Желуденко М. О. Різні підходи до визначення цінностей в аксіологічних теоріях



Дата конвертації27.12.2018
Розмір73 Kb.

Желуденко М.О.

Різні підходи до визначення цінностей в аксіологічних теоріях.

Зараз ідею ціннісного підходу пов’язують з гуманістичною парадигмою освіти, реалізація якої передбачає звернення до моральних загальнолюдських цінностей та їх відтворення у нових поколіннях. Тому особливо актуальною є проблема визначення, усвідомлення та класифікації справжніх моральних цінностней і норм, які визначають сенс життя, з одного боку, та поєднують суспільство й особистість, з іншого.

Питанням теоретичної розробки теорії цінностей приділяли багато уваги Е.К.Бистрицький, А.М.Єрмоленко, А.Г.Здравомислов. Великого значення у своїх дослідженнях визначенню поняття “цінність” надавали Г.Мюнстерберг, Ф.Ніцше, А.Шопенгауер, К.Г.Юнг.

Але до цього часу не існує однозначного визначення самого поняття “цінність”, оскільки цінності набагато складніше раціонально обгрунтувати, ніж проповідувати. Пояснити це можна безперервною динамікою розвитку людства, а разом з цим людської думки і моралі. Значною мірою на розвиток цінностей та ціннісних орієнтацій вплинули розвиток виробництва, розподіл праці, ставлення до влади, зміни в політиці. Формування цінностей - це динамічний процес, що завжди знаходиться під впливом історичних, соціальних, культурних, релігійних, економічних, етнічних, політичних факторів, тому в реальному соціальному бутті багатомірність та диференціація цінностей виявляється у тому, що більші або менші соціальні групи, економічні класи, політичні партії, релігійні конфесії, етнічні та національні спільноти мають свої цінності й норми. Причиною багатозначності поняття є соціально-економічна диференціація суспільства. Окрім того, недостатнє обгрунтування та змістовне пояснення системи ціннісних категорій, відсутність чіткої концепції цінностей ускладнюють розв’язання проблеми (4;6-7).

Відсутність однозначного визначення поняття “цінність” зумовлена також недастатньою теоретичною розробкою питання та багатоваріативністю концептуальних підходів, внаслідок цього, як зазначає Н.Фролова, ступінь дослідженності поняття не відповідає його реальній значущості у суспільстві (6;2).

Це стосується і самого поняття “цінність”, введеного послідовниками І.Канта Р.Г.Лотце та Г.Коген, яке з’явилося у науковій літературі у 60-х роках XIX століття. Стан розвитку гуманітарної, педагогічної, філософської думки того часу вимагав детального обгрунтування цього поняття, враховуючи його специфіку у різних галузях. З’являється навіть нова галузь філософської науки – аксіологія. Вона займається вивченням та розробкою теорії цінностей і має свої завдання: вивчення природи цінностей, визначення структури ціннісного світу та місця цінностей в реальності (3;112-113). Так, Р.Г. Лотце позначав цим поняттям специфічно ціннісні сфери буття (прекрасне, справедоиве), тобто такі, які звернені до почуттів, але не залежать від нашого волевияву (4;4). У такому контексті цінність виступала емоційним зв’язком між людиною та світом (2;14).

Існує певна динаміка приорітету цінностей, тому що кожна історична епоха висуває різні цінності як найвищі. В епоху античності найвищими вважалися громадянські чесноти - мужність, розсудливість, справедливість; християнське середньовічче проголошувало пріоритет таких цінностей, як рівність людей перед Богом, любов, вірність, честь; для епохи Відродження характерним є гуманістичний світогляд, творча самореалізація людини; в період формування капіталістичного господарства важливими були такі якості особистості, як працьовитість, чесність; в період робітничого руху (XIX-XX ст.) на перший план виходять солідарність, колективізм; ХХ століття акцентує увагу на правах й свободах особистості, моральному відповідальному ставленні до діяльності та довкілля.

На початку ХХ століття проблема “цінності” стала “ключовою проблемою” (В.Урбан), вона набула особливого значення та важливості, стала центром уваги багатьох дослідників різних країн. У Німеччині це В.Віндельбанд, Е.Гуссерль, Г.Мюнстерберг, Г.Риккерт, М.Хайдеггер та ін. Ця зосередженність була викликана зміною ціннісних приоритетів всього людства, формуванням нової системи цінностей, оскільки стара вимагала реформ (Е.Трельч). Так, під цінністю М.Вебер розумів спрямованість інтересів, притаманну кожному історичному периоду та кожній соціальній групі (2;16-19).

У середині ХХ століття з’явилася потреба переоцінки цінностей через зміни у свідомості. Відомий російський дослідник теорії цінності М.Каган зосереджує увагу на таких причинах: усвідомлення кризи культури та суспільного буття, зміна індустріального суспільства на постіндустріальне, зміна модернізма на постмодернізм, вплив технологічних змін на цінності. В цей період дослідження цінності набуло міжнародного масштабу в роботах М.Блека, Х.Гадамера, П.Лоренца, А.Маслоу, Ш.Перельмана, Ф.Фукуями. Ми знаходими різні визначення поняття “цінність”. Так, за А.Маслоу, цінність - це вибірковий принцип, характерний для кожної живої істоти, це мета, яка веде до єдиної кінцевої мети - самоактуалізації. Самоактуалізація – поєднання в особистості таких якостей як чесність, мудрість, альтруїзм, природність, відмова від егоїстичних мотивацій. Він виділяє три типи цінностей: загальнолюдські - загальні для всього здорового людства, цінності певної групи та специфічні цінності індивідів (2;20-21).

Сьогодні поняття “цінність” увійшло в обіг багатьох соціально-гуманітарних та історико-філософських наук, існує багато теоретичних визначень та способів осягнення специфіки цінностей. Проблемами цінностей та ціннісних орієнтацій займаються соціологія, педагогіка, етика, естетика, політика, психологія, аксіологія. Так, наприклад, в аксіології – це розгляд об’ективної істини і відношення людини до неї; в соціології цінності розглядаються як елементи суспільної свідомості, регулятивні механізми, які виконують нормативні функції по відношенню до особистості, вони пов’язують інтереси, потреби, світогляд людини з її конкретними ідеями та поведінкою; в соціальній психології проблема цінності – це проблема пристосування індивіда до групових норм та вимог; в загальній психології - це вивчення мотиваційних структур життєдіяльності.

Поняття цінності розкривається по-різному. Так, В.О.Тюрина та Е.Д.Научитель трактують цінність як сукупність всіх значущих, ціннісних та важливих для людини елементів (5;4). К.Клакхон та П.Вільямс ототожнювали цінність з такими поняттями, як стандарт, критерій, судження, вибір, оцінювання (7;388-433; 8;15-46). Цінність розглядається як уявлення, думка. М.Рокіч, наприклад, вважав, що “цінність – це абстрактні ідеї, позитивні чи негативні, не пов’язані з певним об’єктом або ситуацією, що відбивають людські переконання щодо типів поведінки та переважаючих цілей” (1;60). Іншої точки зору дотримуються В.О.Ядов та його послідовники, які акцентують увагу на психологічному аспекті індивідуальних цінностей як різновиді соціальних установок чи інтересів (1;5). М.І.Лапін та О.М.Леонтьєв визначають цінності як утворення, що допомагають здійснити вибір поведінки та забезпечують інтеграцію особистості в суспільство (6;7).

Цінності можуть виступати також елементом моральної свідомості, яка разом з моральною діяльністю та моральними відносинами утворюють структуру моралі як соціального явища, а завдяки моральним нормам набувають олюдненої форми (3;103,205). Вони стають ближчими до реального життя та дають можливість людині наблизитися до загальних морально-духовних цінностей, як стверджує В.А.Малахов, лише через зв’язки з ближнім (3;76).

Якщо розглядати цінність з точки зору моральної свідомості та враховувати багатоплановість поняття для різного роду соціологічних досліджень, то найбільш оптимальним є довгий час поширене у вітчизняній літературі визначення цінності як суб’єктивної значущості певних явищ реальності, а також їхня значущість з точки зору людини та суспільства, при чому кінцевою інстанцією є і залишається людина з її потребами.

З точки ж зору реальності існує зовсім інше трактування цінностей, які називають ще “культурними”, “вищими”, “смисложиттєвими”. Згідно цьому підходу цінності - це такі самостійні орієнтири людської свідомості, наявність яких певною мірою визначає сенс існування людини. Такі цінності не зводяться до задоволення потреб людського суб’єкта, вони відроджують його, внутрішньо збагачують та духовно творять особистість. Йдеться про цінності музики, живопису, літератури, історії, культури, тобто про вищі духовні цінності мистецтва.

Отже, виходячи з цього можна виділити два підходи до визначення цінностей: цінності, значущість яких визначається наявними потребами людей, з одного боку, та цінності, які самостійно надають сенсу людському існуванню, з іншого боку.

В залежності від світоглядного вибору виділяють ще два типи цінностей, основою виникнення яких є теоретично-світоглядне протистояння альтернативних підходів до самої суті моральності. До першого з них належать цінності, що мають універсальний характер для всього людства, це загальновизнані, загальнолюдські цінності етико-гуманістичного спрямування (Є.Дюринг, Г.Йонас, Г.Мюнстерберг, Е.Фромм, А.Швейцер; А.Єрмоленко, В.А.Малахов). Другий тип становлять цінності локальної спільноти, до якої належить індивід. Це такі цінності, які акцентують увагу на національному, культурному, земному самоутвердженні і знаходять втілення в ідеях комунітаризму (М.Волзер, Е.Макінтайр, М.Сендел та ін.) (3;72-73).

Більшість дослідників теорії цінностей сходяться у тому, що перевагу слід надавати універсальним загальнолюдським цінностям. Ядро загальнолюдських цінностей складають базові цінності – прагнення до істини, творчості, краси, орієнтація на добро, честь і гідність. Вищі, ідеально мислимі трансцедентні цінності, що є історично складеними модусами, способом зв’язку свідомості й буття, дюдини й світу, складають основу життєдіяльності. Загальнолюдські цінності передбачають також поважне ставлення до різноманітності проявів людського життя і духовності, сприяння розвитку кожної нації і культури, оскільки вони є часткою загального людського досвіду, виявлення й реалізація творчого потенціалу кожної нації. В.А.Малахов, вклад якого у розробку вітчизняної теорії цінностей є надзвичайно великим у контексті сучасних моральних проблем, говорив: “Неможливо бути людиною моральною, нехтуючи моральними цінностями власної культури й не поважаючи особливість ціннісного світу представників інших людських спільнот” (3;75). У такий спосіб він розкриває моральний принцип взаємності, доводячи, що цінності власної спільноти певною мірою є частиною універсальних цінностей, оскільки розвиваючись духовно, будь-яка нація виявляє повагу до цінностей інших народів. Це стосується кожної нації, зокрема української, яка не була б такою багатою культурними, національними, історичними традиціями і не мала б таку варіативність національних духовних цінностей, якщо не розвивалась би та не збагачувалась завдяки іншим культурам – російській, білоруській, польській.

Таким чином, можна зазначити, що кожна педагогічна система і суспільство взагалі у будь-які часи мають потребу в системі ціннісних орієнтацій, оскільки цінності виступають духовними векторами життя. Кожна нова доба породжує нові орієнтири, а оновлення цінностей є закономірністю розвитку культури і освіти. Цінності освіти й виховання формуються в залежності від їхньої значущості для індивіда, надання їм особистого значення, особистої цінності. А оскільки гуманізація освіти передбачає звернення до найвищих загальнолюдських цінностей, вивчення цінностей та їх аналіз виступають дуже важливими чинниками побудови ефективної системи освти й виховання.


Література:

1. Бойко Ю.В. Типология ценностных позиций и состояние кризисного сознания // Ценности социальных групп и кризис общества: Сб. науч. труд. – М.: ИФАИ. – 1991. – с.59-73

2. Каган М.С. Философская теория ценности. – СПб: ТОО ТК «Петрополис», 1990. - 205с.

3. Малахов В.А. Етика. – 4-е вид. – К.: Либідь, 2002. – 384с.

4. Сіверс В.А. Цінність як предмет етико-філософського аналізу: Автореф. дис… д-ра філос. Наук: 09.00.07/ Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 1997. - 33с.

5. Тюрина В.О., Научитель Е.Д. Ценностные ориентации: Учеб. пособие. – К.: ООО «Междунар. фин. агенство», 1998. – 30с.

6. Фролова Н.В. Трансформація системи ціннісних орієнтацій на зламних етапах розвитку суспільства (психологічний аспект): Автореф. дис…к-та психол.наук: 19.00.01/ Київськ.ун-т ім.Т.Шевченка. – К., 1998. - 18с.



7. Kluckhonkn C. Values and Value – orientations in the theory of action.: An exploratior in definition and classifikation // Toward a general theory of action / Eds. T.Parson and E.Shils. Cambridge M.A.: Harvard Un. Press.- 1951.- P.388-433

8. Willians P.M. Ir Change and stability in values and value system: A sociological perspective // Understanding human values / Eds. M.Rokeach N-Y: Free Press.- 1979.-P.15-46
Каталог: bitstream -> NAU
NAU -> Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах
NAU -> Конспект лекцій з дисципліни «історія держави і права україни»
NAU -> Менеджменту якості
NAU -> Володимир Тименко к п. н., доцент м. Київ Особливості використання методу аналізу
NAU -> Загальна характеристика роботи
NAU -> Л. В. Бондар Особливості адаптації першокурсників до умов навчання у вищому навчальному закладі
NAU -> Лілія Рябокінь
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Антропологія»
NAU -> Знання «Етики та етикету світових релігій як духовного феномена» є невід’ємною умовою становлення кожної людини як особистості і особливо студентської молоді майбутньої еліти держави


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка