Issn 2222-5501. Вісник днІпропеТроВСького унІВерСиТеТу іменІ аЛьФреда ноБеЛЯ. Серія «педагогІка і пСиХоЛогІЯ»



Скачати 85,02 Kb.
Сторінка5/13
Дата конвертації24.03.2020
Розмір85,02 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
ТеореТичнІ Та ІСТоричнІ аСпекТи 

педагогІчної науки

 М.М. Альохін, 2016


iSSN 2222-5501.  ВІСник днІпропеТроВСького унІВерСиТеТу ІМенІ аЛьФреда ноБеЛЯ.

 

Серія «педагогІка І пСиХоЛогІЯ». педагогІчнІ науки. 2016. № 2 (12) 

9

Завдяки такому поділу можна окреслити універсальну послідовність, яка визначає процес 



формування функцій учнівського самоврядування. Саме тому у зв’язку із постійною зміною 

ідеології держави, філософії освіти, орієнтацій розвитку дитячого руку, суттєвих змін зазна-

вали і її функції. 

У радянській школі функції учнівського самоврядування умовно можна розділити на 

загальноврядні та специфічно самоврядні. Р.Х. Шакуров вважав, що функції самоорганізації 

учнів являють собою «сукупність однорідних за змістом, постійно повторюваних завдань, 

своєчасне і якісне виконання яких необхідне для нормальної життєдіяльності колективу». 

Він виділяв ієрархієзовану систему загальноврядних функцій, до якої входять цільові (вища 

ланка), соціально-педагогічні (середня ланка), операційні (нижча ланка) функції, причому 

кожна із операційних функцій одночасно спрямована на досягнення всіх функцій середньої 

та вищої ланок [5]. 

Цільові функції самоврядування учнів визначаються відповідно до провідних видів ді-

яльності школярів, їх реалізація тісно пов’язана із соціальними та особистісно-орієнтовними 

функціями дитячого колективу. 

Не  менш  серйозною  є  й  реалізація  соціально-педагогічних  функцій,  котрі  сприяють 

формуванню  згуртованого  дитячого  колективу.  Органи  учнівського  самоврядування,  ре-

алізуючи цю функцію, регулюють міжособистісні та міжгрупові стосунки у колективі. Ви-

конання різноманітних суспільних завдань створює умови для набуття учнями соціальних 

ролей «керівника» та «підлеглого», що позитивно впливає на вироблення взаємовідпові-

дальності, взаємозалежності та взаємоконтролю. На думку А.С. Макаренка, такі відносини 

«цементують» колектив, сприяють формуванню у школярів потреби спільної праці і спіл-

кування, колективних мотивів діяльності. До соціально-педагогічних функцій належить та-

кож функція емоційної тонізації колективу, тобто створення в колективі оптимістичного на-

строю. Функція формування суспільної думки також належить до соціально-педагогічних. 

Оперативно-організаційні функції учнівського самоврядування існують для реалізації функ-

цій першої та другої групи та являють собою етапи управлінського циклу.

Поряд  із  загальноврядними  функціями  учнівське  самоврядування  радянської  шко-

ли реалізовувало й специфічно самоврядні. До таких можна віднести одразу 3: самоакти-

візація, організаційне саморегулювання, колективний самоконтроль. Самоактивізація яв-

ляє собою постійне залучення якомога більшої кількості лідерів учнівських колективів до 

реалізації управлінських завдань, систематичну роботу із розширення кількості школярів, 

спрямованих на управління новими сферами діяльності. Організаційне саморегулювання 

потребує гнучкості в реалізації організаторських функцій членами учнівського самовряду-

вання, постійний вплив активу на колектив, здатність колективу самостійно змінити свою 

структуру з метою оптимізації власної діяльності. Колективний самоконтроль – це постій-

ний самоаналіз органами учнівського врядування і його окремими лідерами своєї діяль-

ності, пошук найбільш ефективних шляхів вирішення управлінських завдань [2]. Багато у 

чому спрямованість функцій самоврядування школярів радянської епохи пов’язана із тру-

довими та колективістськими орієнтаціями освіти і суспільства в цілому. 

Суттєві зміни відбуваються лише після проголошення країнами-членами СРСР неза-

лежності, що, у свою чергу, приводить до затвердження у них демократичного політично-

го устрою. В Україні цей процес знаменується ще й закріпленням всезагальної європейської 

інтеграції, яка супроводжується переходом до індивідуалізації, інформатизації та суттєво-

го збільшення ролі громадянського суспільства і громадського управління, в т. ч. – у систе-

мі освіти. 

Практик вітчизняної педагогіки Т.М. Доценко зазначає, що суттєву роль у досліджен-

ні соціально-педагогічних аспектів самоврядування учнів відіграє визначення та розумін-

ня його основних функцій. За її класифікацією, до них належать: соціалізуюча (соціально-

адаптуюча), допоміжна організаційно-практична (інструментальна), компенсаційна, інно-

ваційна, самоактивізація, організаційне саморегулювання, колективний самоконтроль [1]. 

М.І. Рожков та Л.В. Байбородова виділяють такі функції учнівського самоврядування, 

як самоактивізація, організаційне саморегулювання, колективний самоконтроль, а І.О. Жо-

кіна – такі: адаптаційна, прогностична, інтеграційна, самоактивізація, засвоєння управлін-

ської культури, організаційне саморегулювання, колективний самоконтроль [3]. 







Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка