роль державного регулювання полягає у формуванні системи багатоканального фінансування культурної діяльності, залучення коштів різних урядових і корпоративних фондів, приватних інвесторів, підприємницької діяльності.

Удосконалення фінансово-економічного механізму реалізації культурної політики має зосереджуватись на п’яти напрямах:

1) формування бюджету на основі застосування довготривалих нормативів поточних витрат на утримання закладів культури базової мережі загальнодержавного і місцевого рівня;

2) розширення господарської самостійності закладів культури, прав колективів в організації творчо-просвітницької діяльності, поступової зміни статусу закладів культури з державного на автономній;

3) розвиток механізмів спільного фінансування культурних проектів за рахунок бюджетів різного рівня і позабюджетних коштів, активізація меценатства та спонсорства, захист закладів культури шляхом застосування податкового, митного та валютного протекціонізму;

4) зміцнення соціальних гарантій працівників культури і забезпечення принципу рівної оплати за рівну працю, встановлення заробітної плати у закладах культури відповідно до оплати праці у виробничих галузях економіки;

5) визначення економічних умов здійснення культурної діяльності (розподіл доходів, рівень концентрації надання послуг, протидія дискримінаційної цінової політики тощо).

Культура – це поліфункцінальній вид діяльності і багатоструктура система, у якій мають використовуватись різні економічні моделі реалізації державної культурної політики.

Вузькоспеціалізовані заклади, які виконують соціально важливі функції, мають низький коефіцієнт еластичності ринкового заміщення. У зв’язку з цим у такого типу закладах організація економічної моделі має засновуватись на некомерційній основі. До них відносяться заклади естетичного виховання дітей та молоді, а також спорту, мистецтва та інших форм культурно-дозвільної та освітньої діяльності, наприклад, бібліотеки. Висока еластичність ринкового заміщення спостерігається у клубно – ігорних закладах, великих центрах проведення вільного часу і відпочинку, фітнес-центрах та інших закладах фізичної культури та естетичного виховання а також цирках, кінотеатрах. Масштаби виконання державою своїх функцій по фінансуванню послуг різняться по сферах культурної діяльності, тому патерналістка модель реалізації культурної політики може поєднуватись з ринковою і набувати змішаних форм. Диверсифікація джерел доходів формує стійку тенденцію до функціонування в перспективі багатоканальної системи фінансування культурних закладів. Таким чином, реалізація державної культурної політики має розвиватись у декілька напрямах і використовувати прями і непрямі фінансові методи.

Пряме фінансово-економічне регулювання закладів культури здійснюватиметься трьома шляхами: у формі безповоротного цільового фінансування, пільгового кредитування і позабюджетних державних фондів із закріпленими джерелами доходів. Пряме фінансування включає:

– відшкодування поточних і інвестиційних витрат;

загальні і цільові трансферти; субсидії на реалізацію культурних проектів;

– гранти закладам і організаціям культури та творчим працівникам.

Здійснення непрямого фінансування має відбуватиметься через надання податкових пільг організаціям та особам, що займаються благодійною діяльністю, пільг по оплаті комунальних послуг, орендної плати, забезпечення гарантій за кредитами.

Необхідно запровадити систему перехресного фінансування закладів культури на основі маркірованих податків. Надходження від маркірованих податків повинні мати різне походження як від організацій, що функціонують у сфері культури, так й від суміжних з нею видах діяльності. Маркіровані податки встановлюються у відсотках від доходів кінотеатрів, валового обороту телекомпаній, обсягу продажу аудіовізуальної продукції, , а також від надання туристичних послуг, продажу товарів і послуг на території об’єктів і організацій культури.

З метою децентралізації функцій держави по фінансуванню культурної діяльності вони можуть делегуватись спеціально утвореним для цього квазідержавним організаціям. Такі структури незалежні від державного апарату у прийнятті рішень щодо підтримки діяльності закладів культури, здійснення проектів, що дозволяє забезпечити коштами конкретні напрями культурологічного розвитку, мистецтва зі знанням естетичної специфіки і потреб населення.

Для забезпечення стабільності надходження бюджетних асигнувань впроваджуватиметься нормативно-цільовий метод фінансування культурних закладів. Порівняно із кошторисним фінансуванням він має переваги, оскільки встановлює пряму залежність бюджетних надходжень від результатів діяльності закладів культури.

Мотиваційний характер трудової діяльності забезпечуватиметься впровадженням 18-ти розрядної тарифної сітки по оплаті праці. Діапазон крайніх розрядів 1:5,9 дає змогу, зберігаючи відмінності в оплаті праці, зацікавлювати працівників у підвищені кваліфікації.

В умовах виникнення індустрії “конвеєрного туризму” і усвідомлення значення туризму як однієї з системотворчих галузей європейської економіки особливого значення набуває збереження й актуалізація об’єктів культурної та історичної спадщини, інтеграція їх у структуру сучасного культурно-економічного життя України. З цією метою розробляються юридичні та економічні механізми:

– приватизації пам’яток як дієвого засобу їх капіталізації і залучення приватних інвестицій на реставрацію і утримання;

– розроблення системи заходів, реалізація яких дозволить зробити збереження і реставрацію пам’яток історії і культури вигідними для власників, орендаторів та інвесторів, включаючи особливий податковий режим, а також систему бюджетних субсидій для компенсації частини витрат на реставрацію пам’ятки.

– розвиток та утримання об’єктів культурної та історичної спадщини;

– сприяння розвитку культурного, пізнавального та екологічного туризму і створення на базі об’єктів спадщини туристичних продуктів і брендів.

Ефективна інформаційна політика зумовлена пріоритетами модернізації суспільства, використання просвітницько-виховного потенціалу сучасних медіа для розбудови міцного, консолідованого українського соціуму, дотриманням інформаційно-психологічної безпеки громадян. Зокрема, запроваджуються:

– механізми економічного сприяння виробленню якісного національного культурного продукту;

– стратегії вдосконалення системи фінансування та економічного заохочення розвитку радіо і телебачення, які відіграють найбільшу роль у сучасному інформаційному просторі України;

– система економічних заходів подолання дискримінаційного становища української преси й книгодрукування, переважання в них зарубіжного продукту.

– стратегії економічного сприяння розвитку нових медіа на платформі всесвітньої мережі Інтернет.

Економічне стимулювання сфери охорони здоров’я, масової фізкультури і спорту полягає в пріоритетності профілактичних стратегій, збільшенні бюджетного фінансування реформи в медичній сфері, запровадженні економічних механізмів заохочення здорового способу життя, залученні небюджетних коштів на розвиток фізкультури, будівництво спортивних об’єктів тощо.

Державна підтримка мистецтва включає фінансування бюджетних мистецьких закладів і установ, державних премій і конкурсів, зокрема Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, підтримку недержавних премій, конкурсів, залучення благодійних і спонсорських коштів на розвиток і промоцію українського мистецтва. Стратегічним напрямком роботи є вироблення інноваційних моделей капіталізації культурних індустрій, зокрема сфери туризму та відпочинку, утвердження їх як прибуткової культурно-економічної галузі.

Система економічних стимулів і механізмів впровадження культурної політики сприятиме розвитку та модернізації українського культурного простору, формуванню повноструктурного культурно-мистецького ринку. Це створить необхідні умови для розквіту української культури, її повноправного входження в європейський та світовий культурний простір.


Каталог: archive


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка