І.І. Стратегія й сучасні тенденції розвитку вищої освіти в контексті європейського



Скачати 223,56 Kb.
Сторінка4/5
Дата конвертації28.12.2018
Розмір223,56 Kb.
1   2   3   4   5
Додаток до диплома європейського зразка. У вересні 2003 р. в Бергені міністри домовилися, що Додаток до диплома європейського зразка буде повністю запроваджено у 2005 р. Проте багато країн відстають у запровадженні додатка, а в тих, де його впроваджено, рідко вдаються до моніторингу того, як виші й роботодавці використовують цей документ: тож поки значної користі від нього не одержано [7].

Національна рамка кваліфікацій. Три країни - Англія, і Шотландія й Данія - уже завершили впроваджувати рамки кваліфікацій на національному рівні, включаючи самосертифікацію її порівнюваності з європейською рамкою кваліфікацій та трансформацію програм у вищих навчальних закладах. Інші країни тільки розпочали цей процес [1; 7], а позаяк ця справа складна, то лише незначна кількість із них зможе впоратися з розробленням повноцінної рамки кваліфікацій до 2010 p., проте прогрес у вирішенні цього питання очевидний.

Огляд та аналіз розвитку Болонського процесу зобов'язує нашу країну в першу чергу завершити модернізацію й реформування вищої освіти до 2010 р. і надалі надавати освітні послуги, враховуючи стандарти й рекомендації, розроблені й ухвалені в Лісабоні (1997), Сорбонні (1998) та узагальнені в Декларації Болонської зустрічі у верхах (1999) і в комюніке конференцій міністрів освіти країн-учасниць Болонського процесу (Прага, 2001; Берлін, 2003; Берген, 2005; Лондон, 2007).

Починаючи з травня 2005 р. в системі вищої освіти України:

  • запроваджено Програму дій з реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки на 2004-20О5 pp.;

  • створено Міжвідомчу комісію з упровадження положень Болонського процесу в систему вищої освіти та Національну групу промоутерів Болонського процесу (National Team of Bologna Promoters) (2006);

  • Всеукраїнська студентська рада при Міністерстві освіти і науки України у 2006 р. стала кандидатом у члени Національних спілок студентів Європи (The National Union of Students in Europe);

  • у всіх вищих навчальних закладах України III й IV рівнів акредитації запроваджено ЄКТС (2006/07 н. p.);

  • розроблено рекомендації й проведено організаційні заходи з упровадження додатка до диплома європейського зразка;

  • затверджено План дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 p.;

  • підготовлено проект Закону України про внесення змін до закону України «Про вищу освіту» з урахуванням вимог та рекомендацій Болонського процесу;

  • Україна стала повноправним урядовим членом Європейського реєстру забезпечення якості (EQAK) (квітень 2008 p.);

  • запроваджено систему ранжування вищих навчальних закладів відповідно до Берлінських принципів;

  • Українська асоціація студентського самоврядуванні стала членом Європейського студентського союзу (Еигорт Student's Union, грудень 2007 p.);

  • створено робочу групу МОН України з розроблення національної рамки кваліфікацій системи вищої освіти;

  • проведено консультації з приводу розроблення описів циклів, рівнів, профілів підготовки фахівців з вищою освітою та обсягу кредитів національної рамки кваліфікацій із зацікавленими сторонами;

  • національна вища освіта розвивається у площині 1) національної стратегії соціально-економічного розвитку України та 2) європейської співпраці та інтеграції вишої освіти України в ЄПВО;

  • підготовлено національні звіти за 2005-2007 і 2007-2009 pp. які стали основою аналітичних звітів на зустрічі міністрів країн-учасниць Болонського процесу, відповідно, в травні 2007 р. у Великобританії та у квітні 2009 р. в Бельгії.

Основні положення Болонського процесу передбачають урахування національних підходів до організації навчанні, змісту освіти, а також урахування традицій у підготовці майбутніх фахівців, узгодження національних систем вищої освіти зі стандартами й рекомендаціями ЄПВО. У багатьох керівних європейських документах про розвиток вищої освіти також зазначено, що університети значною мірою мають зберігати свої традиції, надбання, досвід [5; 7; 8] Зважаючи на це, МОН України особливу увагу приділяє тому, щоб кожен університет формував, враховуючи загальні вимоги міністерства для всіх університетів, свої освітнє середовище, культуру викладачів і студентів, культуру організації навчання, оцінювання навчальних досягнень студентів, забезпечення якості підготовки майбутніх фахівців та науково-педагогічних працівників.

Представники Ради Європи, Європейської комісії, які відповідають за розвиток вищої освіти ЄПВО, та Болонського секретаріату зазначають, що центральні органи управління вищою освітою кожної країни-учасниці мають сприяти підтримці, консультуванню та координації діяльності університетської освіти в запровадженні положень Болонського процесу за такими основними напрямами діяльності:



  • створення, запровадження та розвиток національної рамки кваліфікацій (далі — НРК, або NQF);

  • запровадження ЄКТС і додатка до диплома європейського зразка;

  • координація діяльності Європейської мережі забезпечення якості (далі - ЄМЗЯ, або ENQA) та Європейського реєстру забезпечення якості (далі - ЄРЗЯ, або EQAR) [9];

  • координація діяльності європейської мережі з визнання періодів і термінів навчання (далі - ENIC-NARIQ [3];

  • створення й розвиток національної рамки кваліфікацій протягом життя (далі - НРК ВПЖ, або LLL NQF) з метою забезпечення мобільності й працевлаштування [2].

Визначальною у проектуванні, формуванні й створенні ЄПВО є концепція компетентності. Основне завдання цього простору - забезпечення високого рівня якості вищої освіти та сприяння мобільності суб'єктів європейських університетів завдяки кроскультурному визнанню кваліфікацій з вищої освіти, термінів і періодів навчання, документів про освіту в ЄПВО. Тому головним для вищої освіти України є розроблення та запровадження основних інструментів Болонського процесу, що сприятимуть порівнюваності, визнанню періодів і термінів підготовки (навчання) фахівців з вищою освітою в ЄПВО після 2010 р. Це такі:

  • національна рамка кваліфікацій з визначенням основних видів економічної діяльності, галузей (напрямів) освіти, напрямів підготовки, профілів підготовки фахівців з вищою освітою, що узгоджується з рамкою кваліфікацій ЄПВО;

  • запровадження трициклової системи (бакалавр, магістр, інтегрований магістр (професійна підготовка), доктор філософії PhD);

  • трансформація мережі вищих навчальних закладів (інституційна структура) в університети, політехнічні університети, академії, коледжі тощо та їхній розвиток відповідно до тенденцій розвитку мережі ЄПВО;

  • розв'язання проблеми формування змісту освіти за академічними й професійними кваліфікаціями з урахуванням відповідного рівня компетентності, компетенцій та результатів навчання;

  • трансформація освітніх стандартів і розвиток університетських програм навчання відповідно до вимог Болонського процесу та участь у спільних проектах «ТЮНІНГ» (TUNING) [10];

  • запровадження в 2009/10 н. р. інноваційної ECTS, що її запропонувала Європейська комісія в лютому 2009 p., та єдиної для всіх українських вишів національної системи оцінювання навчальних досягнень студентів;

  • запровадження спільних ступенів та спільних (спеціальні) програм для іноземних студентів;

  • створення сучасних механізмів визнання попереднього навчання (формальне, неформальне, неофіційне) відповідно до вимог РКН ВПЖ (LLL NQF) [2];

  • розроблення РКН ВПЖ (LLL NQF);

  • запровадження додатка до диплома європейського зразка;

  • запровадження соціального виміру ЄПВО вищої освіти з проведенням моніторингу соціального виміру в українських університетах та з урахуванням національних традицій, підходів тощо;

  • запровадження інклюзивної освіти;

  • підвищення мобільності студентів і науково-педагогічних працівників ВНЗ у двосторонніх напрямках;

  • забезпечення портативності студентських грантів та позик мобільності;

  • забезпечення рівного доступу до якісної вищої освіти;

  • підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів, удосконалення їхньої компетенції відповідно до сучасних вимог з метою забезпечення сталого розвитку держави та системи вищої освіти;

розроблення та впровадження професійних стандартів як основи для модернізації державних освітніх стандартів (навчальних програм, навчальних планів) з метою підвищення якості змісту професійної освіти й навчання, узгодивши його з вимогами роботодавців;

  • розроблення сучасних механізмів урахування потреб ринку праці з метою сприяння належному працевлаштуванню випускників вишу;

  • розвиток українських і світових культурних цінностей, орієнтація на ідеали демократії й гуманізму;

  • запровадження системи якості вищої освіти відповідно до стандартів і рекомендацій ЄМЗЯ (стандарти внутрішньої й зовнішньої якості освіти ВНЗ та рекомендації із забезпечення цієї якості) і створення незалежних агенцій із забезпечення якості [9];

  • приєднання національних незалежних, рівноправних агенцій із забезпечення якості до ЄРЗЯ (EQAR). (З квітня 2007 р. Україна стала повноправним членом у цьому реєстрі [Там само]).

Завдання реєстру — сприяти мобільності студентів, будучи основою для підвищення довіри до вищих навчальних закладів та зменшення можливості для «акредитаційних млинів» (EQAR) під час отримання підтвердження вірогідності.

Практика багатьох провідних європейських країн з реформування системи вищої освіти показує, що під час запровадження національної системи забезпечення якості вищої освіти надзвичайно важливо уникати ризику сприйняття всіх стандартів і рекомендацій як шаблону. Для цього слід створити агенцію з академічного визнання й міжнародного обміну національного центру європейської інформаційної мережі з визнання (ENIC/NARIQ та запровадити національну систему рейтингів ВНЗ відповідно до Берлінських принципів ранжування вишів та національної системи класифікації університетів.

Визначальним періодом для системи вищої освіти України в узгодженні національної нормативно-правої бази вищої освіти зі стандартами й рекомендаціями Болонського процесу є 2008 і 2009 pp., особливо початок останнього. Більшість країн-учасниць Болонського процесу, які завершують адаптацію системи вищої освіти до стандартів та рекомендацій ЄПВО, мають можливість консультуватися, обмінюватися досвідом і приймати рішення спільно.

Залучення системи вищої освіти України в ЄПВО сприятиме: І

  • підвищенню ефективності та зростанню якості вищої освіти України завдяки організації навчання студентів, що ґрунтується на гнучкості освітньої траєкторії, реалізації пізнавальної активності, розвитку творчих задатків, ініціативності та особистої відповідальності, на прискоренні формування основ професійної майстерності; і

  • розв'язанню проблем визнання періодів і термінів підготовки фахівців з вищою освітою і, відповідно, визнанню українських документів про освіту (диплом, сертифікаті тощо) за кордоном та працевлаштуванню українських фахівців на національному, європейському і світовому ринках праці;

  • мобільності студентів, викладачів, наукових працівників у ЄПВО;

  • забезпеченню рівного доступу до якісної вищої освіта у ЄПВО;

  • досягненню рівноправного становища й зміцненню позицій вишів України на національному, європейському світовому ринках освітніх послуг.

Треба зазначити, що у ВНЗ України принципи Болонського процесу запроваджують не формально, а поступово, трансформуючи систему підготовки фахівців з вищою освітою та враховуючи вимоги часу, інституційні, регіональні й національні підходи до формування змісту.

Функціонування вищої освіти в Україні ґрунтується, в першу чергу, на збереженні досягнень і традицій української вищої школи, державній підтримці підготовки фахівців, розширенні доступу українських громадян до якісної національної вищої освіти з метою її інтеграції в європейське та світове освітнє співтовариство.
1.Рамка кваліфікацій ЄПВО // http://www.ond.vlaanderen.be/ hogeronderwijs/bologna/documents/QF-EHEA-May2005.pdf. Допоміжний звіт: Рамка кваліфікацій Європейського простору вищої освіти, Міністерство науки, технологій та інновацій, 2005 http:// www.ond.vlaanderen.be/hogeronderwijs/bologna/documents/ 05O2-18_QF_EHEA.pdf.


  1. Каталог: library
    library -> Національна бібліотека україни імені В. І. Вернадського центр науково-бібліографічної інформації Відділ технологій дистанційного обслуговування
    library -> Національна бібліотека україни імені В. І. Вернадського центр бібліотечних електронних ресурсів і технологій Відділ технологій дистанційного обслуговування
    library -> Національна бібліотека україни імені В. І. Вернадського
    library -> Національна бібліотека україни імені В. І. Вернадського центр бібліотечних електронних ресурсів і технологій Відділ технологій дистанційного обслуговування
    library -> Національна бібліотека україни імені В. І. Вернадського
    library -> Національна бібліотека україни імені В. І. Вернадського центр бібліотечних електронних ресурсів і технологій Відділ технологій дистанційного обслуговування
    library -> Національна бібліотека україни імені В. І. Вернадського центр бібліотечних електронних ресурсів і технологій Відділ технологій дистанційного обслуговування
    library -> Національна бібліотека україни імені В. І. Вернадського центр бібліотечних електронних ресурсів і технологій Відділ технологій дистанційного обслуговування
    library -> Основні розділи Бюлетеня Загальний відділ


    Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка