Кам’янець-Подільський 2017



Pdf просмотр
Сторінка22/46
Дата конвертації27.03.2020
Розмір1,95 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   46

М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2003.

208 с.
2.
Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского.

2-е изд., испр. и доп. – М Политиздат, 1990. – с.



УДК 371.134:373.3
Пікуля Лариса Науковий керівник Франчук Т.Й. САМООРГАНІЗАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ НА ОСНОВІ «Я-КОНЦЕПЦІЇ»
Стаття порушує проблему дослідження самоорганізації студента як майбутнього педагога в процесі його професійної підготовки, а також її значення для формування громадянської позиції. Ключові слова самоорганізація, громадянська позиція, «Я-концепція», саморозвиток, самоактуалізація.
Спокон віків, за будь-яких соціально-економічних, освітніх систем успішним фахівцем міг стати лише той, хто створив себе сам, використовуючи надані йому навчанням можливості, оскільки високий професіонал – це завжди індивідуальність, що базується на «Я-концепції». Він може досягти вершин майстерності лише за умови інтеграції професійного та особистісного, тобто коли людина сприймає професію не як засіб для життя, а як саме життя насичене, повноцінне, продуктивне. В такий спосіб професія реально стає сферою самореалізації людини, основою її громадянської позиції з визначеним блоком цінностей, ставлень, пріоритетів розвитку. Тому орієнтир варто тримати на освіту, що реалізується на основі Я- концепції за формулою не мене вчать, а я вчуся – це стандарт європейської кредитно-трансферної професійної освіти, який, передусім, передбачає позицію студента як суб’єкта саморозвитку, самореалізації, самоорганізації, зрештою, власного професійного становлення. Водночас, самоорганізація є основою успішності будь-якого виду діяльності, а також комплексної самореалізації що базується на визначеній громадянській позиції, формуванні себе як суб’єкта формування свого життєвого простору. Метою статті є дослідження проблеми самоорганізації студента як майбутнього педагога, її значення для формування громадянської позиції.


Проблема самоорганізації є надзвичайно актуальною, є багато наукової
(Арешонков В. Ю. [1], Демченко ОМ, Кузікова С.Б. [3], та науково- популярної літератури з проблем Як організувати свій час, Що таке самоорганізація, Допоможи собі сам, Азбука самоорганізації і т. д, однак, проблема полягає у здатності людини трансформувати ці знання у власне життя, формуючи відповідну життєву, громадянську, професійну позицію на основі Я- концепції. Очевидно, найголовніше – це бажання, яке може мобілізувати особистість, привести до самореалізації нетрадиційно слідуючи настановам чи прикладам батьків, викладачів або кумирів, а на основі «Я-концепції», формуючи власну громадянську позицію. Є багато варіантів трактування терміну самоорганізації, лаконічно сутність поняття можна означити лозунгом Хочеш досягти більшого – умій організовувати себе та свій час. Він дає відповіді на питання, як люди можуть сягнути висот особистісного, професійного розвитку, як їм, подекуди наперекір усьому, вистачає сили духу проявити своє Я.

Самоорганізація найбільшою мірою асоціюється з такими поняттями як самореалізація, самоактуалізація, самоосвіта, саморозвиток, самовизначення, які трактуються як складові успішного життя.

Загалом самоорганізація – це динамічна система, що функціонує за законами термодинаміки. Ця система полягає у постійній та безперервній роботі всіх її частин, результатом якої стає перетворення енергії [2.5]. Такі людина, постійно працюючи над собою, перетворює свою енергію на успішні результати. Також самоорганізацію визначають як здатність системи зберігати і підвищувати свою стійкість, як процес створення, відтворення, удосконалення організації системи, як властиве природі явище – процес руху організації від простого до складного
[1.178]. Під час проведеного дослідженнями намагалися виявити рівень самоорганізації студентів факультету української філології та журналістики (ІІІ курс) та причини, що його обумовлюють. Результати досліджень довели, що

студенти більшою мірою в питаннях самоорганізації орієнтуються на власну інтуїцію і здогади у вирішенні складних проблем її розвитку. Ми провели діагностику рівня готовності до самоорганізації, професійного саморозвитку студентів (4 тести, 2 анкети на основі самооцінки студентів) і порівняли її з показниками 2011 року, яка була проведена за тими самими критеріями зі студентами нашого вишу. Результати діагностики студентів філологічного факультету (ІІ курс)
2011 рік 78 студентів (у %)
2016 рік 53 студенти (у %) І рівень (низький)
37 36
ІІрівень (задовільний)
38 30
ІІІ рівень (достатній)
16 21
ІУ рівень (високий)
9 13 Отож, більше 60 % студентів не вміють організовувати свій час в оптимальному режимі, не ставлять перед собою завдання цілеспрямовано та системно працювати над цією проблемою, що власне і призводить до виникнення проблем з успішністю у навчальному процесі, організацією свого життєвого простору, вільного часу та ін. Ми систематизували найпопулярніші причини, які називають студенти. Комплекс причин за якими мине можемо правильно організувати свій часі, насамперед, себе позначені на схемі, у центрі якої – самоорганізація особистості. Не хочу – найчастіше ці слова свідчать про небажання студента робити щось заради досягнення певної мети.

Не можу – популярний вислів, притаманний особам, що неспроможні переступити через границі, поставлені ними ж, як правило, на підсвідомому рівні. Потім зроблю – інтеграція ліні, психологічної неготовності до діяльності, низького рівня активності студента. Лозунг ніколи непотрібно відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні не є складовою його життєвої, освітньої позиції. Значні проблеми в структурну організацію часу, самоорганізацію молодої людини привносить інтернет, який, окрім того, що є мобільним джерелом корисної, важливої інформації, формує залежність студент може сидіти години поспіль у соціальних мережах лише з метою переглянути нові відео «танцюючого шимпанзе. В літературі представлена велика кількість загальних підходів до розвитку здатності людини до самоорганізації, а також конкретних технологій, методик та вправ, здатних оптимізувати процес. Велике значення у цьому процесі мають конкретні приклади само творення, самоорганізації визначних людей, які не лише сформували себе, свою громадянську позицію, а і значною мірою вплинули на розвиток держави, нації, визначаючи її пріоритетні цінності. Прикладом цьому може слугувати постать відомого американського президента Авраама Лінкольна, людини, яка створила себе як активного громадянина, лідера нації, що власними силами та розумом змогла об’єднати, роздробленні у той час, штати Америки і організувати роботу мільйонів людей, як єдиного організму, тому на сьогодні кожен громадянин цієї могутньої держави може себе із гордістю назвати американцем, що проживає у Сполучених Штатах Америки. Унікальним є приклад самотворення, самоорганізації потужного державотворця, науковця, просвітника, українця, ім’я якого носить наш університет – Іван Іванович Огієнко. Народившись у бідній сім’ї, ще зовсім юним він поставив замету досягти висот особистісного, духовного розвитку, організовуючи свій час, себе, демонструючи неперевершені зразки працелюбства,

цілеспрямованості саморозвитку, формуючи активну державницьку, громадянську позицію. Аналіз діяльності, досвіду само творення успішних людей дає можливість осмислити їх життєтворчі принципи і сформувати націй основі свої, наприклад виберіть важливе та відмовтесь від зайвого пам’ятайте, що непотрібно охоплювати все і одразу вам ніколи не стати ідеалами, але стати кращим спроможний кожен задайте собі мету, подивіться на себе у дзеркало та скажіть такі слова Я хочу, я можу і я це зроблю та ін.. Студентами були апробовані методики підвищення рівня самоорганізації, яків сукупності дали результати, позначивши позитивну динаміку. Отож, студенту необхідно виходити з позиції, що самоорганізація – це суттєва складова професійної компетентності майбутнього педагога, важлива умова самореалізації вжитті. Окрім того, він повинен бути готовий вчити мистецтву самоорганізації своїх майбутніх учнів, допомагаючи їм формувати свій життєвий простір, активну громадянську позицію. Список використаних джерел
1.
Арешонков В. Ю. Педагогічна самоорганізація в системі безперервної освіти термінологічно понятійний аналіз / В. Ю. Арешонков // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Житомир Вид-во ЖДУ ім. І. Франка.

2007.

№ 32.

С. 30-35. Демченко О. Загальнопрофесійні функції самоорганізації педагога Електронний ресурс
/ Олександр Демченко.

2012.
– Режим доступу http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:y8pZozHJJvUJ:ir
3.
Кузікова С.Б. Психологічні основи становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці Текст автореф. дис. ... д-ра психол. наук 19.00.07 / Кузікова Світлана Борисівна Нац. акад. пед. наук України, Ін-т психології ім. Г. С. Костюка. – К, 2012. – 44 с.



УДК 331.101.3:373.3.017.4 Семенюк Богдана Науковий керівник Н.П.Панчук ПОЗИТИВНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРАЦІ ЯК СКЛАДОВА ЗМІСТУ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ

У статті розглядається проблема підготовки особистості молодших школярів до праці. Проаналізовано завдання трудового виховання, зокрема психологічну підготовку особистості до праці, практичну підготовку до праці, підготовку до свідомого вибору професії. Встановлено, що організація суспільно корисної праці молодшого є складовою системи трудового навчання. Ключові слова трудове виховання, праця, суспільно корисна праця, позитивне ставлення до праці. Важливою складовою змісту громадянського виховання є розвиток мотивації до праці, усвідомлення життєвої необхідності трудової активності, ініціативи, підприємництва, розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв’язання, готовності до соціальної творчості як умови соціальної адаптації, конкурентноздатності й самореалізації особистості в ринкових відносинах. Усвідомлення працьовитості як високої моральної цінності є одним з найсуттєвіших свідчень громадянської позиції людини, її суспільної значущості. У національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті головною метою системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості [1]. Згідно з вимогами Державного стандарту початкової загальної освіти, освітня галузь Технології забезпечує умови для поєднання інтелектуального, фізичного і соціального розвитку учнів у трудовій діяльності
[2]. Змістовими лініями освітньої галузі в початковій школі є основи виробництва, продуктивна праця, професійна орієнтація, творча праця і трудове виховання. Методологічною основою трудового виховання є народна педагогіка, вчення видатних педагогів і мислителів про працю (М.Борищевський, Духнович, Я.Коменський, А.Макаренко, М.Стельмахович, В.Сухомлинський,


К.Ушинський). Теоретичній експериментальні дослідження (І.Бех, Л.Виготський,
А.Здравомислов, І.Зотова, Ф.Іващенко, О.Кононко, Т. Кудрявцев, В. Моляко,
В.Сухомлинський, Д.Фельдштейн, В.Чебишев, В.Ядов та ін.) доводять, що праця стає першою життєвою необхідністю, якщо в ній реалізується можливість прояву творчості й ініціативи, розвитку здібностей, інтелектуальних і духовних сил людини. Трудове виховання покликане забезпечити вирішення таких завдань психологічна підготовка особистості до праці (усвідомлення соціальної значущості праці, формування прагнення сумлінно і відповідально працювати, дбайливо ставитися до результатів праці тощо практична підготовка до праці озброєння вихованців необхідними знаннями, вироблення у них умінь і навичок трудової діяльності, виховання основ трудової культури підготовка до свідомого вибору професії. Важливим аспектом психологічної підготовки підростаючого покоління до праці на сучасному етапі є формування в нього самовідповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе. Це сприяє розвитку в характері людини відповідальності, підприємливості, ініціативності, творчого підходу до справи. Системоутворюючий фактор самопізнання є провідним компонентом інтеграції психологічних знань у свідомість майбутнього фахівця, на основі якого відбувається перенесення смислів і значень надії і вчинки, підвищення самоактивності та врешті особистісне зростання [3]. Складовою системи трудового навчання школярів є організація їх суспільно корисної праці. За суспільною значущістю її поділяють на продуктивну, суспільно корисну і побутове обслуговування. У вихованні дітей любові до праці значна роль належить позитивним емоціям та емоційним переживанням, що виникають внаслідок подолання більш чи менш значних труднощів. Тому так важливо допомогти людині будь-що довести розпочату справу до кінця. Це дає їй змогу пережити радість, гартує волю, формує самостійність, упевненість у власних силах. Без цього неможливо сформувати в дитини позитивне ставлення до праці. Зважаючи на це, дорослим не варто допомагати дитині, коли вона

може без цього обходитись. Між іншим, спроби дорослих допомогти малюкові, якщо втому немає потреби або самим зробити щось замість нього викликають з його боку рішуче заперечення. Кому невідоме дитяче Я сам" У ньому - протест, образа дорослого за недовіру, вияв ображеного самолюбства, оборона права на самостійність. У школі позитивне ставлення до праці безпосередньо залежить від можливості досягти певного результату і заслужити похвалу товаришів і дорослих. Заслуживши схвальну оцінку, школяр сприймає свою працю як сповнену приємних переживань. Внаслідок цього його трудові дії пов'язуються з позитивними емоціями, якщо такі ситуації непоодинокі, а поєднані в певну систему, у школярів з'являється потреба знову пережити задоволення від самого процесу праці, її результатів та зовнішніх оцінок, внаслідок чого з часом усталюється позитивне ставлення до праці. Раннє залучення дітей до праці сприяє вихованню емоційної сприйнятливості до соціального середовища, зміцненню зв'язків дитини з суспільством. Трудова діяльність включає наступні форми роботи робота з оформлення класних кімнат, чергування у класі (школі, обладнання спортивних майданчиків, прикрашання приміщення до свята, представлення (захист) професій, турнір умільців, виставка технічної творчості, тиждень ремесел, озеленення пришкільної ділянки тощо. Відсутність трудової основи спілкування дитини з дорослими значно утруднює процес становлення особистості. Психічний розвиток дітей уданому разі проходить при заниженій якості спілкування. До того ж, відсутність ранніх вправ руку діях з предметами, недостатність вправу погодженні дій рук і очей затримує фізичний розвиток і негативно позначається на розумовому розвитку. Фізична праця, затвердженням фізіологів, є нормальним станом людського організму. У процесі трудової діяльності розвиваються і вдосконалюються його робочі функції. Через систематичну і наполегливу працю дитина розвиває розум, волю, почуття, формує стійкий характер. У праці розвиваються такі важливі особистісні риси, як самостійність, охайність, наполегливість, почуття обов'язку, творче ставлення до дорученої справи. Увага до людей, що працюють поруч, виховує чуйність, звичку

турбуватися про інших. Таким чином, здатність людини до свідомої, творчої праці
– початок і вершина всього її життя, його зміст, краса і натхнення. Отже, у трудовій діяльності молодших школярів домінуючу роль відіграє позитивне ставлення до праці. Лишена його основі розвивається свідомість, розуміння потреби працювати, виникає почуття обов'язку. Тому, здійснюючи трудове виховання учнів, педагоги зобов'язані створювати і підтримувати атмосферу психічного комфорту, за якого праця пробуджувала б у школярів бадьорість, радість, задоволення. Дитяча праця тісно переплітається з грою, розвиваючи у дітей волю, витривалість, здатність переборювати труднощі, тобто вона виховує у дитини необхідні якості майбутнього громадянина. Праця переборює схильність деяких дітей до лінощів, до бездіяльного життя, приносить кожній дитині відчуття насолоди від усвідомлення власної гідності. Вона виховує у дитини з самого раннього віку скромність, чесність, правдивість, вольові якості, формує характер, допомагає стати справжнім громадянином-патріотом своєї країни. Виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму – любові до свого народу, до України. Важливою якістю українського патріотизму має бути турбота про благо народу, сприяння становленню і утвердженню України як правової, демократичної, соціальної держави, готовність відстояти незалежність Батьківщини. З патріотизмом органічно поєднується національна самосвідомість громадян, яка базується на національній ідентифікації вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє волю до праці на користь народу вміння осмислювати моральні та культурні цінності систему вчинків, які мотивуються любов’ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією. Список використаних джерел Про Державну національну програму "Освіта" (Україна XXI століття) Електронний ресурс]
.
Режим доступу



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   46


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка