Концепція гуманітарного розвитку україни на період до 2020 року (проект) київ 2011


Національні культурні індустрії України



Сторінка20/28
Дата конвертації27.03.2020
Розмір421 Kb.
ТипКонцепція
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   28

3.11. Національні культурні індустрії України

Формування новітньої парадигми культурного менеджменту потребує запровадження сучасних управлінських технологій в організацію української культури і забезпечення її конкурентноздатності. Централізоване державне стимулювання культурного процесу у взаємодії з громадським самоуправлінням творчих спілок і мистецьких угруповань, аналіз і моніторинг стану культурно-мистецьких галузей, розробка пакетів практичних рекомендацій щодо раціональних ринкових, організаційних, юридичних та ін. форм культурного менеджменту, зокрема фінансування та реклами національного продукту, системи культурних пріоритетів, авторського права та ін. покликані сприяти подоланню стихійності українського культурного процесу і формування системи сучасних конкурентноздатних культурних індустрій. Стратегічними напрямами є:

– збереження ідентичності української культурної традиції в усіх жанрах і формах мистецтва, зростання частки національного продукту на внутрішньому ринку і належна репрезентація його в світовому культурно-мистецькому просторі;

– сприяння розвитку академічної, елітарної, некомерційної культури.

– забезпечення сприятливих умов для розвитку культури споживання, або масової культури;

– сприяння розвиткові художньої самодіяльності;

– забезпечення підтримки навчального мистецтва, художньої самодіяльності в навчальних закладах;

– диверсифікація фінансування культурних індустрій при збереженні державного протекціонізму;

– створення розгалуженої інфраструктури культурного ринку України, забезпечення його конкурентноздатним національним продуктом і вихід на європейський та світовий ринки.

Пріоритетом є забезпечення умов для створення прибуткової повноструктурної системи креативних індустрій, здатної формувати і задовольняти духовні запити різноманітних верств населення. Це передбачає державну підтримку таких галузей:

– видавничий напрям (книгодрукування, аудіо- та відеорекординг, комп’ютерні програми, зокрема комп’ютерні ігри);

– кіноіндустрія;

– медійний напрям (преса, радіо, телебачення, інтернет);

– концертно-видовищний напрям (концертно-гастрольних бізнес, театральний та естрадно-цирковий ангажемент, фестивальний бізнес);

– галерейно-виставковий напрям (галерейний і виставковий бізнес, музейна справа);

– мистецько-прикладний напрям (шоу-бізнес, індустрія моди, реклама, промисловий та архітектурно-будівельний дизайн, народно-ужиткове мистецтво, сувенірно-інформаційний бізнес);

– культурно-дозвіллєвий напрям (індустрії масової фізкультури і спорту, здоров’я, відпочинку, кулінарного мистецтва);

– інтелектуально-правовий напрям (індустрія авторського та суміжних прав).

З метою розвитку, зміцнення та експансії національних культурних індустрій слід сприяти діяльності організацій, що представляють державний, комерційний та громадський сектори суспільства, а також впливових фізичних осіб і закордонних організацій. Це відбуватиметься за рахунок створення сприятливого правового, економічного, інформаційного та світоглядного середовища для розвитку національної культури. Держава в цьому контексті бере на себе зобов’язання враховувати, координувати, використовувати і спрямовувати поведінку інших суб’єктів культурного процесу:

– національного бізнесу, який, фінансуючи ті або інші проекти та впливаючи на прийняття певних законів, виступає потужним партнером держави в реалізації національної культурної політики;

– громадських організацій як основного суб’єкта громадянського суспільства, що стають важливим чинником культурної індустрії, впливаючи на громадську думку, на прийняття законів, на програмну політику мас-медіа, на рішення виконавчої влади тощо.

Щодо національних культурних індустрій, реалізовуватимуться наступні стратегії:

– у сфері культурної спадщини:

а) пошук, збереження, облік і класифікація артефактів;

б) ретрансляція в суспільство (доступність для вивчення й масового сприймання);

в) технологічна модернізація (впровадження в інтернет-простір та електронні мас-медіа, мультимедійні навчальні та ігрові комп’ютерні програми, кінофільми тощо);

г) змістова актуалізація (перетворення на сучасну соціотворчу силу, активне включення в суспільне життя).

– у національній освіті:

а) вводити морально орієнтовані інтегральні курси, акцентувати духовну домінанту чинних гуманітарних дисциплін;

б) пріоритет формування гуманітарного світоглядного базису при підготовці фахівців різного профілю.

– щодо засобів масової комунікації:

а) підвищення відповідальності за пропаганду антидержавних і антиукраїнських ідей і настроїв у засобах масової інформації;

б) забезпечення контролю за проникненням в теле- і радіоефір, інтернет-простір, на сторінки масових видань антигуманних, аморальних, насильницьких, ксенофобських тощо матеріалів;

в) стимулювання підвищення культурного та естетичного рівня медійного контенту;

г) підтримка просування національного медійного продукту.

– у сфері мистецтва:

а) у галузі академічного мистецтва запровадження системи заохочень, конкурсів і премій, зокрема державних, для авторів, що створюють український мистецький продукт, а також систему заохочувальних заходів для просування талановитої мистецької молоді;

б) забезпечення сприятливих можливостей для розвитку експериментального авангардного мистецтва;

в) сприяння розвиткові масової художньої самодіяльності шляхом підтримки в мас-медіа, проведення регіональних і загальнодержавних конкурсів, відзначення талановитих митців, налагодження зв’язків між масовою самодіяльність і професійним мистецтвом;

г) забезпечення підтримки навчального мистецтва, зокрема через введення мистецьки орієнтованих курсів у навчальні програми початкової, середньої та вищої школи, сприяння розвиткові художньої самодіяльності в навчальних закладах.

Особливої уваги потребує комплекс індустрії відпочинку, всебічний розвиток туристичної, рекреаційно-курортної та фізкультурно-спортивної сфери. Це включає:

– створення конкурентоспроможного українського туристичного продукту через оновлення його матеріально-технічної бази, стимулювання ініціатив малого та середнього бізнесу, розвиток сільського та екологічного (зеленого) туризму, інших видів туризму (спортивно-оздоровчого, спеціалізованого, ділового тощо);

– формування стратегії розвитку українських курортів, удосконалення законодавства щодо курортної сфери;

– сприяння розвитку готельного господарства, будівництву інших інфраструктурних об’єктів туристичної та курортно-рекреаційної сфери, створенню готельних мереж у туристичних центрах країни, формуванню цілісної системи розвитку внутрішнього туризму, у т. ч. дитячого та молодіжного;

– створення позитивного іміджу України як об’єкта туристичного відвідування, формування стратегії просування українського туризму на зовнішній ринок, активізація відповідної рекламно-інформаційної та виставкової діяльності;

– облаштування необхідною туристичною інфраструктурою транспортних коридорів та шляхів сполучень, створення системи інформаційного забезпечення туристів у дорожньо-транспортній мережі;

– розвиток страхового сегмента у сфері туризму, підвищення рівня безпеки туристів;

– відновлення культурно-історичних об’єктів, які мають мотивуюче значення для розвитку туризму.

Це сприятиме підвищенню туристичної привабливості України, зростанню її міжнародного престижу.


Каталог: archive


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   28


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка