Іван кравченко наталія



Скачати 163,5 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації23.03.2020
Розмір163,5 Kb.
  1   2   3


26

ISSN 2075-1478. Педагогічні науки. 2015. № 63

УДК 378.041-051



ІВАН

 

КРАВЧЕНКО

НАТАЛІЯ

 

УДОВИЧЕНКО

 

(

Полтава

)

ДИДАКТИЧНІ

 

АСПЕКТИ

 

ОРГАНІЗАЦІЇ

САМОСТІЙНОЇ

 

РОБОТИ

 

СТУДЕНТІВ

ПЕДАГОГІЧНОГО

 

УНІВЕРСИТЕТУ

 

В

 

УМОВАХ

 

РЕФОРМУВАННЯ

 

ВИЩОЇ

 

ШКОЛИ

Підтверджено необхідність оновлення системи освіти з метою 

формування  творчої  особистості  педагога,  здатного  навчати-

ся  впродовж  усього  життя.  У  цьому  аспекті  розглянуто  зна-

чення  самостійної  роботи  в  професійній  підготовці  майбутніх 

вчителів.



Ключові

 

слова



студент



самостійна

 

робота



майбутній

 

вчи

-

тель



навчання



виховання

.

Розвиток  системи  вищої  освіти  в  Україні,  її  модернізацію  відповідно  до 

нового закону України «Про вищу освіту» та документів Болонської деклара-

ції вимагає підвищення якості навчального процесу педагогічного універси-

тету,  наслідком  якого  є  розвиток  професійної  компетентності  майбутнього 

вчителя.  При  цьому  показником  успішного  засвоєння  знань  є  самостійність 

студентів та індивідуалізація навчання. Актуальність зазначеної проблеми зу-

мовлена необхідністю перегляду ставлення до організації самостійної роботи 

студентів у навчальному процесі вишів, оскільки саме вона визначає якість і 

міцність професійних знань, сприяє виявленню інтелектуальної творчості та 

розвитку індивідуальних обдарувань.

Нині  для  вищих  навчальних  закладів  характерна  тенденція  скорочення 

аудиторних  годин  на  вивчення  тієї  чи  іншої  дисципліни  та  винесення  їх  на 

позааудиторну  самостійну  роботу.  Нагальна  потреба  відповідної  організації 

занять вимагає від фахівців застосування такої індивідуалізованої дидактич-

ної системи, яка б сприяла підвищенню ефективності навчального процесу та 

якості підготовки спеціалістів. Самостійну роботу студентів доволі часто ви-

користовують в навчальних планах як невід’ємну складову процесу на вчання. 

Гармонійне  поєднання  індивідуального  підходу  з  організацією  са мостійної 

роботи в процесі навчання у вищих навчальних закладах залиша ється дуже 

актуальним і недостатньо вивченим.

У сучасній  психолого-педагогічній літературі існують різні підходи до ви-

значення поняття «самостійна робота студентів». О. Алексюк, А. Аюрзанайн, 

П.  Підкасистий,  В.  Козаков,  Т.  Чеснакока  визначають  самостійну  роботу  як 

«будь-яку організовану викладачем активну діяльність студентів, спрямовану 

на виконання дидактичної мети в спеціально відведений для цього час». Ви-

вчення окресленого питання показало, що самоосвітня діяльність ґрунтується 

на активізації навчально-пізнавальних інтересів (В. Вергасов, Л. Герасименко, 

С. Стрілець, Л. Жарова, С. Заскалєта, І. Первін) та самостійності й креативнос-

ті майбутнього фахівця (Т. Горіховська, Л. Головко, М. Касьяненко, Л. Онучак, 

М. Солдатенко).

©  І. Кравченко, Н. Удовиченко, 2015




27

ISSN 2075-1478. Педагогічні науки. 2015. № 63

Незважаючи на значну кількість досліджень, які присвячені самостійній 

роботі, а саме педагогічним аспектам організації самостійної роботи студентів 

в умовах реформування вищої школи, майже не розглядалося.



Метою

 

статті

 є здійснення аналізу оновлення системи освіти з метою 

формування творчої особистості педагога, здатного навчатися впродовж усьо-

го життя. У цьому аспекті розглядається значення самостійної роботи в про-

фесійній підготовці майбутніх учителів.

Сучасний етап організації навчально-виховного процесу у вищих навчаль-

них закладах, формування у майбутніх фахівців професійних компетенцій не 

завжди відповідає європейським і світовим стандартам, а відтак уся навчаль-

но-виховна  й  науково-дослідницька  діяльність  в  умовах  багатоступеневої 

освіти має бути підпорядкованою ідеї високої професіоналізації, гуманітари-

зації, комп’ютеризації навчального процесу та інтеграції освіти й науки.

Слід  зазначити,  що  самостійна  робота  –  це  форма  вивчення  студентами 

матеріалу  в  позааудиторний  час.  Метою  самостійної  роботи  студентів  може 

бути і закріплення знань, отриманих під час лекцій, і узагальнення їх, систе-

матизація, самостійне засвоєння певних питань відповідної теми, виконання 

вправ, творчих робіт, оформлення навчальних схем, таблиць, малюнків тощо. 

Самостійна робота студента має важливе значення у підготовці його як май-

бутнього вчителя, вона сприяє розвитку самостійності, виховує відповідаль-

ність, розвиває навички навчальної праці, яку доведеться виконувати майбут-

ньому  педагогу  протягом  подальшої  роботи  в  школі.  Окрім  того  самостійна 

робота в студентські роки привчає до самоконтролю, виховує вольові якості. 

Самостійна робота дає можливість студентові працювати не поспішаючи, не 

побоюючись негативної оцінки з боку викладача та одногрупників.

Організація самостійної роботи студентів є тією проблемою педагогічної 

теорії  та  практики,  яка  має  давню  історію,  її  вивченням  займалось  широке 

коло дослідників. Але сьогодні навчальна ситуація (соціальне ставлення, кон-

цептуальні основи, реальні умови, самі суб’єкти навчального процесу) значно 

змінилася. Відбувається перехід на багаторівневу підготовку спеціалістів, що 

вимагає  дослідження  особливостей  самостійної  пізнавальної  діяльності  на 

різних рівнях та визначення шляхів підвищення ефективності самостійної ро-

боти студентів, форм і методів її організації [3, с. 38].

М.І. Махмутов підкреслює, що «розумова діяльність стимулюється задача-

ми  і  завданнями,  які  необхідно  чітко  розрізняти.  Пізнавальною  є  така  зада-

ча, у процесі розв’язування якої учні приходять до нового знання або нового 

способу дії. Навчальне завдання – це будь-який вид доручення виконати якісь 

навчальні дії» [4, с. 37]. Ядром самостійної роботи є пізнавальне і проблемне 

завдання, тому що саме наявність завдання обумовлює весь процес самостій-

ної роботи.

Форми і методи самостійної роботи студентів утворюють відповідну сис-

тему  занять  студентів.  Вона,  як  показують  спостереження,  розкриває  їхні 

творчі здібності, готує до активного пошуку, викликає потребу вдосконалюва-

ти свою майстерність. Інакше кажучи, правильно організована система само-

стійної роботи студента покликана готувати фахівця, спроможного вирішува-

ти завдання побудови сучасного демократичного суспільства в Україні.

На думку Б.П. Єсипова, самостійна робота при правильній її організації дає 

можливість розгорнутися індивідуальності кожного учня. Однією із важливих 




28

ISSN 2075-1478. Педагогічні науки. 2015. № 63

умов для цього є збудження і підтримання інтересу до знань з метою застосу-

вання їх на практиці [3, с. 40].

Саме тому організація самостійної роботи в різних типологічних студент-

ських групах передбачає особистісно-орієнтований підхід: для слабо встигаю-

чих потрібно створювати спеціальні ситуації успіху шляхом добору таких за-

вдань, які вони в цей момент зможуть виконати, і активного заохочення.

Поняття самостійної роботи в сучасній дидактиці обов’язково співвідно-

ситься з організуючою роллю викладача [6, с. 9]. Під нею розуміють різні види 

індивідуальної і колективної навчальної діяльності студентів, яка здійснюєть-

ся ними під час аудиторних та позааудиторних заняттях чи вдома без прямої 

участі викладача. Самостійна робота передусім має бути усвідомленою, вільно 

обраною, внутрішньо вмотивованою діяльністю. Вона передбачає виконання 

студентом  низки  навчальних  дій,  усвідомлення  мети  своєї  діяльності,  при-

йняття навчального завдання, надання йому особистісного смислу (за теорією 

діяльності О.М. Леонтьєва), розподіл навчальних дій у часі, самоконтроль під 

час їх виконання [2, с. 19].

Під час вирішення питання відбору навчального матеріалу важливий не 

лише  його  обсяг,  який  виноситься  на  самостійне  опрацювання.  Як  свідчить 

практика,  до  30%  програмового  матеріалу  можна  опрацювати  самостійно. 

Викладачам у ході занять особливу увагу потрібно звергати на формування у 

студентів раціональних умінь і навичок розумової праці, пропонувати такі за-

вдання, які потребують самостійності та найповнішого вияву знань і навичок, 

набутих студентами, і, окрім того, розумового напруження.

Сам процес навчання має бути побудованим на принципах інтерактив ної 

взаємодії студента з викладачем у різноманітних навчальних ситуаціях. Така 

взаємодія повинна розвивати самостійність студента, його творчу активність і 

відповідальність за кінцевий результат. Індивідуально орієнтований підхід до 

навчання є сучасним і більш ефективним, ніж суто класичний, спрямований на 

узагальнення кінцевого результату і розрахований на «середнього студента».

Як зазначає А.М. Бойко, традиційна організація навчання не дає  можли-

вості  реалізувати  принцип  індивідуального  підходу,  оскільки  задає  вектор 

розвитку здібностей учнів, а не створює для них необхідні умови, тобто такі, 

за яких студент виступає суб’єктом навчального процесу [1, с. 73]. Слід заува-

жити, що принцип урахування індивідуальних особливостей тісно пов’язаний 

з принципами активності і міцності знань. А звідси – цей принцип може бути 

реалізований у процесі навчання, за К.Д. Ушинським, шляхом оволодіння спо-

собами  учіння  [5,  с.  554].  Отже,  ідею  врахування  індивідуальних  особливос-

тей  учнів  у  процесі  навчання  розробляв  ще  класик  вітчизняної  педагогіки 

К.Д. Ушинський. 

У  контексті  індивідуально  орієнтованого  підходу  до  навчання  в  теорії  і 

практиці  викладання  виділяються  концепції  автономного  навчання.  Вико-

ристання даної технології навчання дозволяє студентам взяти на себе управ-

ління своєю навчальною діяльність – студент вирішує, що і як він хоче вивчи-

ти та бере на себе відповідальність за свої рішення та їх виконання. При цьо-

му студент виступає для самого себе як об’єкт і як суб’єкт управління, який 

планує організацію та контроль своїх дій, приймає функції вчителя на себе. 

Таким чином, у процесі навчання вирішується завдання розвитку особистос-

ті студента, формуються навички навчальної діяльності з метою опанування 

різних компетенцій, здатності самостійно управляти даною ді яльністю як в 




29

ISSN 2075-1478. Педагогічні науки. 2015. № 63

конкретній навчальній ситуації, так і в контексті подальшого неперервного 

навчання [2, с. 22].

Ми вважаємо, що діяльність викладача щодо організації самостійної робо-

ти студентів в умовах особистісно-орієнтованого підходу має включати такі 

напрямки:

1) розробка системи нових завдань із предмета на різних рівнях складності;

2) індивідуалізація та конкретизація для студента навчальних завдань;

3) зміна рівнів складності навчальних завдань для студентів різних типо-

логічних груп з тим, щоб ступінь самостійності у процесі їх виконання постій-

но зростав;

4) співвіднесення оптимальних поєднань фронтальної, групової і індиві-

дуальної форм роботи з урахуванням специфічних відмінностей кожної групи 

студентів;

5) надання викладачем консультативно-дозованої допомоги при виконан-

ні студентами самостійної роботи залежно від їх типологічних особливостей і 

рівня складності навчального завдання;

6) регулювання частоти і глибини контролю за продуктивністю виконан-

ня самостійної роботи студентам залежно від їх особливостей.

Помітно,  що  питання  організації  самостійної  роботи  студентів  у  системі 

освіти постійно знаходяться в сфері інтересів дослідників. Протягом багатьох 

років навкруги цієї проблеми виникають наукові суперечки, в результаті яких 

народжуються різноманітні погляди і формуються методичні та методологіч-

ні позиції.

Отже,  існує  чимало  підходів  до  визначення  самостійної  діяльності,  яка 

спрямована на формування не тільки самостійної, а й творчої особистості. За 

своєю суттю самостійна робота є активною розумовою діяльністю студента, 

пов’язаною  з  виконанням  навчального  завдання.  Самостійна  робота  сприяє 

формуванню  у  студентів  інтелектуальних  якостей,  необхідних  майбутньому 

спеціалістові. Вона виховує у студентів стійкі навички постійного поповнення 

своїх  знань,  самоосвіти,  сприяє  розвитку  працелюбності,  організаційності  й 

ініціативи, випробовує його сили, перевіряє волю, дисциплінованість тощо.

Самостійна  робота  студента  забезпечується  системою  навчально-мето-

дичних засобів, передбаченої для вивчення конкретної навчальної дисциплі-

ни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, 

практикум тощо. Організація самостійної роботи вимагає від викладача ґрун-

товної підготовки, навіть більшої, ніж тоді, коли навчальний матеріал він ви-

кладає сам. Досліджуючи сутність самостійної роботи студентів, неважко по-

мітити, що науковці, прагнучи до комплексного розв’язання проблеми органі-

зації самостійної роботи студентів і виділяючи різні її аспекти, важливе місце 

відводять саме здійсненню особистісно-орієнтованого підходу до студентів.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка