Кам’янець-Подільський 2017



Pdf просмотр
Сторінка44/46
Дата конвертації27.03.2020
Розмір1,95 Mb.
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46
1.

Бех І.Д. Виховання особистості : Підручник. – К. : Либідь, 2008. – 848 с.
2.

Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді Електронний ресурс. – Режим доступу : mon.gov.ua/.../konczepcziya- naczionalno-patriotichnogo-vixovannya-ditej-i- molodi.html
3.

Пісня ратна / Реконструкція, перекладі коментар Петра Компацького. – К,
2000. – 24 с.
4.

Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-
2020 роки Електронний ресурс.
– Режим доступу
: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580/2015
5.

Сучасний словник – мінімум іншомовних слів / укладач Г.П. Узунова] Електронний ресурс. – Режим доступу : po-teme.com.ua/.../suchasnij-slovnik- minimum-inshomovnikh-sliv.html



УДК 373.3.015.31 : 7
Підгурська Анжела Науковий керівник : Ватаманюк Г.П. ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ В ДІТЕЙ 6(7) РОКІВ У статті визначено напрями діяльності дошкільного закладу з національного виховання, описано засоби формування основ національної культури в дітей 6(7) років, виявлено педагогічні умови формувального процесу. Ключові слова
:
національне виховання, національна культура, дошкільники, патріотизм, формування. У сучасній педагогічній системі одне з чільних місць займає національне виховання, яке згідно з положеннями Національної доктрини розвитку освіти, має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдаровань, збагачення націй основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури. Проте патріотами не стають у зрілому віці. Почуття любові до батьківщини, поваги до свого народу, його історії, усвідомлення себе часткою великої і давньої нації мають формуватися з самого раннього дитинства. Відтак одним із завдань дошкільної освіти, згідно Закону України Про дошкільну освіту є виховання у дітей шанобливого ставлення до родини, Батьківщини, поваги до народних традицій та звичаїв, рідної мови, національних цінностей Українського народу необхідність формування особистості в контексті рідної культури, мови як емоційно- природнього середовища дитини, формування творчої індивідуальності на національній основі [2]. Виховати свідомого громадянина й патріота означає сформувати в дитини комплекс певних знань і умінь, особистісних якостей ірис характеру повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його представника, спадкоємця і наступника

працьовитість високу художньо-естетичну культуру тощо патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її повагу до Конституції, законів Української держави досконале знання державної мови [5, с. 12]. Звичайно, що у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформованими у дитини дошкільного віку. Проте, створити фундаментна основі якого можна буде вже зводити будівлю майбутнього громадянина-патріота не лише можливо, ай потрібно, особливо якщо врахувати всі переваги, що створює дошкільний вік для результативного виховного процесу. На думку відомого українського вченого І. Беха, дошкільне дитинство, є віковим періодом, коли починають формуватися високі соціальні мотиви і благородні почуття. Від того як вони будуть виховані в перші роки життя дитини, багато в чому залежить увесь її подальший розвиток. [1, с. 3]. Тому формування у дітей 6(7) років основ національної культури є актуальною проблемою сучасного дошкілля і початкової школи. На вихованні любові дорідного краю, усвідомленні славетності історії своїх предків акцентували увагу представники українській народної педагогіки
– Б. Грінченко, П. Куліш, Л. Українка, Т. Шевченко, І. Франко та інші. Питання формування національної свідомості громадянина розглядали О. Дорошенко, І. Огієнко, С. Русова, В. Сухомлинський. Важливість ознайомлення дітей з історією рідного краю підкреслюється у сучасних дослідженнях Ю. Акімової, О. Давидової, О. Кириченко, Н. Лисенко, М. Стельмаховича, Т. Поніманської, Н. Рогальської. Дослідники вважають, що знання про історичне минуле нашої держави є основними у формуванні системи уявлень про Україну та її народі є передумовою для національного виховання дітей. Відтак,
виховання дошкільників розглядається з погляду формування ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.
Саме в процесі спілкування з оточуючою дійсністю дитина найбільш ефективно засвоює моральні поняття, усвідомлює значення морального вчинку. Такому осмисленню допомагають виховні методи впливу, що спираються на інтелект дитини, а також навчальні методи впливу, що

призводять до формування уявлень і особистісного усвідомлення наступності між поколіннями в родині.
Питання формування національної культури засобами ознайомлення дітей з історією рідного краю висвітлено у працях В. Сухомлинського. Великий педагог наголошував на необхідності ознайомлення дітей насамперед з рідним краєм, з його традиціями, героїчним минулим.
Мета
публікації – визначити напрями діяльності дошкільного закладу з національного виховання та описати засоби формування основ національної культури в дітей 6(7) років, виявити педагогічні умови формувального процесу. Національна культура – своєрідний сплав власної етнокультурної спадщини й загальнолюдських ідей і цінностей. Зберігаючи свою етнічну несхожість, вона спрямована на пошук спільного з іншими народами, діалог з ними, обмін культурним надбанням, гідне входження у світовий культурний

простір. Невід’ємними процесами існування національної культури є традиції та інновації, які реалізуються у звичаях, обрядах, за допомогою яких зберігається найцінніше в культурній спадщині, що має загальне значення для представників певної спільноти, забезпечуються цілісність і стійкість національної культури. Ознайомлення старших дошкільників із значущими елементами національної культури надасть можливість освоїти культурний простір рідного міста, регіону та країни дозволить ознайомитися не тільки з образом життя представників різних народів, а також розкрити яскраву самобутність сусідніх культур, їх сутнісну схожість. Розкриття особистості дитини цілком можливе тільки через включення її в культуру власного народу. Педагоги та батьки, зацікавлені втому, щоб передати культурно-історичні цінності дошкільнятам, тому залучення дітей до національної культури і традицій є пріоритетним напрямом в діяльності дошкільних закладів. Реалізації завдань в означеному напрямі сприятимуть різноманітні засоби, а саме дитячий фольклору всіх його проявах (казки, пісні, прислів'я, приказки, хороводи, які містить у собі всі цінності рідної мови національне образотворче мистецтво (декоративні розписи, вишивки, гончарство, різьба по

дереву тощо різноманітні свята, заходи, присвячені рідному краю народні прикмети і вірування, які відображають змісті особливості народного світосприймання й виконують ужитті орієнтувальну, регулювальну і прогнозувальну функції предмети національного побуту педагогіка народного календаря – енциклопедія життя, трудової діяльності, культури та звичаїв народу, могутній і гармонійний комплекс ідейно-моральних, емоційно- естетичних засобів виховання підростаючих поколінь народні свята і традиції, у яких фокусуються спостереження за трудовою діяльністю українці упродовж року. Особливо значущим й ефективним засобом формування національної культури дитини є народна гра, у якій вона вчиться розуміти те, що ціну має не особисте досягнення, а таке, що несуперечливо вписано вжиття дитячого співтовариства. Особлива увага під час гримає приділятися мовленню дітей, що забезпечує розвиток особистості на основі того духовного багатства, яким пронизано рідну мову (казки, утішки, твори українських письменників, поетів. Ф. Харісоф пропонує використовувати в полікультурному вихованні дітей дошкільного віку і такі засоби, як : спілкування з представниками різних національностей художню літературу народну іграшку й національну ляльку декоративно-прикладне мистецтво, живопис музику етнічні міні-музеї [3, с. 37]. Важливими умовами для формування у дітей емоційно насиченого образу рідної культури в просторі найближчого соціального оточення можуть стати такі емоційно благополучна атмосфера (взаємини між людьми, побудовані на основі доброзичливості й взаємоповаги особистісно-орієнтований спосіб спілкування залучення дитини до участі в обговоренні деяких питань сім'ї та дошкільного закладу дбайливе ставлення дорослих і однолітків до результатів творчої діяльності вправляння у співчутті, дбайливості, уважності дорідних і близьких, друзів і однолітків спонукання дітей до виконання суспільно значущих завдань відповідальність і самостійність дитини за виконання взятих на себе обов'язків; надання можливості різноманітно і вільно виявляти свої

інтереси, мати особистий час для занять улюбленою справою активне залучення батьків у спільну діяльність з дитиною в умовах сім'ї і дошкільного закладу [3, с. З. Отже, специфіка виховання дітей старшого дошкільного віку обумовлена дидактичною спрямованістю процесу взаємодії з дорослим. Процес опанування національною культурою в дошкільному віці передбачає форми і реалізацію змісту української культури, що допоможе дитині-дошкільнику пізнати саму себе, пишатися своєю країною, усвідомлюючи цінність, а головне, необхідність свого життя не тільки для самої себе, алей суспільства в цілому. Розкриття особистості дитини цілком можливе тільки через включення її в культуру власного народу. Список використаних джерел
1.
Бех І. Законопростір сучасного виховного процесу / І. Бех // Дошкільне виховання. – № 2. – 2004. – С. 3.
2. Закон України Про дошкільну освіту Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2628-14. – Назва з екрану.
3. Корякіна І, Гордій Н. Дошкільникам про історію рідного міста Глухова : методичний посібник І. Корякіна, Н. Гордій. – Харків : Діса плюс, 2015. –
258 с.
4.
Понго Л. Від батьківського порогу – у широкий світ / Л. Понго, О. Добош
// Дошкільне виховання. – 2004. – №5. – с. 20–21.
5.
Якубенко В. Від народознавства – до свідомого патріотизму / В. Якубенко
// Дошкільне виховання. – 2002. – №8. – С.


УДК 37.017.4:172.15
Подлюк Надія Науковий керівник Вонсович В.П. ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ – ПРІОРІТЕТНИЙ НАПРЯМОК НАЦІОНАЛЬНО–ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У статті акцент зроблено на формуванні національно – патріотичного виховання в сучасній Україні. Ключові слова історична спадщина, національна ідея, політична культура, українська нація. Майбутнє кожної держави, її успішний розвиток і становлення великою мірою залежать від рівня національної та громадянської свідомості, консолідованості її громадян, їх моральності та рівня політичної освіти й політичної участі. Формування цих рис є метою національно-патріотичного виховання. Воно передбачає комплекс заходів, які здійснюються державною владою, суспільством, сім’єю, громадськими організаціями та закладами освіти з метою виховання свідомого громадянина, який поважає культуру свого народу, його історичну спадщину, бере участь у процесах державотворення, усвідомлюючи значення вкладу кожної людини у розвиток держави і суспільства. Він є носієм національної ідеї, сприяє економічному розвитку держави своєю професійною діяльністю, поважає Конституцію, законодавство і державну символіку. Основним пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування в особистості моральної і політичної культури, які передбачають прагнення бути учасником процесу становлення своєї держави, почуття відповідальності за свої дії і вчинки перед співвітчизниками, вболівання заправа та інтереси свого народу, почуття власної гідності водночас із толерантним ставленням до інших народів, їхніх культурі традицій. Виховання покоління свідомих громадян, сповнених почуття патріотизму і любові до своєї Батьківщини є важливим для розвитку української державності та становлення

України як європейської держави, яка підтримує європейські цінності прав та свобод людини і громадянина та творить свою політику в інтересах народу. Національне виховання є доволі складним процесом, успішність якого залежить від багатьох факторів, починаючи від рівня розвитку національної культури до спроможності матеріального забезпечення такого виховання. Одна з основних проблем національно-патріотичного виховання в Україні пов’язана з неперервністю власної державності протягом тривалого часу. Понад два століття територія нашої держави перебувала у складі Російської імперії, влада якої цілеспрямовано намагалася позбавити українців національної ідентичності, забороняючи використання української мови у закладах освіти й науки, що супроводжувалося зросійщенням населення. Після приходу до влади більшовиків ситуація не змінилася на краще. Радянська імперіалістична ідеологія не визнавала окремо націй держав-республік, пропагуючи велич єдиного радянського народу. Але, попри утиски збоку влади, українці таки зуміли зберегти свою ідентичність, мову і культуру, хочу свідомості більшості з них закарбувалося почуття меншовартості. Тож багаторічні намагання класично - імперської, а потім і імперсько-радянської влади знищити українську націю не минули безслідно. Тому на сучасному етапі рівень культури, політичної свідомості та політичної участі українців є незадовільним, що не сприяє успішному досягненню мети національного виховання. На формування особистості, перш за все, впливає суспільство, адже процес виховання відбувається у тісній взаємодії із ним під впливом багатовікових національних цінностей і традицій. Будь-яке виховання, утому числі національне передбачає щоденний вплив суспільства на особистість. Воно залежить від рівня матеріального забезпечення і духовного розвитку та інших факторів, які формують наш характер, погляди, переконання, ставлення до оточуючого світу, до інших людей та до самого себе. Процес формування особистості триває від народження і упродовж усього життя [2; т, с. Кожен, хто спілкується з нами, впливає на наше світовідчуття і світосприйняття. Саме тому формування свідомого громадянина, можливе

лише у соціумі, що складається із сформованих, духовно розвинутих і політично активних громадян. Адже у процесі соціалізації ми орієнтуємося на тих, кого вважаємо авторитетом (батьки, друзі, вчителі. Але політична активність та національна свідомість сучасного українського суспільства перебувають не в найкращому стані. Якщо дитина з раннього віку спостерігає затим, як люди, що її оточують, постійно незадоволені своїм становищем, нарікають на бездіяльність інших (політиків, суддів, правоохоронних органів тощо, але самі при цьому не намагаються змінити своє становище, перекладаючи відповідальність засвою бездіяльність на інших, ще несформована особистість відтворюватиме таку ж модель поведінки. Для успішного досягнення мети національно-патріотичного виховання необхідним є не лише наявність правильного прикладу в особі батька, матері, вчителя чи іншої людини, ай забезпечення спеціальних заходів на усіх етапах соціалізації особистості, починаючи з виховання поваги до національних символів і державної мови з раннього дитинства до зацікавленості політичним і громадським життям. Під час формування стратегії національно-патріотичного виховання в Україні важливим є врахування зарубіжного досвіду, зокрема, Сполучених Штатів Америки. Національно-патріотичне виховання в США є безперервним процесом, що здійснюється і в закладах освіти, і в позаурочний часів сімейному колі [1, c. 42]. З ініціативи американців таза підтримки уряду було створено велику кількість громадських організацій, які приділяють увагу патріотичному вихованню дітей і молоді у тісному зв’язку зі шкільними програмами (Фонд Свобода, Фонд Молода Америка, Центр Національної Конституції та ін.). З їх ініціативи організовуються заходи з відзначення державних свят або вшанування пам’яті національних героїв, проводяться різноманітні конференції, які залучають дітей до активної громадської діяльності.
Мета усіх цих організацій та запроваджених ними проектів одна виховання молодого покоління в дусі патріотизму і відданості своєму народу,

гордості засвою країну, збереження національної єдності і формування рис відповідального і чесного громадянина [3, c.20]. Наслідком такої діяльності є високий рівень консолідації нації, взаємодопомоги і підтримки громадян, що можна спостерігати під час катастроф національного масштабу, як то теракти
11 вересня 2001 року чи останні події у штатах Техас та Флорида, пов’язані зі стихійними лихами. Ці події демонструють, наскільки згуртованою є американська нація, що безперечно, є наслідком національного виховання. Таким чином, для успішного досягнення мети національно-патріотичного виховання в Україні необхідним є створення таких умов, в яких людина відчуватиме себе частиною єдиного цілого – української нації. Необхідно, щоб кожен українець на власному прикладі показував іншим, що означає бути патріотом, свідомим громадянином, гідним членом суспільства. Для реалізації цих задумів необхідно залучати як передовий зарубіжний досвід, такі формувати власну стратегію з урахуванням особливостей національного життя, українського досвіду державотворення та можливості втілення цих планів у сучасних реаліях. Список використаних джерел
1.Красовицький М. Моральне виховання учнів у теорії і практиці американської школи // Рідна школа. - № 4, 1998, с. 29 - 52.
2. Сухомлинський В. О. Вибрані творив п’яти томах. – К, 1976 - 1977 3. Янів В. За поворот довічних цінностей // Авангард, ч. 1, 1977, с. 19 – 21.



УДК 37. 017.4 : 172. 15 : 37 (477)(092)
Прокопчуr Юлія Науковий керівник Ватаманюк Г.П. ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО І МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО У статті розкрито сутність поняття патріотизм, патріотичні цінності визначено змістові компоненти патріотичних цінностей схарактеризовано зміст виховання патріотичних цінностей у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку в педагогічній спадщині В. Сухомлинського. Ключові слова патріотизм, патріотичні цінності, виховання, духовність, рідний край, природа, педагогічна спадщина, В. Сухомлинський. Серед багатьох проблем перебудови системи дошкільного й початкового навчання однією з найскладніших є формування емоційно-розвинутої особистості та її любові до Батьківщини. Змістовими аспектами формувальної роботи вважаються виховання в старшого дошкільника й молодшого школяра доброти, чуйності, чутливості до всього живого, любові до України, пошани до державних символів. Педагогічна спадщина В. Сухомлинського з питань виховання духовності, патріотичних цінностей й естетичних почуттів є неоціненним вкладом в українську педагогіку й джерелом методичних порад для освітян-практиків. Потреба у вихованні справжніх патріотів – захисників Української держави, її рукотворних, інтелектуальних і природніх надбань з одного боку, і постійний пошук вдосконалення ефективних шляхів освітнього процесу з іншого пояснюють актуальність нашої публікації. Проблеми патріотизму, національних цінностей та особливості їх формування в учнівської молоді різного віку відображено в працях І. Звєревої, В. Коваля, О. Литовченко, А. Москальової, П. Онищука та ін.
Проблеми формування національних і загальнолюдських цінностей в учнівської та студентської молодів процесі освіти досліджували О. Вишневський, О. Гречаник, В. Іванчук, О. Попова, Л. Рибалко, М. Таланчук, А. Троцко та

інші. Питання вивчення, узагальнення й використання досвіду організації національного виховання розроблялися О. Кузьменко, Л. Киричук, М. Красовицький та інші.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка