Кам’янець-Подільський 2017



Pdf просмотр
Сторінка42/46
Дата конвертації27.03.2020
Розмір1,95 Mb.
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46
Етнічний патріотизм
закладається з народження, повноцінно розвивається у дитини, яка зростає в національно орієнтованій сім'ї й виховується в національних освітніх закладах. Цей патріотизм ґрунтується на почутті приналежності до свого народу, причетності до його історії, любові дорідної культури. Тому важливо змалку навчати дитину рідної мови, залучати її до народних традицій і звичаїв, – ознайомлювати з народною творчістю поезією, музикою, театром, танцем, архітектурою, художнім і декоративно-ужитковим мистецтвом – усім, що втілює неповторні особливості, ідеали та прагнення народу в матеріальній і духовній сферах.
Територіальний патріотизм
закладається в ранньому дитинстві, формується та розвивається одночасно з розвитком свідомості. Розвитку цих почуттів сприятиме ознайомлення дітей з географічними та природними особливостями рідного краю, України, формування уявлень про історичні та сучасні побут, культуру, досягнення і звершення земляків.
Державницький патріотизм
ґрунтується на державній ідеології та пов'язаний з

поняттям
громадянськості.
Усі громадяни, незалежно від етнічної приналежності, мають бути патріотами України. Формуванню державницького патріотизму сприяє ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, засвоєння ними системи понять людина – родина громада – нація (держава) – людство [3, с. Як бачимо усі вищеозначені форми патріотизму тісно переплітаються із сімейними й територіальними традиціями, історією, побутом, духовністю, свідомістю а це означає, що патріотизм не можна розглядати поза національним простором буття. Тобто, щоб виховати людину патріота, потрібно робити це на національному ґрунті. Змістом національно-патріотичного виховання в ДНЗ є надання дітям знань про власну сім’ю, традиції та історію свого народу, давній і сучасний побут, історію й сьогодення народу виховання любові до сім’ї, рідного дому, дитячого садка, міста, або села, рідного краю, пошани та бережного ставлення до культурної спадщини свого народу, поваги до державних символів, толерантного ставлення до однолітків, батьків, сусідів, інших людей, представників інших народів, традицій і культур, національної гордості за внесок нашого народу в матеріальну та духовну культуру України і людства загалом [3, с. 11]. Формуванню патріотичних почуттів та уявлень про національну приналежність сприяють різні форми роботи з дітьми та батьками. Це безпосередні спостереження за подіями суспільного життя, організована дорослими практична діяльність, посильна для дошкільнят, читання дитячих книжок, перегляд мультиплікаційних фільмів, телепередач, в яких ідеться про історію й сьогодення країни, щоденне життя дітей і дорослих. Цінною для становлення світогляду дитини є традиція дослідження власного родоводу, створення родинного дерева, розглядання сімейних фотоальбомів, реліквій, речей, які перейшли у спадок, старих книжок, вітальних листівок, дитячих іграшок, новорічних прикрас, які розкажуть про історію та життя родини. У кожній родині зберігаються різні речі на згадку про близьких – срібна ложечка на перший зуб, вишитий рушник на згадку про майстриню-бабусю або

старовинний український посуд, яким користуються й дотепер. Ці реліквії, сповнені енергії добра, любові, допомагають сучасному поколінню встановити духовний зв'язок з предками, дізнатися, що вони зробили для сім'ї, села, міста, в якому жили, в яких визначних подіях брали участь. Отже, діти пізнають історію родини, міста, села, країни. Співпраця ДНЗ з родиною передбачає проведення спільних заходів з батьками, метою яких є формування у них розуміння важливості патріотизму в наш час. Так, ознайомлення з родинними традиціями та реліквіями дають змогу батькам краще зрозуміти потреби й інтереси своїх дітей. Під час бесід, занять вони поступово збагачуються новими знаннями та уявленнями, а батьки зрозумінням та вдячністю ставляться до роботи вихователів. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей сімейні стосунки, побудовані на любові та розумній вимогливості батька і матері, самі стають величезною виховною силою. Розповіді батьків про своє минуле, нинішнє життя, бесіди про ймовірне майбутнє самої дитини, родичів, близьких і знайомих людей також багатюще джерело знань для малюка. Вони сприяють засвоєнню дошкільником культурологічних цінностей, формуванню автобіографічної пам'яті.

Ознайомленню дітей з історією та культурою рідного міста, країни сприяють екскурсії до музеїв – історичних, археологічних, краєзнавчих, природничих, літературних, меморіальних, мистецьких, етнографічних, технічних галузевих та інших, прогулянки рідною вулицею, мікрорайоном, найближчими вулицями міста, подорожі до інших міст та різних історичних визначних місць. Побачити відмінності між традиціями, побутом, характерними національними рисами різних етносів, уточнити уявлення про моральні категорії (добро і зло, справедливість, правду, людські чесноти ввічливість, вдячність, доблесть, мужність, мудрість, розсудливість, співчуття, хоробрість, чесність, щедрість) дітям допоможе участь у домашніх виставах

за мотивами народних казок. Спільне виготовлення декорацій та костюмів, розучування ролей, розігрування вистав, проведення родинних концертів (за участі кількох сімей одного роду або групи друзів) сприятимуть згуртуванню

родин. Залучення дітей до приготування народних святкових, обрядових страв допоможе ознайомити їх з деякими особливостями української кухні, національними традиціями гостинності. Участь у випіканні жайворонків, пасок, фарбуванні яєць стане радісною подією для малят. Цікавим для дорослих і дітей може бути приготування страв інших народів, представники яких проживають в Україні. Усвідомленню дитиною важливості її праці, особистого внеску у волонтерський рух сприятиме участь родини у різних доброчинних акціях
,
таких як збирання іграшок або одягу для дітей-сиріт, допомога самотнім літнім людям, виготовлення сувенірів, оберегів для воїнів української армії, малювання вітальних листівок з нагоди Дня Незалежності України, Дня захисника України (Дня українського козацтва, свят новорічно-різдвяного циклу тощо. Оскільки почуття національної приналежності й патріотизму дитини зароджуються, формуються і розвиваються всім ї, вкрай важливо надавати дітям можливість брати участь у громадському житті, що сприятиме набуттю соціального досвіду. Отже, власним прикладом і залученням дітей до активної соціально значущої діяльності батьки сприятимуть вихованню патріотично налаштованих і національно свідомих громадян України. Список використаних джерел
1.
Бех І. Патріотизм має бути дієвим. Сучасний підхід до патріотичного виховання / І. Бех Дошкільне виховання. – 2016. – №8. – С. 2–3.
2.
Богуш А. Національно-патріотичне виховання в українському дитячому садку / А. Богуш // Дошкільне виховання. – 2016. – №2. – С. 2–5.
3.
Носачова Т. Патріотизм плекається в родині / Т. Носачова, Н. Волошина // Дошкільне виховання. – 2016. – №6. – С. 10–12.



УДК 37. 017. 4 : 172. 15 Пастушенко Юлія Науковий керівник Московчук Л.М. ЗБЕРЕЖЕННЯ І ТРАНСЛЯЦІЯ ТРАДИЦІЙ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ – УМОВА РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МОЛОДІ Статтю присвячено проблемі патріотичного виховання молоді на основі народних традицій українського народу. Визначено основні народні патріотичні образи українців, розкрито позитивні умови та впливи на розвиток і розповсюдження традицій патріотичного виховання в сучасній Україні. Ключові слова традиції, патріотичне виховання, національна ідентичність, учнівська молодь. У період динамічних перетворень у соціально-економічному, політичному та духовному житті народу в незалежній Україні завдання виховання справжнього громадянина України є важливими і невідкладними. Спадщина патріотичного виховання українського народу багата і різноманітна, виховний потенціал її невичерпний.

Про необхідність звернення до виховного досвіду народу наголошує низка нормативних документів. Зокрема, в Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки стверджується В Україні національно-патріотичне виховання дітей та молоді має стати одним із пріоритетних напрямів діяльності держави та суспільства щодо розвитку громадянина як високоморальної особистості, яка плекає українські традиції
[4]. В Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді уточнюють При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді [2]. Метою статті є теоретично обґрунтувати та показати на практиці використання традицій патріотичного виховання молодів освітніх закладах сучасної України.


Проблема національної ідентичності української молоді стосується усього кола ідентичних вимірів, зокрема вірності своїй власній культурі і важливості укоріненості індивідів у культуру й традиції свого народу. Слово традиція має латинське походження [traditio] – 1) історично сформований звичай, норма поведінки тощо, які передаються із покоління в покоління 2) звичайна норма, манера чого-небудь [5]. Традиції патріотичного виховання є духовним феноменом, що являє собою єдність педагогічної мудрості народу та його безпосередньої педагогічної діяльності. Першооснови патріотичного виховання на теренах України були закладені в народній педагогіці ще за часів язичництва. Зокрема, у героїко-патріотичній Пісні ратній йдеться Любіть світ зелений і животний! І – Любіть друзів своїх І будьте мирними між родами [3]. Становлення патріотичного виховання відбулося з утвердженням держави
– Київської Русі. Аналіз текстів балад цієї епохи вказує нате, що саме образ Богатиря – Героя – Захисника – Рятувальника стає у народі ідеалом патріотичного виховання. Такими є і герої українських народних казок, зокрема, Котигорошко.
Епіко-героїчні твори українського народу XIV-XVIII ст. продовжили традиції народного епосу Київської Русі, оспівуючи героїчні вчинки козаків. Образ вільного, мужнього, хороброго Козака – Воїна – Захисника – Рятувальника – Визволителя оспівується в українських народних козацьких думах (Козак Голота та ін.) та історичних піснях цих часів Ой, як пішли козаченьки та ін.) . Про патріотизму козацтві говорять і народні прислів’я: За рідний край – хоч помирай, Козача потилиця панам-ляхам не хилиться. У народній педагогіці XIX-XX ст. героями українських пісень стають не тільки ті, хто бореться за волюта долю свого народу, алей ті, хто своєю копіткою щоденною працею множить багатства рідної землі та прикрашає свою Батьківщину. Твори українських письменників цього періоду


(М.Коцюбинського та ін.) розкривають патріотичні образи Трудівника хлібороба, ремісника, робітника. людини праці, Хазяїна, Годувальника. Сучасні дослідники в галузі патріотичного виховання молоді (А. Алексюк, І. Бех, О.Вишневський, О.Киричук, Г. Філіпчук, К.Чорна, Т. Усатенко та ін.) наголошують на важливості виховання особистості Миротворця, Гуманіста Зберегти й відстояти свою державу можуть громадяни, які люблять Батьківщину, свій народі готові самовіддано служити їхнім інтересам. Вони національно свідомі, сприяють громадянському миру та злагоді в суспільстві [1, с. 375]. Питання національної ідентичності сучасної України у практичній площині, передусім, є проблемою реального утвердження і захисту на державному рівні системи зрозумілих, простих для сприйняття світоглядно вмотивованих націєтворчих смислів для масової свідомості молоді. Щодо позитивних умові впливів на розвиток і розповсюдження традицій патріотичного виховання в сучасній Україні, то найвідомішими прикладами є удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка