К р а в ч е н к о т а м а р а володимирівна



Сторінка2/142
Дата конвертації23.03.2020
Розмір71,5 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   142
К и ї в - 2 0 1 0 


і 

З А Г А Л Ь Н А  Х А Р А К Т Е Р И С Т И К А РОБОТИ 

А к т у а л ь н і с т ь



 дослідження.

 Соціокультурні зміни у сучасному 

українському суспільстві по-різному впливають на процес соціалізації 

особистості: з одного боку, підвищуються вимоги до її загального і культурного 

рівня, поглиблення й розширення світогляду, розвитку вмінь і здібностей, які 

забезпечували б не лише адаптацію до нової соціальної реальності, а й сприяли 

свідомому вибору життєвого поступу, а з іншого, - продукують різновекторність 

життєдіяльності, ускладнюють процес соціалізації, спричинюючи проблеми в 

сфері соціальної взаємодії та соціальних відносин. 

Притаманна сьогоденню девальвація моральних цінностей, порушує 

гуманістичні засади співіснування особистості в соціумі, призводить до тиску на 

неї суспільства, продукуючи недосконалі форми комунікації, способи мислення і 

поведінки. Трансформації історично випробуваних соціальних орієнтацій 

призводять до формування у зростаючої особистості деформованого ціннісного 

світогляду, хибних уявлень про соціально-рольовий процес, які, замінюючись 

примітивними утилітарними моделями, стимулюють прояви агресивності, 

цинічного ставлення до соціальних та моральних цінностей. Як наслідок, 

утруднюється входження дитини в суспільство, уповільнюється, а іноді й набуває 

деструктивної спрямованості процес накопичення нею соціального досвіду й 

формування ціннісних настановлень. 

У цьому контексті особливої актуальності набуває проблема забезпечення 

успішної соціалізації дітей шкільного віку як потенційної соціальної групи, 

спроможної за належних умов сприяти в найближчому майбутньому розбудові 

дійсно демократичної, правової держави, громадянського суспільства, основним 

елементом якого є морально й соціально розвинена особистість. 

Соціальне середовище як об'єктивне явище впливу на зростаючу 

особистість реалізує його у двох аспектах: організованому і стихійному, які 

характеризуються взаємозв'язком і взаємозумовленістю: чим вужча зона 

організованого впливу (педагогізоване середовище), тим ширшим є простір 

стихійного формування і розвитку особистості. Завдяки вихованню суспільство 

має можливість репрезентувати прийнятий ним спосіб життя: норми і правила 

поведінки, культуру праці, побуту, дозвілля, відносин громадян і держави. Це 

актуалізує необхідність визначення й запровадження в педагогічну практику 

умов, які б, з одного боку, забезпечували дієвість виховання, а з іншого, - сприяли 

успішному перебігу загального соціалізаційного процесу. 

Важливе місце серед таких умов належить взаємодії сім'ї і школи, яка 

сприяє узгодженню і взаємопідсиленню виховних впливів, що надходять від 

батьків і вчителів як провідних агентів соціалізації школярів. 

Питання розвитку особистості, насамперед його соціальної складової, 

розгляд діалектики об'єктивного і суб'єктивного, особливостей взаємодії 

природних, соціальних й особистісних чинників вивчали Б. Ананьєв, 

Н. Андрієнкова, М. Бобнєва, Л. Божович, Л. Виготський, І. Кон, Г. Костюк, 



О. Леонтьєв, А. Петровський та ін. 





Каталог: files -> gromad osvita -> resursy


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   142


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка