Концепція гуманітарного розвитку україни на період до 2020 року (проект) київ 2011


Моніторинг громадської думки та психоемоційних настроїв населення щодо гуманітарного розвитку суспільства



Сторінка26/28
Дата конвертації27.03.2020
Розмір421 Kb.
ТипКонцепція
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

4.5. Моніторинг громадської думки та психоемоційних настроїв населення щодо гуманітарного розвитку суспільства

У системі механізмів реалізації гуманітарної політики Української держави важливу роль має відігравати постійний і неупереджений моніторинг громадської думки та психоемоційних настроїв населення. Дані останніх опитувань громадської думки свідчать про серйозні виклики та небезпеки для цілісності і суверенітету країни. Однак більшість громадян все ж залишаються оптимістами щодо перспектив розвитку країни. Абсолютне переважання розчарувань в сферах матеріального забезпечення життя сім’ї, відносне переважання у сферах працевлаштування та участі в суспільному житті певною мірою компенсуються у людей переважанням реалізованих надій у соціальному мікросередовищі (у взаєминах з близькими, друзями, сусідами, колегами). Саме завдяки цьому соціальна розчарованість все ж не сягає критичного рівня, який свідчив би про стан масової соціальної дезадаптації. Українці, як і в попередні важкі часи 1990-х, знаходять “рятівне коло” від економічних та політичних негараздів у колі свого найближчого оточення. Хоча сценарії долання труднощів і влаштування свого життя є здебільшого індивідуалістичними, а не спільними, суспільно відповідальними. У відповідності з цим слід переорієнтувати спрямування державної політики на динамічний цілеспрямований розвиток соціально-гуманітарної сфери.

Порівняльні дослідження засвідчують певні відмінності глибинних ціннісних засад масової свідомості українців, їх психоемоційних настроїв від решти європейців. Згідно з отриманими даними, українцям більше, ніж громадянам інших європейських країн, притаманні цінності “безпеки”, “конформізму”, “влади”, “традиції”, “збагачення”, “досягнення успіху” і менше – цінності “відкритості для змін”, “самостійності”, “доброзичливості”, “гедонізму”. Для людей із такими ціннісними орієнтаціями властиві обачливість, потреба державного захисту, соціального визнання та збагачення, консерватизм, безініціативність у поєднанні з жагою влади. Такі риси визначають переважно традиціоналістську свідомість, що не притаманна сучасній цивілізованій європейській людині. Отже, причини багатьох проблем суперечливого, дуже неквапливого та непослідовного процесу реформування політичної системи, економіки й гуманітарної сфери України багато в чому зумовлені консерватизмом масової ціннісної свідомості, що пєднується з неефективними діями влади.

Згідно даних європейських порівняльних досліджень, українці є найменш задоволеними життям порівняно з громадянами інших європейських країн. Отже, за рівнем життя та низьким рівнем психологічного задоволення ним та своїм власним станом переважна більшість українських громадян все ще далека від європейських стандартів. Очевидно це також зумовлює обережне ставлення Західної Європи до перспективи отримати у межах ЄС велику за територією та населенням, але економічно нерозвинену, гуманітарно відсталу та політично нестабільну країну. Виходячи з цього Україна повинна максимально використати період довготривалого входження в європейську спільноту на впровадження внутрішніх політико-правових стандартів, які не суперечитимуть європейським.

Результати моніторингу громадської думки свідчать про те, що порівняно з європейськими країнами гострими гуманітарними проблемами українського суспільства залишаються вкрай низькі показники щодо задоволення життєво важливих потреб населення, а також соціо-психологічна атмосфера масової недовіри, невпевненості, розчарування та розгубленості. Рівень деморалізованості залишається доволі високим, але, попри погіршення умов життя, збереження рівня цього показника з 2010 року може бути також свідченням певних позитивних процесів адаптації населення до життя в сучасному кризовому українському суспільстві.

Подолання перехідного стану суспільної свідомості та негативних психоемоційних настроїв громадян можливе внаслідок урахування й цілеспрямованого втілення наступних тенденцій:

– перспектива гуманітарного розвитку українського суспільства пов’язана із подоланням синдрому відчуження громадян від соціального життя та формуванням життєвих стратегій власних самоорганізованих ініціатив та зусиль;

– політична риторика та ідеологія значною мірою зберігає переважно патерналістській утриманський характер, що також зумовлено надією на зовнішню підтримку (Заходу чи Росії); відповідно слід переорієнтувати масову свідомість на демократичні норми соціального життя;

– сучасне суспільство потребує формування чіткої та послідовної політики держави по широкому спектру соціальної адаптації молоді (освіта, працевлаштування, кредитування, підтримка ділових та творчих ініціатив тощо);

– важливою проблемою є ініціація та державна фінансова підтримка системних соціологічних досліджень та методологічних розробок стратегій “слухаючої та розуміючої” влади, запровадження методологій роботи на випередження у дослідженнях громадської думки та суспільних настроїв, задіяння прогностичних можливостей професійних соціологічних досліджень;

– в сучасних умовах вирішального значення набуває вивчення громадської думки при формуванні та реалізації державної гуманітарної політики; назріла потреба створення системи постійно діючого соціологічного моніторингу громадської думки, запровадження практики соціологічних опитувань з проблем формування, реалізації та оцінки ефективності державної гуманітарної політики центральними та місцевими органами виконавчої влади в зрівняльних характеристиках по регіонах, соціальних, національних та вікових групах з виробленням рекомендацій по її оптимізації;

– назрілою потребою є розвиток нових технологій та процедур публічності та громадянської участі у прийнятті рішень – робота із зверненнями громадян, інформування громадян про розширення можливостей їх діалогу з урядом, реальна робота громадських рад при міністерствах та відомствах, а також при місцевих виконавчих органах влади з висвітленням порядку денного та прийнятих рішень, проведення інформаційних брифінгів на ЗМІ за участю перших осіб держави щодо інформування та роз’яснення важливих політичних рішень або гострих критичних публікацій в пресі щодо питань у гуманітарній та соціально-економічній сфері; розвиток інформаційно-освітніх соціо-гуманітарних програм на телебаченні, незворотна політика свободи слова та свободи преси;

– у контексті взаємодії влади і громадянського суспільства важливим є законодавче забезпечення та налагодження активної співпраці держави з недержавними некомерційними громадськими організаціями, які надають послуги у сфері гуманітарної політики, зокрема у питаннях соціального захисту та адаптації вразливих верств населення.




Каталог: archive


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка