Й дотримуватися правил



Скачати 63,32 Kb.
Сторінка14/60
Дата конвертації24.03.2020
Розмір63,32 Kb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   60
2

0

1

6

Спеціальний звіт

р о з д і л

А Н А Л І З   П Р О Б Л Е М И



2

Г р о м а д с ь к а   о р г а н і з а ц і я   « Т е л е к р и т и к а »

13

Канал СТБ отримав згоду батьків, які ро-



ками знущалися зі своїх дітей. Самі пред-

ставники СТБ в коментарях «Комсомольской 

правде в Украине» розповіли, що після ефіру 

щодо батька дівчаток відкрито кримінальне 

провадження і він перебуває в СІЗО, а щодо 

матері вирішується питання про позбавлення 

батьківських прав. Чи не здається вам, спів-

робітники СТБ, що такі батьки не мали права 

вирішувати за своїх дітей виносити на загал 

речі інтимного характеру? На думку пана Бо-

родянського, діти захотіли сповідуватися те-

левізійникам. А ле діти 10 і 14 років не можуть 

прийняти усвідомлене рішення сповідуватися 

на всю країну!

Не вик лючено, що журналісти й редактори 

СТБ ставили собі такі запитання. А дже Воло-

димир Бородянський сказав у Нацраді, що сам 

прийняв рішення показувати історію в «Один 

за всіх» саме в такий спосіб і в такій редак-

ції. Цікаво, чи збиралася щодо цього питання 

редакційна рада каналу? Чи взагалі вона пра-

цює? Чи є в каналу СТБ редакційний статут 

(на офіційному сайті каналу знайти його не 

вдалося) і чи керується канал ним? І чи по-

ширюється дія цього статуту на всі «творчі 

об’єднання» та продакшни, які виготовляють 

контент для каналу СТБ? Чи редакційною по-

літикою каналу одноосібно керує голова прав-

ління, який виходить насамперед із комерцій-

них міркувань?

Канал СТБ у гонитві за рейтингами і ре-

кламними грошима (а програма «Один за всіх» 

традиційно збирає високі показники телепере-

гляду), на нашу думку, брутально використав 

дітей-жертв, знехтувавши їхніми правами. І 

Нацрада, яка по суті закрила на це очі, дала 

сигнал іншим мовникам, що вони можуть ви-

користовувати героїв своїх програм, як їм за-

манеться, в комерційних інтересах топ-мене-

джерів і власників-олігархів.

Безправність учасників телепрограм (у тому 

числі неповнолітніх) посилюється кабальними 

умовами угод, які телеканали спонукають під-

писувати своїх героїв, позбавляючи їх права 

висловлювати якісь претензії до каналу, брати 

участь у програмах інших мовників чи давати 

коментарі іншим журналістам. А в разі неви-

конання умов цих угод телевізійним героям 

погрожують судом і величезними штрафами. 

Маленькі забиті люди, які чи то з власної дуро-

сті, чи за гонорари погоджуються на участь у 

телепроектах, навіть не наважуються судитися 

з великими телекорпораціями та їхніми армія-

ми юристів.

При цьому ми роками чуємо від медіахол-

дингів, що вони хочуть бути бізнесом. А ле 

медійний бізнес – це в першу чергу соціальна 

відповідальність, яка, судячи зі ставлення до 

глядачів, для власників і керівників україн-

ських великих телегруп поки що є майже по-

рожнім звуком.

Позиція телеканалу СТБ зрозуміла: він вва-

жає, що має рацію, та не розуміє, до чого тут 

узагалі чіпляються. Тож питання до Нацради: 

чому не зреагувала? Коли гравцеві ринку нез-

розуміло, що він переходить межу, на місце 

його має поставити регулятор. У європейських 

країнах регулятори телерадіогалузі реагують, 

у тому числі, на скарги глядачів і застосовують 

санкції. У випадку з моніторингом СТБ адек-

ватним рішенням було б оголошення попере-

дження. Навіщо приймати рішення про якесь 

чергове звернення до каналу, якщо вже були і 

звернення, і заклики, а ефекту не було?

Нацрада в черговий раз самоусунулася від 

нагляду і контролю за контентом мовників. 

Вона під різними приводами не втручається 

в контент і тільки імітує функції регулятора 

телерадіопростору. Кілька років тому офіс ко-

ординатора проектів ОБСЄ в Україні надавав 

Нацраді потужну підтримку (у тому числі фі-

нансову) в розробці нормативних актів і впро-

вадженні регулювання шкідливого для дітей 

контенту і стимулюванні виробництва теле-

продукту для дитячої аудиторії. І де ж резуль-

тати цього проекту? Зведені нанівець. Можли-

во, на цей факт зверне увагу офіс Ради Європи, 

який нині надає підтримку державному регу-

ляторному органу, та вплине на Нацраду.

Нацрада побоялася, що канал оскаржить рі-

шення про попередження і вона програє в суді? 

Але ж це не спинило її оголосити попередження 

каналу «Інтер» у січні 2015 року за результатами 

моніторингу його новорічного ефіру. Формаль-

них законних підстав для попередження «Інтеру» 

за показ Кобзона, Газманова і Валерії не було. 

Але був запит обуреної громадськості до регуля-

тора зреагувати на редакційну політику «Інтера». 

Суспільний запит збігся із потребою держави в 

інформаційній безпеці. І Нацрада відреагувала. 

Так, канал оскаржив її рішення, але, зрештою, 

було підписано мирову угоду, й «Інтер» узяв на 

себе певні зобов’язання в редакційній політиці.

Тобто поки що Нацрада реагує та захищає 

інтереси суспільства лише тоді, коли вони 

збігаються з інтересами держави. У ситуації з 

СТБ національна безпека не зачіпається, тож і 

втручатися регулятор не бачить сенсу.

А отже, слід ставити питання про склад На-

цради, у якій переважають лобісти великих 

медіакорпорацій, а від громадськості присут-

ня лише Ольга Герасим’юк. Тим часом у Нацра-

ді досі вакантною є посада одного із членів за 

квотою Президента України. І Петрові Олексі-

йовичу настав час якомога швидше дослухати-

ся до журналістської спільноти і призначити 

восьмого члена регуляторного органу не за 

квотою медіахолдингів чи політичних партій

а за квотою громадянського суспільства. 




Каталог: dokument


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   60


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка